Рішення № 90450191, 17.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2020 року Справа № 160/5749/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року у зниженому розмірі: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 року щомісячно 75% перерахованої пенсії;

- зобов`язати відповідача здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок та подальшу виплату пенсії позивачеві відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачеві пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням вже проведених виплат;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у сумах: за січень 2018 року - 365,78 грн., за лютий 2018 року - 365,78 грн., за березень 2018 року - 365,78 грн., за квітень 2018 року - 338,35 грн., за травень 2018 року - 338,35 грн., за червень 2018 року - 338,35 грн., за липень 2018 року - 362,73 грн., за серпень 2018 року - 362,73 грн., за вересень 2018 року - 298,72 грн., за жовтень 2018 року - 243,85 грн., за листопад 2018 року - 198,13 грн., за грудень 2018 року - 170,70 грн., за січень 2019 року - 73,15 грн., за лютий 2019 року - 65,20 грн., за березень 2019 року - 49,29 грн., за квітень 2019 року - 33,39 грн., за травень 2019 року - 22,26 грн., за червень 2019 року - 30,21 грн., за липень 2019 року - 39,75 грн., за серпень 2019 року - 44,52 грн., за вересень 2019 року - 33,39 грн., за жовтень 2019 року - 22,26 грн., за листопад 2019 року - 20,67 грн., за грудень 2019 року - 23,85грн.;

- зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 09.04.2008р. йому було призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262) у розмірі 71% від грошового забезпечення. З 01.01.2018р. відповідачем на підставі постанов Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р. та №103 від 21.02.2018р. було проведено перерахунок пенсії позивача у розмірі 70% сум грошового забезпечення та визначено, що підвищення пенсії позивачеві виплачується з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. щомісячно 50% від підвищення, з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. щомісячно 75% від підвищення. Представником позивача на адресу відповідача було направлено адвокатський запит, у якому останній просив, зокрема, надати розрахунок перерахованої пенсії позивача згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р., надати розрахунок пенсії позивача до відповідного перерахунку. Листом №24918/02-02/26 від 05.12.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача, зокрема, про те, що перерахунок пенсії позивачеві було проведено за чинною на дату здійснення перерахунку редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: за умовами ст. 13, яким максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70 % відповідних сум грошового забезпечення незалежно від звільнення особи зі служби та виплачується у розмірах, встановлених п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують ст.ст.22, 58 Конституції України, оскільки зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача з 71% до 70% призводить до звуження змісту та обсягу існуючого права позивача на пенсійне забезпечення, а застосування чинної реакції ст.13 Закону №2262 до правовідносин з призначення пенсії позивачеві у 2008 році не відповідає приписам ст.58 Конституції України, оскільки наведена стаття 13 Закону №2262 вичерпала свою дію відносно позивача в момент прийняття рішення про призначення пенсії позивачеві, а тому не може регулювати правовідносини з виплати пенсії останньому; рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018р. у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019р. у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018р. №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб"; пункти 1, 2 наведеної Постанови №103 всупереч вимогам ст.ст. 43, 63 Закону №2262 змінюють умови і норми пенсійного забезпечення позивача та не відповідають приписам Закону №1058, що виключало для відповідача підстави для зменшення розміру підвищення пенсії позивачеві за період з 01.01.2018р. по 31.12.2019р. Також і позивач зазначає, що втрата ним частини доходів у вигляді пенсії у зв`язку з вищенаведеними протиправними діями відповідача підлягає компенсації та наводить розрахунок сум такої компенсації. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суд з прав людини, численні постанови Верховного Суду та Третього апеляційного адміністративного суду. У відповіді на відзив від 06.07.2020р. позивач посилається на ті ж самі обставини (а.с.70-72,76-80).

Ухвалою суду від 01.06.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.42).

30.06.2020р., на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що згідно до положень ч.2 ст.13 Закону №2262 максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення чинного на момент проведення перерахунку пенсії. При цьому, відповідач зазначає, що право на перерахунок пенсії не є конституційним правом, а твердження позивача щодо звуження існуючих пенсійних прав є безпідставними, оскільки призначений та отримуваний розмір пенсії позивача не було скасовано чи зменшено. Відповідач вказує на те, що постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 02.05.2018р. у справі №818/1076/18; постановою суду скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 01.01.2018р. перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №2262 до 01.03.2018р., скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого Постановою №704, а також порядок виплати перерахованих коштів. Відповідно до ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому виплата 100% підвищення до пенсії можлива лише з 05.03.2019р. Також і відповідач вказує на те, що оскільки обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві з урахуванням іншого відсотку грошового забезпечення встановлюється лише у даному рішенні, то відсутні підстави за наявності яких можлива виплата суми компенсації в розумінні Закону №2050-ІІІ. Відповідач вказує і на те, що у даному випадку не вбачається підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень, оскільки позивачем суду не надано жодних обґрунтованих достатніх підстав щоб суд вважав, що відповідач буде перешкоджати його виконанню після набрання ним законної сили. Також і відповідач вказує на те, що оскільки представником позивача адвокатом Гаспарянц Д.М. до суду не надано договору про надання правової допомоги від 22.11.2019р. №22/11/19, в якому міститься окремо визначена дія, як надання повноваження адвокату на підписання позовної заяви та подання її до суду, а наданий ордер не містить застережень про обмеження повноважень представника позивача, у суду не має законних підстав розглядати позовну заяву подану не уповноваженою на те особою. Окрім того, відповідач зазначає про неможливість застосування у даній справі рішення Верховного Суду від 04.02.2019р. у справі №240/5401/18 прийняте за результатами розгляду зразкової справи з аналогічного питання до 16.10.2019р., тобто до набрання ним законної сили. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011 та численні постанови Верховного Суду. (а.с.46-54).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 17.07.2020р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З квітня 2008 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" у розмірі 71% грошового забезпечення, що підтверджується копіями пенсійного посвідчення №2364917174 від 06.07.2010р. та протоколу за пенсійною справою №0401006013 від 01.07.2010р., наявними у справі (а.с.29,56).

Як вбачається зі змісту копії інформації про виплату позивачеві пенсії за період з 09.2016р. по 01.2020р. до 31.12.2017р. позивач отримував пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення, а саме: 3418,44 грн. (а.с.65-66).

З 01.01.2018р. пенсія позивачеві була перерахована на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. виходячи з 70% грошового забезпечення, та після такого перерахунку виплачувалася позивачеві у таких розмірах, зокрема:

- з 01.01.2018р. – 6334,47 грн., з урахуванням виплати з 01.01.2018р. по 31.12.2018р. щомісячно 50% від підвищення: 2916,03 грн.;

- з 01.01.2019р. – 7792,49 грн., з урахуванням виплати з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. щомісячно 75% від підвищення: 4374,05 грн., що підтверджується копіями протоколу за пенсійною справою №ФД0401006013 від квітня 2018 року та інформації про виплату позивачеві пенсії за період з 09.2016р. по 01.2020р., наявними у справі (а.с.64,65-66).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.0З.2019 у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вказане судове рішення набрало законної сили 05.03.2019р.

Представником ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит, у якому останній просив, зокрема, надати розрахунок перерахованої пенсії позивача згідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017р., надати розрахунок пенсії позивача до відповідного перерахунку (а.с.31-32).

Листом №24918/02-02/26 від 05.12.2019р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило представника позивача, зокрема, про те, що перерахунок пенсії позивачеві було проведено за чинною на дату здійснення перерахунку редакцією Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме: за умовами ст. 13, яким максимальний розмір призначених пенсій за вислугу років обмежується 70 % відповідних сум грошового забезпечення незалежно від звільнення особи зі служби та виплачується у розмірах, встановлених п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №103, що підтверджується копією вказаного листа, наявною в матеріалах справи (а.с.33-36).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року у зниженому розмірі: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 31.12.2019 року щомісячно 75% перерахованої пенсії у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання таких дій відповідача протиправними та зобов`язання відповідача здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок та подальшу виплату пенсії позивачеві відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум; перерахувати та виплатити позивачеві пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року з урахуванням вже проведених виплат; виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у сумах: за січень 2018 року - 365,78 грн., за лютий 2018 року - 365,78 грн., за березень 2018 року - 365,78 грн., за квітень 2018 року - 338,35 грн., за травень 2018 року - 338,35 грн., за червень 2018 року - 338,35 грн., за липень 2018 року - 362,73 грн., за серпень 2018 року - 362,73 грн., за вересень 2018 року - 298,72 грн., за жовтень 2018 року - 243,85 грн., за листопад 2018 року - 198,13 грн., за грудень 2018 року - 170,70 грн., за січень 2019 року - 73,15 грн., за лютий 2019 року - 65,20 грн., за березень 2019 року - 49,29 грн., за квітень 2019 року - 33,39 грн., за травень 2019 року - 22,26 грн., за червень 2019 року - 30,21 грн., за липень 2019 року - 39,75 грн., за серпень 2019 року - 44,52 грн., за вересень 2019 року - 33,39 грн., за жовтень 2019 року - 22,26 грн., за листопад 2019 року - 20,67 грн., за грудень 2019 року - 23,85грн.; подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України та судової практики.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон №2262).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до ст. 13 Закону №2262 (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) було визначено, що пенсії за вислугу років призначаються у таких розмірах, а саме: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

При цьому, згідно ст.13 Закону №2262 (в редакції чинній до 01.10.2011р.) визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Згідно з ч.4 ст.63 Закону №2262 (у редакції, чинній станом на 01.01.2018р.) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, ч.2 ст.13 Закону №2262 в редакції Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 № 1166-VII, що набрали чинності з 01.05.2014р., визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

За приписами ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, можна дійти висновку, що лише з 01.05.2014р. при реалізації права громадян на призначення пенсії за наведеним Законом №2262, розмір пенсії не повинен перевищувати 70 відсотків сум грошового забезпечення та наведеними нормами не врегульовується питання проведення перерахунку уже призначених до 01.05.2014р. пенсій, при цьому, перерахунок уже призначених пенсій врегульований ч.4 ст.63 Закону №2262.

Таким чином, призначення пенсії вперше та перерахунок уже призначеної пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а прийняті нормативно-правові акти та Закони не мають зворотної дії в часі за нормами Конституції України.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що при перерахунку пенсії позивачеві застосуванню підлягає відсотковий розмір грошового забезпечення, з якого відбулося призначення позивачеві пенсії, тобто 71% грошового забезпечення, що також узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.06.2018р. у справі №583/2264/17.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018р. не мав правових підстав застосовувати зворотню дію Закону в часі та зменшувати позивачеві відсотковий розмір уже призначеної пенсії з 71% сум грошового забезпечення до 70% за нормами ч.2 ст.13 Закону №2262, оскільки вказані норми набули чинності лише з 01.05.2014р. та стосувалися призначення пенсій вперше, а не перерахунку уже призначеної пенсії до 01.05.2014р.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018р., відповідачем вказаний перерахунок проведено із розміру 70% сум грошового забезпечення, тобто зменшено відсотковий розмір, з якого розраховується пенсія, що підтверджується копією протоколу за пенсійною справою №ФД0401006013 від квітня 2018 року (а.с.64).

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018р. у розмірі 70% сум грошового забезпечення, протиправно зменшив загальний розмір відсотку грошового забезпечення, з якого розрахована пенсія позивачеві з 71% до 70%, застосувавши норми законодавства України чинні на момент проведення такого перерахунку, що суперечить вищенаведеним вимогам та ст.58 Конституції України.

Окрім того, слід зазначити, що згідно до ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні №5-рп/2005 від 22.09.2005р. прийшов до висновків, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Отже положення ч.3 ст.22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 04.02.2019р. у зразковій справі №240/5401/18, що набрало законної сили 16.10.2019р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у пункті 35 рішення Верховного Суду у справі №240/5401/18.

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262 встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Згідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі – Постанова КМУ №103) відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі – Постанова КМУ №704).

Відповідно до пункту 2 Постанови КМУ №103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Згідно до пункту 6 Постанови КМУ №103 внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", а саме пункт 5 викладено в такій редакції:"5. Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.".

Вказаною Постановою КМУ №103 також установлено, що у довідці про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій зазначаються лише розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою.

Пунктом 2 Постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні “Гайгузус проти Австрії” від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Аналізуючи все вищевикладене, можна дійти висновку, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №103 визначено, що призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 р. (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

В силу приписів статті 63 Закону № 2262, пункту 4 Порядку № 45, позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. При цьому, Кабінет Міністрів України уповноважений визначати порядок проведення такого перерахунку, що й було реалізовано ним у Порядку № 45.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103) ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.

Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 в частині внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 є чинними.

Отже, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії, а тому скасування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18 не впливає на вказані підстави.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Отже, саме з 05 березня 2019 року (з дня набрання судовим рішенням законної сили) пенсія позивачеві підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

За викладеного, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, є протиправними.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у своєму рішенні від 06.08.2019р. у зразковій справі №160/3586/19 (Пз/9901/12/19), що набрало законної сили 11.03.2020р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду у справі №160/3586/19 (Пз/9901/12/19).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019 року у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, обставин справи, встановлених судом та вищенаведених позицій Верховного Суду у зразкових справах №240/5401/18 та №Пз/9901/12/19.

Також, судом відхиляються і посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011р. №20-рп/2011, оскільки, дійсно, механізм реалізації соціальних прав громадян може бути змінений державою через неможливість їх фінансового забезпечення, однак такі зміни повинні бути внесені шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, проте, жодних нормативно-правових актів щодо зменшення відсоткового розміру пенсії при перерахунку пенсії Урядом прийнято не було, а ч.2 ст.13 Закону №2262 не врегульовує питання перерахунку уже призначених пенсій.

Окрім того, судом відхиляються посилання відповідача на те, що даний позов підписано не уповноваженою на те особою, оскільки зі змісту оригіналу ордеру серія ОД №537257 (а.с.21), який надано представником позивача – адвокатом Гаспарянц Д.М. на підтвердження повноважень щодо підписання позову від імені позивача відповідно до ст.59 Кодексу адміністративного судочинства України, вбачається, що повноваження представника позивача не обмежуються (дана відмітка міститься на звороті оригіналу наведеного ордеру), а тому даний позов підписано від імені позивача особою, якій надано право на його підписання.

Судом критично надається оцінка та відхиляються доводи відповідача стосовно неможливості застосування у даних правовідносинах рішення Верховного Суду від 04.02.2019р. у зразковій справі №240/5401/18 до моменту набрання ним законної сили 16.10.2019р., з огляду на те, що спір між сторонами у цій справі виник після 05.12.2019р. (після надання відповіді відповідачем на запит представника позивача), а відповідно, правові висновки викладені у вищезазначеному рішенні у даних правовідносинах станом на 17.07.2020р. застосовуються судом після набрання ним чинності, тобто після 16.10.2019р., правомірно з дотриманням вимог ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 02.05.2018р. у справі №818/1076/18; постановою суду скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 01.01.2018р. перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону №2262 до 01.03.2018р., скасовано визначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого Постановою №704, а також порядок виплати перерахованих коштів, оскільки зі змісту пунктів 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку, а тому питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям "порядок проведення перерахунку пенсії". З огляду на зазначене, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 05 березня 2019 року, з урахуванням вже сплачених сум, визначається Законом №2262, а отже, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності".

Зазначена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у його рішенні від 06.08.2019р. у зразковій справі №160/3586/19 (Пз/9901/12/19), що набрало законної сили 11.03.2020р. та підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, суд приходить до висновку, що відповідач, провівши перерахунок пенсії позивача із розрахунку 70% грошового забезпечення чинного на момент перерахунку пенсії та провівши виплату позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що, провівши вищезазначений перерахунок пенсії позивача із розрахунку 70% сум грошового забезпечення, зменшивши при цьому відсотковий рівень грошового забезпечення з 71%, застосованого при призначенні позивачеві пенсії та провівши виплату позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, відповідач порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії.

Також підлягають і частковому задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., а також перерахувати позивачеві пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, оскільки судом встановлено протиправність дій пенсійного органу щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивачеві з 71% до 70% сум грошового забезпечення та щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 71% сум грошового забезпечення саме з 01.01.2018р., оскільки зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 71% на 70% відбулося з вини пенсійного органу, а згідно приписів ст.51 Закону №2262 належний перерахунок пенсії не проведений з вини органів Пенсійного фонду України провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., а також перерахувати позивачеві пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача дії відповідача щодо виплати позивачеві перерахованої пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року у зниженому розмірі: з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% перерахованої пенсії, з 01.01.2019 по 04.03.2019 року щомісячно 75% перерахованої пенсії та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачеві пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 01.01.2018 року та здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року по 04.03.2019 року з урахуванням вже проведених виплат, оскільки саме у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано з 05.03.2019р. з урахуванням положень ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а, відповідно, саме з 05 березня 2019 року пенсія позивачеві підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Також і не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у сумах: за січень 2018 року - 365,78 грн., за лютий 2018 року - 365,78 грн., за березень 2018 року - 365,78 грн., за квітень 2018 року - 338,35 грн., за травень 2018 року - 338,35 грн., за червень 2018 року - 338,35 грн., за липень 2018 року - 362,73 грн., за серпень 2018 року - 362,73 грн., за вересень 2018 року - 298,72 грн., за жовтень 2018 року - 243,85 грн., за листопад 2018 року - 198,13 грн., за грудень 2018 року - 170,70 грн., за січень 2019 року - 73,15 грн., за лютий 2019 року - 65,20 грн., за березень 2019 року - 49,29 грн., за квітень 2019 року - 33,39 грн., за травень 2019 року - 22,26 грн., за червень 2019 року - 30,21 грн., за липень 2019 року - 39,75 грн., за серпень 2019 року - 44,52 грн., за вересень 2019 року - 33,39 грн., за жовтень 2019 року - 22,26 грн., за листопад 2019 року - 20,67 грн., за грудень 2019 року - 23,85грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на ту обставину, що пенсія позивачеві виходячи з 71% грошового забезпечення нарахована ще не була, а відповідно, не була і нарахована компенсація втрати частини доходів, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними, заявленими на майбутнє, що суперечить ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з викладеним, у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача у вказаній частині.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили, оскільки суд із наведених позивачем у позові підстав не вбачає загрози щодо невиконання відповідачем рішення саме у даній справі.

До того ж, слід зазначити і те, що встановлення судового контролю є правом суду та не може бути обрано позивачем в якості одного із способів захисту порушеного права, виходячи з вимог ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №49387935 від 22.05.2020р. пропорційно до розміру задоволених позовних умов у розмірі 1261 грн. 20 коп. ((1681,60 грн./2)+1681,60/2/2) (а.с.22).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% сум грошового забезпечення.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії за вислугу років з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. у зниженому розмірі, а саме: щомісячно 75% перерахованої пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71 % сум грошового забезпечення з 01.01.2018р., з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію у розмірі, яка обчислена з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, з 05.03.2019р. по 31.12.2019р. та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті шістдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

На період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину згідно до п.3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва