Рішення № 90450110, 16.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/5345/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2019 позивач вперше придбав житло, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , та під час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4630,00 грн.

Позивач вважає, що не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР), оскільки придбавав житло вперше, а тому сплачений ним збір підлягає поверненню.

В лютому 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою з проханням сформувати та подати подання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України Волинської області про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4630,00 грн.

Проте, листом від 02.03.2020 № 0300-0503-8/3703 відповідач відмовив у такому проханні з посиланням на те, що позивачем не надано інформації про перебування на черзі на одержання житла та у зв`язку із відсутністю офіційного джерела інформації, яке підтверджувало б обставину придбання житла вперше.

Позивач вказує, що був звільненим від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, але оскільки фактично сплатив цей збір, така сплата здійснена помилково, тому сплачені кошти підлягають поверненню позивачу за поданням відповідного територіального органу Пенсійного фонду України.

Позивач просить зобов`язати відповідача сформувати та подати подання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України Волинської області про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4630,00 грн., сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 16.09.2019 № 0.0.1465771665.1.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 29).

В поданому до суду 29.04.2020 відзиві на позовну заяву від 24.04.2020 № 0300-0802-7/10155 (а. с. 34-37) представник відповідача Левчук К.В. позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивач не надав документів, які підтверджують, що нерухоме майно придбав вперше.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 16.09.2019, придбав нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 12-13). Пунктом 5.12 вказаного договору передбачено сплату позивачем як покупцем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4630,00 грн. згідно із квитанцією від 16.09.2019 № 1719-5058-4115-6580.

З дубліката квитанції від 16.09.2019 № 0.0.1465771665.1 (код квитанції 1719-5058-4115-6580) вбачається сплата позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4630,00 грн. з операції купівлі-продажу нерухомого майна (а. с. 15).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.02.2020 за позивачем зареєстровано право приватної власності на один об`єкт нерухомого майна - однокімнатну квартиру загальною площею 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, АДРЕСА_1 (а. с. 16).

12.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив сформувати та подати подання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України Волинської області про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4630,00 грн. (а. с. 8-9).

Листом від 02.03.2020 № 0300-0503-8/3703 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав видати подання на повернення сплаченого збору, оскільки позивачем не надано інформації про перебування на черзі на одержання житла та у зв`язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше (а. с. 7).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини першої статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Як встановлено судом, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 11.02.2020, копія якої міститься в матеріалах справи (а. с. 16), відомості про реєстрацію за позивачем іншого нерухомого майна, ніж придбаної ним квартири, відсутні.

Отже, суд виходить з того, що позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16.09.2019 (а. с. 12-13) вперше придбав житло, будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання житла вперше, чи на підтвердження реєстрації права приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі- Порядок № 787), передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно із пунктом 8 Порядку № 787 подання складає орган, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання надається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету складається платником в довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону одержувача, реквізити рахунку одержувача коштів, сума платежу, що підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Отже, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

При вирішенні спору суд, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 (справа № 819/1498/17), від 31.01.2018 (справа № 819/1667/17), від 13.12.2018 (справа № 813/969/17), від 23.04.2019 (справа № 802/1566/17-а), які полягають у такому.

В Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача звернутися з відповідним поданням до органу Державної казначейської служби України про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4630,00 грн.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив за подання цього позову відповідно до квитанції від 27.03.2020 судовий збір в сумі 840,00 грн. (а. с. 4), який згідно із випискою зарахований до спеціального фонду державного бюджету (а. с. 28). Отже, оскільки позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 840,00 грн.

За правилами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 10.02.2020 (а. с. 18), розрахунку витрат на професійну правничу допомогу від 27.03.2020 (а. с. 21), рахунку на оплату від 10.02.2020 № 1 (а. с. 22), акту виконаних робіт № 1 до договору від 10.02.2020 № 1002/1 (а. с. 24), меморіального ордеру від 11.02.2020 (а. с. 23) позивач сплатив на рахунок Адвокатського бюро «ГРОМ» за надання адвокатом Громом Б.М., який здійснює професійну діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 884 (а. с. 19), кошти на правничу допомогу в сумі 1300,00 грн. (види правової допомоги: ознайомлення з матеріалами справи; вивчення законодавства, що регулює спірні правовідносини та судової практики; збирання доказів та виготовлення копій документів; підготовка та написання позовної заяви).

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву представник відповідача висловила заперечення щодо стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що вказані у розрахунку від 27.03.2020 (а. с. 21) надані адвокатом окремі послуги (у вигляді вивчення законодавства та виготовлення копій документів) не можуть бути віднесені до видів правової допомоги, визначених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

На думку суду, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), наявність у розрахунку від 27.03.2020 окремих послуг, які не можуть бути віднесені до видів правової допомоги, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в загальному розмірі 1840,00 грн., з них: судовий збір в сумі 840,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) сформувати та подати подання до Володимир-Волинського управління Державної казначейської служби України Волинської області про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4630 гривень 00 копійок, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 16 вересня 2019 року № 0.0.1465771665.1 (код квитанції 1719-5058-4115-6580).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 1840 гривень 80 копійок (одна тисяча вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх