Рішення № 90450070, 16.07.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року ЛуцькСправа № 140/495/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 2010 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

ГУ ПФУ у Волинській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), провело перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 та після проведення її перерахунку повний розмір пенсії, з урахуванням доплати за інвалідність, склав 17332,31 грн.

Позивач вказує, що за 2018, 2019 роки та січень, лютий 2020 року отримав пенсію в загальному розмірі 333826,18 грн., тоді як повинен був отримати 373575,72 грн., сума недоплат становить 39749,54 грн., тобто нарахування та виплата коштів було обмежено максимальним розміром.

20.01.2020 позивач звернувся до відповідача із клопотанням про здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмежень її граничного розміру та виплату заборгованості з 01.01.2018.

03.02.2020 позивач одержав відповідь про відмову у здійсненні перерахунку, із покликанням відповідача на вимоги статті 43 Закону № 2262-XII, а саме, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач вважає вказані дії ГУ ПФУ у Волинській області неправомірними з тих підстав, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII з 21.12.2010, а посилання відповідача на статтю 43 вказаного Закону, яка обмежує максимальний розмір пенсії, є безпідставним, оскільки внесені до вказаної статті зміни були визнані неконституційними. Крім того, позивач вийшов на пенсію в 2010 році до прийняття відповідних змін до статті 43 Закону № 2262-XII, тому вказана норма не може бути застосована до нього.

Позивач просить визнати дії відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті щомісячного пенсійного забезпечення з 01.01.2018 неправомірними та зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити нарахування та виплату щомісячного пенсійного забезпечення без обмежень граничного розміру та в часі, виплатити заборгованість, яка виникла з 01.01.2018.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 43).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 10.03.2020 № 0300-0802-7/4645 (а. с. 46-50) відповідач позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, до положень статі 43 Закону № 2262-XII внесені зміни, які не визнані неконституційними та є чинним на момент звернення позивача за перерахунком. Крім того, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 31.03.2020 запропоновано позивачу подати (надіслати) до суду у п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали додаткові письмові пояснення, у яких обґрунтувати дотримання строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити щомісячне пенсійне забезпечення без обмежень граничного розміру та в часі, зобов`язання виплатити заборгованість з 01.01.2018, а у випадку, якщо позивач вважає, що шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, з вказаними позовними вимогами є пропущеним - подати заяву про поновлення строку звернення до суду у вказаній частині позовних вимог разом із доказами поважності причин пропуску такого строку (а. с. 52).

10.04.2020 до суду надійшла заява позивача, у якій зазначено, що строк звернення до суду із позовом про перерахунок пенсії, який не проведений з вини ПФУ, є необмеженим (а. с. 55).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2010 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, що підтверджується пенсійним посвідченням № 2344120291 (а. с. 35).

ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, протягом січня 2018 року - січня 2020 року позивач отримав пенсію в загальному розмірі 317446,18 грн., при цьому, при обрахунку розміру пенсії був врахований максимальний розмір, що підтверджується копією розрахунку пенсії за вислугу років (а. с. 40), довідкою ГУ ПФУ у Волинській області від 23.01.2020 № 131 (а. с. 41).

20.01.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок належної пенсії без обмежень її розміру та виплатити заборгованість, що виникла з 01.01.2018 (а. с. 37-38).

Листом від 29.01.2020 № 36-68/С-02/8-0300/20 відповідач повідомив позивача, що розмір його пенсії обчислено з дотриманням статті 43 Закону № 2262-XII (а. с. 39).

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до преамбули Закону № 2262-ХІІ цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI (далі - Закон № 107-VI) внесені зміни до Закону № 2262-XII, а саме статтю 43 доповнено новою частиною, згідно з якою максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, зазначені зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008.

Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII доповнено реченням такого змісту «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому, Конституційний Суд України вказане рішення обґрунтував тим, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016, є втрата чинності із 20.12.2016 частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII) у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року»; пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1774-VIII встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.01.2017.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Законом № 1774-VIII статтю 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною сьомою, яка неконституційною не визнана та на даний час є чинною, оскільки зміни, внесені Законом № 1774-VIII, стосувалися другого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII. Відповідач при нарахуванні та перерахунку пенсії позивачу застосовує перше речення стаття 43 Закону № 2262-XII, яке визнане Конституційним Судом України неконституційним з 20.12.2016. Водночас, втрата із 20.12.2016 чинності частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-XII виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною в цілому частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII така норма вважається «відсутньою» у тексті Закону. При цьому після прийняття Конституційним Судом України зазначеного вище рішення зміни до першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII аналогічного змісту новими законами не вносились.

Отже, із 2017 року стаття 43 вказаного Закону не містила норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Внесені Законом № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є нереалізованими та самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17.

Відтак, доводи відповідача про існування законних підстав для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії за вислугу років з 01.01.2018 та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки відповідно до частини другої статті 55 Закону № 2262-ХІІ суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. На думку суду, оскільки при перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 01.01.2018 її розмір був безпідставно обмежений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування обмежень граничного розміру при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), без обмеження її максимальним розміром.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх