Рішення № 90450193, 17.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Справа № 160/3871/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2020р. (згідно відмітки Нової Пошти) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15.05.2020р., просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №4 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2019р. №630/03.25-17 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. роботи позивача в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", період навчання позивача в СПТУ з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та період служби в РА з 13.11.1982р. по 19.11.1984р.;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 27.09.2019р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваним рішенням №630/03.25-17 від 27.11.2019р. йому було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність пільгового стажу роботи – 12 років 6 місяців у зв`язку із не зарахуванням пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 періоду навчання в СПТУ №22 м. Дніпродзержинськ за спеціальністю «електрогазозварник» (після навчання позивач працював на посаді «газорізник» та обидві спеціальності відносяться до єдиної кваліфікаційної групи), періоду роботи позивача з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. на посаді бурильника шпурів корпового цеху (що належить до посад, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2) та періоду проходження строкової військової служби (який зараховується до пільгового стажу відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу»). Позивач вважає наведене рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист згідно ст.46 Конституції України, оскільки наявність у позивача достатнього трудового та спеціального стажу роботи за Списком №2 для виходу на пенсію на пільгових умовах підтверджується записами в трудовій книжці та уточнюючими довідками ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" №023-2433 та №023-2434 від 23.10.2019р., які були надані відповідачеві для призначення пенсії.

Ухвалою суду від 25.05.2020р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.38).

12.06.2020р. засобами електронного зв`язку та 16.06.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що у пенсійного органу відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. до пільгового стажу за Списком №2, оскільки довідку №023-2404 від 06.05.2020р., уточнюючу особливий характер роботи позивача за наведений період, позивач до управління не надавав; у пенсійного органу відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду служби позивача в лавах Радянської армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., так як період роботи з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. на момент призову позивача для проходження військової служби (13.11.1982р.) не зараховано до пільгового стажу за Списком №2, тоді як необхідною умовою для зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії є факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах у відповідності до ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; у відповідача відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання позивача у СПТУ №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р., оскільки позивач навчався за спеціальністю «электрогазосварщик», проте, працював з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. «газорезчиком металлолома и отходов 3 разряда» на Дніпровському металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського, тобто позивач навчався за однією професією, а працював на іншій посаді (а.с.43-46, 60-63).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 17.07.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

У період з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. ОСОБА_1 навчався в Професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська за професією «Електрогазозварник», що підтверджується копією диплому НОМЕР_1 від 16.07.1982р. та довідкою Кам`янського вищого професійного училища №93 від 14.02.2020р. (а.с.19-20, 55-зворот).

З 26.07.1982р. по 30.09.1982р. позивач працював на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді газорізальника повний робочий день, що підтверджується копіями довідок ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-2258 від 26.09.2019р. та №023-2433 від 23.10.2019р. (а.с.17,58-зворот,59).

З 01.10.1982р. по 29.10.1982р. позивач працював на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді «бурильщика шпуров, как рабочий по разделке лома на шихтовом дворе» повний робочий день, що підтверджується копією довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-2404 від 06.05.2020р. (а.с.38).

З 13.11.1982р. по 15.11.1984р. проходив строкову військову службу та в період з 19.02.1985р. по 31.12.1991р. ОСОБА_1 працював на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді газорізальника повний робочий день, що підтверджується копіями військового квитка, довідки Кам`янського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки і довідок ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-2258 від 26.09.2019р. та №023-2433 від 23.10.2019р., наявними у справі (а.с.17,21,56,58-зворот,59).

27.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, до якої, зокрема, додав копії військового квитка, довідки про проходження військової служби, диплому про навчання, довідок що визначає право на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копіями вказаної заяви та розписки-повідомлення, наявними у справі (а.с.22,53).

Листом-рішенням №630/03.25-17 від 27.11.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 складає 7 років 8 місяців 14 днів, а тому право виходу на пенсію по Списку №2 він набуде в 2021 році, що підтверджується змістом відповідного листа-рішення (а.с.23-24).

При цьому, зі змісту розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2, зокрема, періоди його роботи з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. та з 19.02.1985р. по 31.12.1991р, проте, не зараховано до пільгового стажу навчання за спеціальністю з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та військову службу з 13.11.1982р. по 15.11.1984р. (а.с.27,52-зворот).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача від 27.11.2019р. №630/03.25-17 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. роботи позивача в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", період навчання позивача в СПТУ з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та період служби в РА з 13.11.1982р. по 19.11.1984р., а також призначити та виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 27.09.2019р. посилаючись на те, що наведений стаж його роботи підтверджується трудовою книжкою та уточнюючими довідками.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 “Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При цьому, згідно до ч.4 ст.24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, в період навчання та проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972р. (далі – Положення №590).

Згідно п.109 Положення №590, при призначенні пенсії на пільгових умовах служба в збройних силах СРСР прирівнюється до роботи, що передувала такому періоду або роботі що слідувала за його закінченням, а період навчання в професійно-технічному училищі прирівнювалася до роботи, яка слідувала за навчанням.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058 (за Списком №2) після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, передбачених Списком №2, за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, та за результатами атестації робочих місць, а за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується період навчання в професійно-технічному навчальному закладі, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, а також до пільгового стажу роботи зараховується і час проходження строкової військової служби, якщо, зокрема, після проходження строкової військової служби особа працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Так, як вбачається з матеріалів справи, після проходження навчання в професійно-технічному училищі за спеціальністю «електрогазозварник», позивач в період з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. працював на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді газорізальника, що підтверджується копіями довідок ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-2258 від 26.09.2019р. та №023-2433 від 23.10.2019р., копією трудової книжки позивача, наявними в матеріалах справи (а.с.15-16,17,57-58,58-зворот,59).

Відповідно до Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій тарифно-кваліфікаційна характеристика професій «електрогазозварник» та «газорізальник», а також і їх технологічні процеси є спорідненими, тобто посада «газорізальника», яку обіймав позивач після навчання в Професійно-технічному училищі №22 відповідає присвоєній позивачеві кваліфікації зазначеній в дипломі про закінчення навчання.

Також і після проходження строкової військової служби з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., позивач в період з 19.02.1985р. по 31.12.1991р. працював на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» на посаді газорізальника повний робочий день, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, військового квитка, довідки Кам`янського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки і довідок ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» №023-2258 від 26.09.2019р. та №023-2433 від 23.10.2019р., наявними у справі (а.с.15-16,17,21,56,57-58,58-зворот,59).

При цьому, зі змісту розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №2, зокрема, періоди його роботи з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. та з 19.02.1985р. по 31.12.1991р., тобто до пільгового стажу роботи позивача за Списком №2 пенсійним органом були зараховані періоди, які слідували за навчанням позивача у професійно-технічному училищі та за строковою військовою службою позивача у лавах Радянської армії (а.с.27,52-зворот).

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови того, що позивач після закінчення навчання у професійно-технічному училищі та після проходження строкової військової служби працевлаштувався відповідно до набутої професії, те, що відбулося зарахування пенсійним органом стажу роботи позивача з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. та з 19.02.1985р. по 31.12.1991р. на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» газорізальником до пільгового стажу за Списком №2, а тому відповідачем безпідставно було відмовлено позивачеві у призначенні пільгової пенсії у зв`язку з не зарахуванням до пільгового стажу роботи позивача періоду його навчання у професійно-технічному училищі №22 з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. і строку військової служби в період з 13.11.1982р. по 15.11.1984р.

При цьому, причини не зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в професійно-технічному училищі та періоду проходження військової служби рішення-лист пенсійного органу №630/03.25-17 від 27.11.2019р. жодних обґрунтувань не містить (а.с.23-24).

Отже, при розгляді заяви позивача від 27.09.2019р. про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідачем не вчинено дій у межах наданих йому законом повноважень, та не наведено обґрунтованих мотивів та підстав не зарахування вищевказаних періодів.

Також, щодо необхідності обґрунтування пенсійним органом мотивів, з яких ним не зараховано той чи інший період роботи особи зазначено і у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття ним рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на те, що у пенсійного органу відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду служби позивача в лавах Радянської армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., так як період роботи з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. на момент призову позивача для проходження військової служби (13.11.1982р.) не зараховано до пільгового стажу за Списком №2, тоді як необхідною умовою для зарахування часу проходження військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії є факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах у відповідності до ч.1 ст.8 Закону України від 20.12.1991р. «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; у відповідача відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду навчання позивача у СПТУ №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р., оскільки позивач навчався за спеціальністю «электрогазосварщик», проте, працював з 26.07.1982р. по 30.09.1982р. «газорезчиком металлолома и отходов 3 разряда» на Дніпровському металургійному заводі ім. Ф.Е. Дзержинського, тобто позивач навчався за однією професією, а працював на іншій посаді, оскільки таких підстав лист-рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 не містить, а в силу положень ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього періоду навчання в СПТУ з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та періоду служби в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., суд приходить до висновку, що відповідач, прийнявши наведене рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що прийнявши оспорюване рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього періоду навчання у СПТУ з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та періоду служби в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р. відповідач порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню.

Також і підлягають частковому задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання позивача в Професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та період служби позивача в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р. з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення відповідача №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку із не зарахуванням до пільгового стажу останнього вищевказаних періодів, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, періоду навчання позивача в Професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та періоду служби позивача в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. роботи позивача в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат", оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, довідку №023-2404 від 06.05.2020р. про підтвердження пільгового стажу роботи за Списком №2 у період з 01.10.1982р. по 29.10.1982р. в ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат" на посаді «бурильщика шпуров, как рабочий по разделке лома на шихтовом дворе» позивач до пенсійного органу не надавав (доказів надання такої довідки до пенсійного органу взагалі та, зокрема, при зверненні за призначенням пенсії 27.09.2019р. позивачем суду не надано), відповідач не приймав рішення на підставі вказаної довідки, а отже, позовні вимоги позивача у цій частині є передчасними з урахуванням вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України період служби позивача в РА з 16.11.1984р. по 19.11.1984р., оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив військову службу в період з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., що підтверджується копіями військового квитка НУ №8571123 від 12.11.1982р. та довідки Кам`янського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №4-624 від 23.09.2019р., наявними у справі (а.с.21,56).

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення із заявою про призначення пенсії - з 27.09.2019р., оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача відповідного пільгового стажу, визначеного ст.114 Закону №1058, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати стаж позивача для призначення пенсії на пільгових умовах, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов`язувати призначати пенсії.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення відповідача №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також і зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання позивача в Професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та період служби позивача в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р., є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 27.09.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1669589912.1 від 07.04.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 560 грн. 53 коп., виходячи із розрахунку: 840,80 грн./3*2 (а.с.10).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №630/03.25-17 від 27.11.2019р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №630/03.25-17 від 27.11.2019р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу його роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, період навчання ОСОБА_1 в Професійно-технічному училищі №22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1979р. по 16.07.1982р. та період служби останнього в Радянській армії з 13.11.1982р. по 15.11.1984р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 27.09.2019р. та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 560 грн. 53 коп. (п`ятсот шістдесят грн. 53 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва