Рішення № 90450218, 13.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2020 року Справа № 160/1217/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від третьої особи: Слєпкова М.М. Баніт О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису від 26.12.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2020р. Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_1 ( залучена до участі у розгляді даної справи згідно ухвали суду від 24.02.2020р.) та просить:

- визнати протиправним і скасувати припис відповідача від 26.12.2019р. до акту позапланової перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів від 26.12.2019р. №002069.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що посадовою особою відповідача була проведена позапланова перевірка позивача за зверненням гр. ОСОБА_1 за результатами якої було складено акт та оспорюваний припис у складі акту за висновками якого були виявлені порушення позивачем п.9, п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. (далі – Правила надання послуг за постановою №630), ч.4 п.19 договору про надання послуг, а саме: не проведенням позивачем як виконавцем надання послуг з водопостачання періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування, монтажу) приладу обліку води гр. ОСОБА_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у період з 11.11.2010р., яка здійснюється за рахунок підприємств, які надають послуги з водопостачання відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (№113/98-ВР) у редакції на 2010 рік, що призвело до безпідставного нарахування споживачу за послуги водопостачання за нормами споживання без урахування показань приладу обліку. Позивач вважає вищенаведені висновки відповідача незаконними, необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального права на підставі хибних висновків, тому вважає, що оспорюваний припис підлягає визнанню протиправним та скасуванню посилаючись на те, що відповідно до ст.ст.11,28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (у редакції до 05.06.2014р.) фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювання техніки на повірку та на даний час до тарифу на надання послуг з водопостачання витрати на повірку приладів обліку, встановлених в житлових приміщеннях багатоквартирного будинку не включаються, а оскільки гр. ОСОБА_1 не було своєчасно проведено періодичну повірку квартирного водолічильника, позивачем 12.11.2010р. було знято з обліку такий водолічильник за адресою: АДРЕСА_1 та вважається, що знятий з обліку водолічильник є відсутнім, у зв`язку з чим згідно до п.21 Правил надання послуг за постановою №630 позивачем з 12.11.2010р. нарахування за особовим рахунком гр. ОСОБА_1 проводиться згідно діючих норм та тарифів водопостачання. Також позивач вказує і на те, що згідно акту від 20.09.2005р. представниками позивача гр. ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність проведення періодичної повірки приладу обліку та попереджено, що у разі не проведення такої періодичної повірки про переведення нарахувань згідно діючих норм і тарифів. Окрім того, позивач вважає, що на момент виникнення спірної ситуації витрати на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) квартирних засобів обліку води були віднесені до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно до вимог п.29 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005р., тобто до повноважень житлово-комунальних організацій, тому вважає, що, оскільки до складу тарифу КП «Дніпроводоканал» не входили витрати на даний вид послуг, то позивач і не допускав порушення прав споживачів. Додатково у позові позивач посилається і на те, що ним було подано позов до суду про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_1 та за результатами розгляду цього позову за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2019р. у справі №203/1942/18 було стягнуто заборгованість з водопостачання у сумі 44489,87 грн., у тому числі і за період з листопада 2010р. по березень 2018р., правомірність нарахування позивачем вказаної заборгованості була досліджена в судових засіданнях, вказане судове рішення набрало законної сили, проте, зазначені обставини були проігноровані відповідачем в порушення ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України. Також позивач посилається і на те, що вимоги у оспорюваному приписі взагалі не конкретизовані, чітко не сформовані та на правомірність своєї правової позиції, яка, на його думку, підтверджена судовою практикою, зокрема, викладеною в ухвалі Верховного Суду України від 19.01.2011р. у справі №6-6642св10, в ухвалі Верховного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.11.2013р. у справі №6-42250св13, в ухвалі від 26.11.2014р. у справі №6-36644св14 та у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015р. у справі №6-60цс15. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач жодним чином не довів правомірність оспорюваного припису згідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

25.03.2020р. на адресу суду засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову посилаючись на те, що з урахуванням п.9, п.32 Правил надання послуг за постановою №630, ч.4 п.19 договору про надання послуг, укладеного із споживачем на час виникнення спірних правовідносин, періодична повірка приладів обліку використання води (у тому числі їх демонтаж, транспортування, монтаж) була віднесена за рахунок підприємства, яке надає такі послуги, тобто, у даному випадку, на позивача, а тому через безпідставне покладення позивачем обов`язку повірки приладу обліку води на споживача, останньому було безпідставно відмовлено в облікові за водолічильником спожитої води. Також відповідач зазначає, що позивачем були порушені і норми ст.ст.1, ч.1,2 ст.19, ст.20,29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.9, п.32 Правил надання послуг за постановою №630, оскільки чинним на час спору законодавством на споживача не покладався обов`язок по проведенню періодичної повірки квартирних засобів обліку, а доказів про те, що споживач перешкоджав проведенню повірки водолічильника представникам КП «Дніпроводоканал» не надавалось, та обставина, що витрати, пов`язані із проведенням повірки водолічильників не були включені у тарифи послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005р. не звільняє позивача, як виконавця цих робіт, від обов`язку по проведенню ним чергової повірки квартирних засобів обліку. Також відповідач вважає, що спірний припис не може бути визнано протиправним за умови існування відповідних порушень прав споживача та не усунення таких порушень позивачем, оскільки припис вносився саме з метою усунення таких порушень.

Представник третьої особи – Коваленко С.В. у судовому засіданні 13.07.2020р. проти задоволення даного адміністративного позову заперечував, 25.05.2020р. на адресу суду засобами електронного зв`язку третьою особою - гр. ОСОБА_1 були надіслані письмові пояснення по суті позову, у яких остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що з вересня 2005р. по сьогоднішній день вона своєчасно сплачує за послуги водопостачання відповідно до показників облікового приладу, а згідно законодавства плата не за показниками засобів обліку води може здійснюватися тільки у випадку їх несправності і під час періодичної повірки. Проте, з вересня 2005р. водолічильник, який встановлено в її квартирі не перебував на повірці та доказів його несправності у цей період суду не надано, лічильник опломбований і пломби не порушені, тому нарахування позивачем боргу у розмірі 44489,87 грн. є безпідставним і незаконним. Також третя особа зазначає, що у відповідь на її численні звернення на необхідність вчинення позивачем дій, спрямованих на проведення повірки лічильника або його заміни (що віднесено до повноважень позивача згідно до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність») у період з 2008р. по 2020р. позивач відмовляється провести повірку лічильника та безпідставно продовжує нарахування заборгованості згідно з встановленими нормативами споживання без врахування показників лічильника, вважає, що включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій споживача, оскільки стосується правовідносин КП «Дніпроводоканал», виконавця послуг, органів державної влади та місцевого самоврядування про що свідчить правова позиція Верховного Суду, викладена у його постанові від 19.06.2019р. у справі №205/5348/16-ц та у рішенні Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019р. у справі №160/2670/19, яку третя особа просить врахувати у даних правовідносинах.

Також третьою особою на адресу суду були надіслані клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №205/5348/16-ц на підставі п.3 ч.1 ст.236 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотання про перенесення розгляду даної справи через продовження загальнонаціонального карантину до 31.07.2020р., враховуючи її вік (78 років), інвалідність 2 групи, низку тяжких хронічних захворювань (а.с.222-228).

Розглянувши вищенаведені клопотання третьої особи у судовому засіданні 08.07.2020р., вислухавши думку представника позивача з приводу поданих клопотань, який проти їх задоволення заперечував, суд не находить підстав для їх задоволення з огляду на те, що набрання судовим рішенням у справі №205/5348/16-ц законної сили не впливає на прийняття рішення у даній справі, а тому даний спір може бути вирішений без урахування набрання законної сили вищенаведеним судовим рішенням; щодо клопотання про перенесення розгляду справи, воно також не підлягає задоволенню з підстав того, що з 22.05.2020р. відбулося послаблення карантинних заходів, відновлено рух транспорту у місті Дніпрі, дозволено особам похилого віку пересування по місту, а тому з 22.05.2020р. третя особа має можливість забезпечити її участь у судовому розгляді даної справи з урахуванням розумності строків розгляду даної адміністративної справи, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідач участь свого представника у судових засіданнях 08.07.2020р. та 13.07.2020р. не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином 19.06.2020р., 23.06.2020р. (згідно довідок, складених у порядку ч.3 ст.129 КАС України) та 25.06.2020р., відповідно, а також 08.07.2020р. та 10.07.2020р.засобами електронного зв`язку згідно електронного повідомлення, наявних у справі (а.с.194,197,211-213,237-239).

У відповідності до вимог п.1 ч.3 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки за умови, якщо такий учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Враховуючи наведене, вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду даної справи за відсутності учасників справи (відповідача), належне його повідомлення про дату, час та місце судового розгляду справи, строки вирішення спору, встановлені ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням наданого відзиву на позов відповідачем.

Ухвалою суду від 24.02.2020р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 23.03.2020р. (а.с.66).

Надалі, розгляд даної справи було знято із судового розгляду та перенесено на 24.04.2020р., у зв`язку із запровадженням та продовженням дії загальнодержавного карантину з 13.05.2020р. по 22.05.2020 на 25.05.2020р., у зв`язку із перебуванням судді у черговій відпустці на 24.06.2020р. та на 08.07.2020р. згідно довідок про зняття справи з розгляду та змісту повісток, наявних у справі (а.с.75-78,119-121,181-182,189-193).

Також, у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину та обмеження пересування згідно постанов Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р., №215 від 16.03.2020р. №239 від 25.03.2020р. строки розгляду справи були продовжені до 23.06.2020р. та до 23.07.2020р. відповідно згідно ухвал суду від 24.04.2020р., від 25.05.2020р. на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.118,179).

У судовому засіданні 08.07.2020р., з метою надання представником позивача додаткових доказів, оголошувалася перерва до 13.07.2020р.

У ході судового розгляду справи судом були встановлені наступні обставини у даній справі.

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради 14.08.2003р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд.21-А, за видами господарської діяльності КВЕД-2010 здійснює, зокрема, забір очищення та постачання води, що підтверджується копією Статуту позивача, копіями відомостей та виписки з ЄДРПОУ від 31.07.2018р., від 01.04.2019р. (а.с.37-44).

У період з 20.12.2019р. по 26.12.2019р. у зв`язку зі зверненням гр. ОСОБА_1 до відповідача зі скаргою на підставі наказу відповідача №5516-по від 20.12.2019р. та направлення №5584 посадовою особою відповідача було проведено захід державного нагляду (контролю) щодо позивача за результатами якого 26.12.2019р. був складений акт №002069 за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.9. п.32 Правил надання послуг за постановою №630, ч.4 п.19 договору про надання послуг, а саме:

- у ході перевірки встановлено, що 11.11.2010р. у помешканні гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 було знято з абонентського обліку квартирний засіб обліку води та з даного часу нарахування за послуги водопостачання здійснювались за нормами споживання у зв`язку із закінченням строку повірки приладу обліку води. Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (113/98-ВР) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних питань, а саме : на 2010 рік) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж) приладів обліку здійснюється за рахунок підприємств, що здійснюють надання послуг. Зазначені положення щодо повірки ЗВТ за рахунок виконавця послуг також викладені у п.9 Правил надання послуг за постановою №630. Відповідно до п.32 Правил виконавець зобов`язаний контролювати міжповірочні інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у т.ч. демонтаж, транспортування, монтаж. Обов`язок виконавця проводити періодичну повірку також встановлений ч.4 п.19 типового договору (затв. Постановою КМУ №630 від 21.07.2005р.) на підставі якого відповідно до п.9 Правил мають надаватись послуги. У зв`язку із невиконанням вищезазначених норм законодавства споживачу було безпідставно здійснено нарахування за нормами споживання без урахування показань приладу обліку (а.с.10-18).

На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушення законодавства про захист прав споживачів, суб`єкту господарювання (позивачеві) надано припис до акту від 26.12.2019р. №002069 зі змісту якого видно, що позивачеві приписано усунути зазначені у акті порушення: привести нарахування у відповідність до об`ємів, визначених приладом обліку (а.с.17).

Позивач не погоджується із вищенаведених приписом, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що у спірний період з листопада 2010р. витрати на періодичну повірку, обслуговування і ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) до тарифу про надання послуг з водопостачання включені не були, такий обов`язок було покладено на житлово-комунальні організації згідно до п.29 Постанови КМУ №560 від 12.07.2005р., а тому вважає, що позивач не порушував прав споживачів, з 12.11.2010р. водолічильник у квартирі гр. ОСОБА_1 було знято з обліку, а отже, він вважається таким, що відсутній, тому з даного періоду третій особі правомірно здійснюється нарахування за водопостачання згідно діючих норм і тарифів без урахування приладу обліку, правомірність такого нарахування на думку представника позивача підтверджена рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2019р. у справі №203/1942/18, яке набрало законної сили, що, на думку позивача, безпідставно не було враховано відповідачем при прийнятті оспорюваного припису в порушення вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, які брали участь у судовому розгляді даної справи у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, який також і встановлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовуються нормами Закону України «Про захист прав споживачів від 12.05.1991р. №1023-ХІІ (далі – Закон №1023).

Так, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.26 Закону №1023 визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів (у даному випадку таким центральним органом є Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області), якому надано право давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушення прав споживачів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин – листопад 2010р.) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець – суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

У подальшому, до ст.19 згаданого Закону були внесені зміни та частиною 5 цієї статті було встановлено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998р. №113/98-ВР (далі – Закон №113/98-ВР) редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин – листопад 2010р.) було встановлено, що засоби вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ.

Підприємства, організації та фізичні особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювання техніки на повірку.

За приписами ч.3 ст.28 Закону №113/98-ВР встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги, зокрема, із водопостачання.

Правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі – виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі – споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин – листопад 2010р. (далі – Правила надання послуг за постановою №630).

Пунктом 15 вказаних Правил надання послуг за постановою №630 передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

Відповідно до пункту 9 Правил надання послуг за постановою №630 квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

Згідно з підпунктом 6 пункту 29 Правил надання послуг за постановою №630 споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

Зазначеному праву споживача кореспондує передбачений підпунктом 4 пункту 32 Правил надання послуг за постановою №630 обов`язок виконавця (у даному випадку позивача) контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства, на момент виникнення спірних відносин, дає змогу дійти висновку, що наведеними нормами обов`язок щодо періодичної повірки квартирних засобів обліку води покладався на підприємство чи організацію, яка надавала послуги із водопостачання, а відповідно, оскільки КП «Дніпроводоканал Дніпровської міської ради є суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання послуг з водопостачання та водовідведення, надавало послуги із водопостачання, то і обов`язок щодо повірки квартирних водолічильників було покладено на позивача.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі №815/5331/16 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2020р. у справі №815/5333/16, який є обов`язковим до застосування у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, як встановлено судом із наданих учасниками справи матеріалів, на підставі заяви третьої особи - ОСОБА_1 від 23.08.2005р. було здійснено допуск в експлуатацію квартирного лічильника холодної води з 20.09.2005р. по 20.09.2008р. згідно копії акту від 20.09.2005р. у квартирі третьої особи за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.56).

Надалі, 11.11.2010р. посадовою особою позивача було складено акт про те, що зроблене обстеження садибного водопроводу, що належить гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (зараз – Старокозацька) та зазначено наступні виявлені несправності: «Водомер СВК-1,5 №464783 установлен 20.09.2005г. гос.поверка 1.09.2008г. Абонент о гос.поверке уведомлен не однократно, на контакт не идет» , що підтверджується змістом наведеного акту (а.с.58,243).

Також із пояснень самого представника позивача у судовому засіданні судом було встановлено, що позивачем як організацією, яка надає послуги із водопостачання та водовідведення у період з листопада 2010р. по теперішній час покладено обов`язок щодо необхідності проведення періодичної повірки квартирного засобу обліку на споживача таких послуг – гр. ОСОБА_1 та у зв`язку із невиконанням останньою вимог по проведенню періодичної повірки квартирного засобу обліку води, установленого у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у період з листопада 2010р. по теперішній час здійснюється нарахування за нормативами (нормами) споживання води без урахування показань такого квартирного засобу обліку, що призвело до збільшення гр. ОСОБА_1 заборгованості по витратах води, що підтверджено і матеріалами справи.

Між тим, за пунктом 9 Правил надання послуг за постановою №630 передбачено, що періодична повірка квартирних засобів обліку, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж проводиться за рахунок виконавця (тобто, за рахунок позивача), а пунктом 15 наведених Правил встановлено, що періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги, зокрема, з централізованого постачання холодної та гарячої води – згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці.

У разі несправності засобів обліку води та теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що у період знаходження квартирного засобу обліку на періодичній повірці протягом одного місяця, споживачу нараховується оплата за відповідні послуги з водопостачання згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяця, а нарахування оплати за послуги водопостачання за нормативами (нормами) споживання передбачене лише у разі виявлення несправності такого засобу обліку води.

Проте, у ході судового розгляду справи, представником позивача жодних документів, які б зафіксували несправність засобів обліку води гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у листопаді 2010р. суду надано не було, при цьому, судом визнається неналежним доказом наданий суду акт зняття з абонентського обліку квартирного засобу обліку, складений 11.11.2010р. (а.с.23, 58, 243), оскільки вказаний акт містить посилання на те, що посадовою особою позивача зроблене обстеження садибного водопроводу, що належить ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в той час, як зазначене не відповідає дійсності, оскільки представник позивача у своїх поясненнях зазначила, що водолічильник, який знаходиться у квартирі у третьої особи не обстежувався, так як третя особа вчиняє перешкоди у доступу до вказаного водолічильника, проте, жодних доказів про вчинення таких перешкод представником позивача суду не надано, відповідний акт про не допуск із залученням свідків позивачем не складався, таких доказів суду не надано, окрім того, і зміст вказаного акту не містить відомостей про виявлені несправності квартирного засобу обліку води у квартирі гр. ОСОБА_1 , виходячи з вимог ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.58,243).

Також, судом враховується і те, що питання нарахування споживачу плати за комунальні послуги із застосуванням нормативів (норм) споживання регламентовано і у пункті 10 Правил надання послуг за постановою №630, у якому визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

У пункті 16 Правил надання послуг за постановою №630 встановлено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

Разом з тим, у вказаному пункті 16 Правил надання послуг за постановою №630 відсутній абзац п`ятий, а його зміст не встановлює будь-яких випадків застосування нормативів (норм) при нарахуванні вартості спожитих послуг.

Отже, у даному випадку, підлягає застосуванню пункт 15 вказаних Правил, у абзаці 5 якого встановлено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання з урахуванням того, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016р. №892 були внесені зміни до Правил надання послуг за постановою №630 відповідно до яких у пункті 10 в абзаці другому цифри «16» замінено на цифри « 15».

Однак, судом у ході судового розгляду справи не встановлено будь-який несправностей квартирного засобу обліку води, встановленого у квартирі гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а позивачем на підтвердження зазначеного жодних доказів суду не надано в порушення вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивачем жодних доказів несправності квартирного засобу обліку, встановленого у гр. ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 11.11.2010р. суду не надано, позивачем як виконавцем з надання послуг з періодичної повірки квартирних засобів обліку води на якого покладено обов`язок проведення такої періодичної повірки, у тому числі демонтаж таких засобів обліку, їх транспортування та монтаж після повірки не проведено таку періодичну повірку водолічильника гр. ОСОБА_1 у період з 11.11.2010р. по теперішній час, суд приходить до висновку, що нарахування КП «Дніпроводоканал» споживачу – гр. ОСОБА_1 плати за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно з нормативами (нормами) споживання з 12.11.2010р. після спливу терміну повірки приладу обліку води та без урахування показань такого лічильника є неправомірним та таким, що суперечить вищенаведеним нормам наведеного законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, оспорюваний припис органу державного контролю від 26.12.2019р., яким зобов`язано позивача усунути порушення правил надання послуг водопостачання та водовідведення, що мали місце при нарахуванні позивачем оплати за використання води гр. ОСОБА_1 за нормативами (нормами) споживання без урахувань показань водолічильника з 2010р. є правомірним та таким, що відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства та Конституції України.

За приписами ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності оспорюваного припису з урахуванням встановлених судом обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, на момент виникнення спірних відносин, у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення в порушення вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення аргументи представника позивача про те, що до тарифу про надання послуг з водопостачання витрати на повірку приладів обліку, встановлених у житлових приміщеннях багатоквартирних будинків не включені, а, відповідно, позивач не мав обов`язку проводити періодичну повірку такого приладу обліку, встановленого у квартирі гр. ОСОБА_1 , з огляду на те, що не включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, не залежить від дій споживачів, оскільки стосується правових взаємовідносин між позивачем як виконавцем послуг та органами державної влади і місцевого самоврядування, а споживач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води та теплової енергії, відтак, включення чи не включення плати за таку послугу до тарифів не впливає на право споживачів послуг на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у його постанові від 27.03.2019р. у справі №229/1539/17, у постанові від 02.10.2019р. у справі №752/7387/17, який підлягає застосуванню у даних правовідносинах згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з урахуванням наведеного, можна дійти висновку, що посилання відповідача на те, що витрати, пов`язані із проведенням повірки лічильників не були включені у тарифи послуг є безпідставними, оскільки вказане не звільняло виконавця (КП «Дніпроводоканал») від виконання обов`язку по проведенню чергової повірки квартирних засобів обліку та, головне, не давало КП «Дніпроводоканал» підстав для нарахування споживачу - гр. ОСОБА_1 плати за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню згідно з нормативами (нормами) споживання.

Зазначені висновки також узгоджуються і з позицією, викладеною у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019р. у справі №160/2670/19.

Є безпідставними та необґрунтованими і посилання представника позивача на те, що гр. ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про необхідність проведення нею періодичної повірки квартирного засобу обліку води та ще у 2005р. була повідомлена про відповідальність за не проведення такої повірки та переведення на нарахування витрат води за нормативами (нормами) споживання, оскільки доказів такого повідомлення третьої особи суду не надано, окрім того, як уже зазначалось вище обов`язок проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку води покладено на позивача, як суб`єкта господарювання, який надає послуги з водопостачання, а тому покладення такого обов`язку позивачем на споживача не відповідає та суперечить вищенаведеним вимогам законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Судом критично надається оцінка та відхиляються доводи представника позивача на те, що обов`язки та витрати по періодичній повірці квартирних засобів обліку води, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки були віднесені до повноважень житлово-комунальних організацій за приписами п.29 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №560, з огляду на те, що, по-перше, на момент виникнення спірних відносин - листопад 2010р. вказана постанова Кабінету Міністрів України втратила чинність з 09.06.2009р., тобто на листопад 2010р. її норми не діяли, пункт 29 у вказаній постанові взагалі відсутній; по-друге, вказаною постановою було врегульовано механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто вказаною постановою не врегульовувалось питання формування тарифів на водопостачання та водовідведення, а відповідно, і на періодичну повірку квартирних засобів обліку води, ці питання врегульовувалися саме Правилами надання послуг за постановою №630, норми якої і підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Судом відхиляються і доводи представника позивача на те, що гр. ОСОБА_1 правомірно нараховувалася плата за використання води за нормативами (нормами) споживання без урахування показників квартирного засобу обліку води, так як він був знятий з абонентського обліку з 12.11.2010р. та вважається таким, що відсутній, з огляду на те, що відповідно до п.21 Порядку надання послуг за постановою №630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення – з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.

Отже, вказана норма визначає порядок нарахування плати за надані послуги у випадку відсутності засобу обліку води.

Разом з тим, у спірному випадку у споживача – гр. ОСОБА_1 був наявний прилад обліку води, і він не мав несправностей, що не підлягали усуненню (таких доказів позивачем суду не надано) - (п.10,15 Правил надання послуг за постановою №630).

Є безпідставними і аргументи позивача про те, що вимоги у оспорюваному приписі не конкретизовані та чітко не сформульовані, оскільки зазначене не відповідає дійсності, а проаналізований зміст акту та припису свідчить про те, що позивачеві приписано усунути зазначені у акті порушення: привести нарахування у відповідність до об`ємів, визначених приладом обліку (а.с.16-17), тобто вимоги припису сформовані чітко, конкретно та в стислій формі, що відповідає вимогам його обґрунтованості.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення і посилання представника позивача на те, що за рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.08.2019р. у справі №203/1942/18 було стягнуто, у тому числі і з гр. ОСОБА_1 заборгованість з водопостачання у суму 44489,87 грн., рішення набрало законної сили та правомірність нарахування заборгованості була досліджена у судових засіданнях при розгляді даної справи, проте, безпідставно не була врахована відповідачем при прийнятті оспорюваного припису в порушення вимог ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що відповідно до вказаної процесуальної норми обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом. В той же час, як вбачається зі змісту вищенаведеного судового рішення, у її розгляді відповідач участі не брав, а отже, у вищенаведеній цивільній справі не встановлювалися обставини щодо правомірності нарахування заборгованості за нормативами (нормами) споживання без показань квартирного засобу лічильника та питання безпідставного не проведення періодичної повірки квартирного обліку, встановленого у квартирі гр. ОСОБА_1 саме позивачем не досліджувалося, а відповідно, висновки вищенаведеного судового рішення у цивільній справі не є підставами звільнення від доказування за приписками ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, слід зазначити, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду за приписами ч.7 ст.78 наведеного Кодексу.

Також, судом не може бути врахована правова позиція, викладена в ухвалі Верховного Суду України від 19.01.2011р. у справі №6-6642св10, в ухвалі Верховного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.11.2013р. у справі №6-42250св13, в ухвалі від 26.11.2014р. у справі №6-36644св14 та у постанові Верховного Суду України від 22.04.2015р. у справі №6-60цс15, оскільки за загальним правилом, адміністративним судом враховується правова позиція, яка викладена пізніше за часом, тобто у 2018р., у 2019р. та у 2020р., зокрема, у постановах від 27.03.2019р. у справі №229/1539/17, у постанові від 02.10.2019р. у справі №752/7387/17, від 28.03.2018р. у справі №815/5331/16 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2020р. у справі №815/5333/16.

Таким чином, відповідачем у відзиві на позов наведено достатньо підстав та надано достатньо належних та допустимих доказів, які свідчать про правомірність прийняття оспорюваного припису з урахуванням вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши оспорюване рішення у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорюваний припис від 26.12.2019р. прийнятий відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 205, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування припису від 26.12.2019р. – відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу УІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено - 17.07.2020р.

Суддя С.О. Конєва