Рішення № 90449925, 16.07.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 липня 2020 р. Справа № 120/1693/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до: Управління соціального захисту населення Тульчинської РДА Вінницької області (код ЄДРПОУ - 03191745, вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) про: визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Тульчинської РДА Вінницької області (код ЄДРПОУ - 03191745, вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем 04.05.2020 подано до суду матеріали на усунення недоліків.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони та став особою з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

В грудні 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій просив надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни згідно із п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Однак листом від 31.01.2020 відповідач повідомив про те, що для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно надати документи, що підтверджують залучення позивача до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Київської області, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, а тому звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.05.2020 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

28.05.2020 представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що сам факт залучення позивача до участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не є вичерпним доказом залучення його до складу формувань саме Цивільної оборони, тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

В силу положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Водночас, відповідно до п.п. 2 п. 9 прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

При цьому, в період з 15.06.2020 по 14.07.2020 суддя Дмитришена Р.М. перебувала у відпустці, у зв`язку з цим справа вирішується після виходу її з відпустки.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів не надходило, визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням (категорія 1) серії А № 007424 від 11.07.2019.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 002373 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.04.2007 безстроково, причиною якої є захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

02.08.2019 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області з заявою про видачу йому посвідчення інваліда війни на підставі п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". До заяви додав копії: посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС, довідку про інвалідність, довідку про відсоток втрати працездатності, паспорт, ідентифікаційний код.

Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області листом від 02.09.2019 за № 2268/01-07 надало відповідь, у якій зазначено про необхідність надання належного документального підтвердження його безпосередньої участі у ліквідації наслідків ЧАЕС в складі формувань Цивільної оборони, а саме розпорядчий документ по лінії Цивільної оборони щодо залучення підприємств, установ до вказаного формування та розпорядчий документ по підприємству, установі про залучення ОСОБА_1 до складу вказаного формування, а також довідку МСЕК про групу та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків на ЧАЕС.

12.09.2019 позивач повторно звернувся до відповідача на Урядову "гарячу лінію" щодо визначення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Крім того, до заяви від 02.08.2019 позивач додав копії наступних документів: листа Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про надання інформаційної довідки від 12.04.2017 за №01.1-14/649, інформаційної довідки Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 12.04.2017 за №01.1-14/649-1, листа Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи про формування Цивільної оборони від 04.09.2019 за №10.1-14/1071, листа КУ "Об`єднаний трудовий архів Іванівського району" від 04.09.2019 за №01/27/400, наказів "Иванковского дорожно-строительного управления №39 треста "Киевдорстрой-2" від 03.03.1987 за №30-"а" та №31 "а", довідки Тульчинського автотранспортного підприємства 10557 від 08.12.1992 за №38, довідки про участь в ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, пропуску за №012466 про в`їзд в закриту зону та виїзд із зони, товарно-транспортних накладних за №87769 від 24.10.1987 та за №71539 від 26.10.1987, трудової книжки БТ-І №7796393.

Листом за №П-225 від 18.09.2019 відповідач розглянув заяву від 02.08.2019 з виправленнями від 12.09.2019 та вказав, що для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни необхідно надати належне документальне підтвердження, щодо залучення позивача до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Київської області, які виконували роботи у 30-кілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення.

03.12.2019 позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни з доданими документами.

Листом за № 301/01-07 від 31.01.2020 відповідач повідомив про те, що документи, які подав ОСОБА_1 підтверджують факт його участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків на підставі яких йому встановлено статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, водночас належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків ЧАЕС в складі формувань Цивільної оборони не надано, а тому в Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської РДА Вінницької області відсутні підстави надати ОСОБА_1 статус "Особи з інвалідністю внаслідок війни".

Позивач вважає, що відповідач протиправно відмовив у визнанні його інвалідом війни та у видачі відповідного посвідчення, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.09.1991 року №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 за №302 (далі - Положення №302). Згідно з абзацом 1 пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом 1 пункту 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід" (абзац третій пункту З Положення №302).

Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Згідно положень наведених нормативно правових актів, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, є:

- настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 674/449/17, встановлено, що не усі особи, які виконували роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підпадають під дію наведеної статті.

Статус інвалідів війни розповсюджено на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням серії А НОМЕР_2 від 11.07.2019, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 002373 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 01.04.2007 безстроково.

Відтак, на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, з аналізу положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слідує, що для набуття статусу інваліда війни, окрім факту встановлення в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

Також, з пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Судом встановлено, що документи, які позивач долучив до позовної заяви, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Втім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Суд відхиляє доводи позивача про його безпосередню участь у складі формувань Цивільної оборони, оскільки відповідно до відповіді на запит від 20.01.2020 №01-27/37 КУ Іванківської районної ради "Об"єднаний трудовий архів Іванківського району" вказано, що наказом №59 від 15.03.1984 року на базі ДБУ-39 створено формування Цивільної оборони. Документи, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 у складі служби, що відносились до формувань цивільної оборони по ДБУ-39 не виявлено.

Відповідно до змісту наказу №59 від 15.03.1984 року сформовано об"єкт Цивільної оборони, до складу якого входив керівник, заступник керівника об"єкту, заступник керівника об"єкту по політичній частині, а також створений штаб у складі п"яти осіб. Позивач до їх складу не входив.

Відповідно до наказів "Иванковского дорожно-строительного управления №39 треста "Киевдорстрой-2" від 03.03.1987 за №30-"а" та №31 "а" про створення служб та формувань по Цивільній обороні на 1987 рік затверджено персональний склад служб. У переліку персонального складу осіб позивач не зазначений.

Відповідно до вказаних вище письмових доказів ОСОБА_1 був відряджений до ДБУ-39 із АТП 10557 Шпиків на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС.

В силу п. 16 Положення про Цивільну оборону СРСР, громадяни СРСР підлягали залученню до невоєнізованих формувань цивільної оборони, а не входили до складу таких формувань в силу вимог закону.

Відтак, належного підтвердження, що позивач входив до складу формувань Цивільної оборони, судом не встановлено.

Що стосується кола осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони, то зі змісту положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Також, відповідна правова позиція вказана в ухвалі Верховного Суду України від 07.07.2017 року (справа №676/4127/16-а), постановах Верховного Суду від 07.06.2018 року (справа №377/797/17) та від 10.05.2018 року (справа №279/12162/15-а), постанові Верховного Суду від 27.02.2020 року (справа №537/5039/16-а).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на відсутність доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у позивача відсутні підстави для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених відповідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а будь-яких інших судових витрат у справі не встановлено, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ); Управління соціального захисту населення Тульчинської РДА Вінницької області (код ЄДРПОУ - 03191745, вул. М. Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600). Повний текст рішення складений: 16.07.2020

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна