Рішення № 90448773, 15.07.2020, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1159/18

Провадження № 2/288/28/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань - Франчук Ю.О.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності та виділення з неї частки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 (далі – Позивач) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – Відповідач) про поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності та виділення з неї частки в якому з врахуванням зміни позовних вимог /а.с.132-134/ вказує, що відповідно до ухвали Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 липня 2019 року їй виділено у особисту приватну власність 48/100 ідеальних частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56.85 кв.м., а також господарські будівлі та споруди, до складу яких входять: - літня кухня/веранда Д-1, д-1, площею 32.0 кв.м., вартістю 21715 гривень; - сарай Г-1, площею 30.2 кв.м., площею 9500 гривень, загальною вартістю 116640.50 гривень.

Для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , Відповідачу було передано земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014.

Позивач зазначає, що вона має право на виділення їй у власність 1/2 частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності її та Відповідача, як співвласників будинку, який розташований на даній земельній ділянці для його обслуговування.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить поділити земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, виділивши у власність ОСОБА_4 1/2 частку вказаної земельної ділянки.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив провести розподіл згідно Варіанту № 2 в Додатку № 2 до Висновку експерта № 180/04-2020 від 08 квітня 2020 року.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення, просили провести розподіл житлового будинку згідно Варіанту № 1 в Додатку № 1 до Висновку експерта № 180/04-2020 від 08 квітня 2020 року.

Суд, вислухавши представника Позивача, Відповідача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між чоловіком ОСОБА_2 і дружиною ОСОБА_4 розірвано, про що 15 квітня 2017 року складено відповідний актовий запис № 8, після державної реєстрації розірвання шлюбу присвоєно прізвище їй – ОСОБА_5 . /а.с.19/

ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується послугами водопостачання (особовий рахунок № 187) з 2009 року по теперішній час, що підтверджується довідкою комунального підприємства «Жовтневе» від 27 вересня 2017 року за № 3. /а.с.4/

Як вбачається з довідки, виданої КП «Бердичівське МБТІ» № 432 від 20 серпня 2018 року, житловий будинок АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року, право власності не зареєстровано, правоустановчі документи не оформлені. Станом на 22 березня 2017 року загальна площа будинку – 109.9 м.кв., житлова площа – 65.3 м.кв. Крім того, на земельній ділянці розташовано: сарай Г-1, гараж Б-1, навіс В-1, літня кухня Д-1, веранда д-1, інвентаризаційна справа № 704. /а.с.5/

Відповідно до довідки № 1111 від 17 серпня 2018 року виданої Квітневою сільською радою, домогосподарство по АДРЕСА_1 відкрито на ОСОБА_2 . За вказаною адресою зареєстровані та проживають: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . /а.с.6/

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 з 16 лютого 1994 року по даний час, що підтверджується довідкою Квітневої сільської ради № 773 від 17 травня 2017 року. /а.с.7/

В повідомленні ПАТ «Житомиргаз» від 16 серпня 2017 року вказано, що на підставі робочого проекту на газопостачання житлового будинку виготовленого в 1994 році, замовником документації є ОСОБА_6 та проведено пуск газу та укладено договір на газопостачання. /а.с.8/

Згідно Погосподарської книги Жовтневої сільської ради на 2006 – 2010 роки, за адресою АДРЕСА_1 , головою домогосподарства за особовим рахунком АДРЕСА_2 є ОСОБА_6 , члени домогосподарства дружина – ОСОБА_4 ; син – ОСОБА_7 . /а.с.10-11/

22 березня 2017 року КП «Бердичівське МБТІ» на замовлення ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , характеристика будинку, господарських будівель та споруд: - житловий будинок - А-1, 1996 року побудови; - погріб під частиною будівлі – Ап/д, 1996 року побудови; - прибудова - в-1, 1986 року спорудження; - веранда - д-1, 1996 року спорудження; - гараж – Б-1, 1999 року спорудження; - навіс – В-1, 1999 року спорудження; - сарай – Г-1, 1996 року спорудження; - літня кухня – Д-1, 1996 року спорудження. /а.с.12-15/

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЖТ № -04-07-000 9 38 від 25 травня 1995 року, ОСОБА_2 на підставі рішення ІІ сесії ХХІІ скликання Жовтневої сільської ради народних депутатів від 29 листопада 1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.73 га на території с.Жовтневе Жовтневої сільської ради, землю передано для ведення особистого підсобного господарства. /а.с.16-17, 67/

На підставі рішення другої сесії VІІ скликання Квітневої сільської ради від 27 січня 2017 року, земельну ділянку ОСОБА_2 , загальною площею 0.7300 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розмежовано відповідно до цільового використання в тому числі: - 0.2500 га – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; - 0.4800 га – для ведення особистого селянського господарства, рекомендовано ОСОБА_2 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою. /а.с.18/

Відповідно до повідомлення Квітневої сільської ради від 10 вересня 2018 року № 454/02-20, на звернення ОСОБА_4 від 10 вересня 2018 року про надання свідоцтва на самочинне будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , сільська рада рекомендує звернутися до суду. /а.с.31/

Як вбачається з Звіту № 3176422893-21.18 на замовлення ОСОБА_4 було проведено ФОП « ОСОБА_8 » технічне обстеження будівельних конструкції об`єкта: житлового будинку (А-1), погребу під частиною будівлі (А п/д), гаража (Б-1), навісу (В-1), сараю (Г-1), літньої кухні (Д-1) по АДРЕСА_1 . /а.с.32-52/

Ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 липня 2019 року в цивільній справі № 288/431/17 , затверджено мирову угоду, укладену 18 липня 2019 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 , за умовами якої житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1 визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та виділено у особисту приватну власність ОСОБА_4 48/100 ідеальних частин житлового будинку, які знаходяться в АДРЕСА_1 . /а.с.123-126, 135-136/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 березня 2018 року, зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.137/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 вересня 2019 року, зареєстровано право спільної часткової власності ОСОБА_4 на 48/100 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.138/

Вартість земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, за адресою: АДРЕСА_1 становить - 217666.77 гривень, що підтверджується витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04 жовтня 2019 року. /а.с.139/

До матеріалів справи додано копію Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки: - В.02.01 – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0.2500 га; - А.01.03 – для ведення особистого селянського господарства – 0.4600 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , до якої долучено: - заяву ОСОБА_2 від 23 березня 2017 року; - договір на виконання робіт від 23 березня 2017 року; - рішення сільської ради від 27 січня 2017 року про розмежування земельної ділянки; - викопіювання земельної ділянки; - витяг з державного земельного кадастру. /а.с.163-171/

В порядку розгляду вказаної справи проведено судову земельно – технічну експертизу та до суду надійшов Висновок експерта за результатами проведення судової земельно – технічної експертизи від 08 серпня 2020 року № 180/04-2020 та зазначено, що: - поділ земельної ділянки кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, загальною площею 0,2500 га (2500,0 кв.м) з цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , відповідно до вимог нормативно-правових актів та часток співвласників, є технічно можливим. Можливі варіанти поділу земельної ділянки кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, загальною площею 0,2500 та (2500,0 кв.м) по АДРЕСА_1 , розроблені виходячи із ідеальних часток співвласників житлового будинку, з урахуванням ухвали Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 липня 2019 року у справі № 288/431/17 та вимог нормативних документів, надані в дослідницькій частині і зображені на схемах в додатках № 1-3 до даного висновку. /а.с.179-204/

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Норми статей 317, 319 ЦК України передбачають, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд і усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. (частина перша статті 65 СК України)

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі Постанова № 11), поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69—72 СК та статтею 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України).

В пункті 23 Постанови № 11 роз`яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 370 ЦК України встановлено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками спірної земельної ділянки, оскільки між ними здійснено поділ спільного майна подружжя – житлового будинку, господарських будівель та споруд, за місцем її розташування, право власності на дане майно зареєстровано за Відповідачем, яким не наведено підстав для спростування презумпції спільності майна подружжя, що підлягає застосуванню до визначення правового режиму майна, яке є предметом спору у цій справі, в зв`язку з чим заявлені Позивачем позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя підлягають задоволенню.

Пунктом 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (далі – Постанова № 7) врегульовано, що відповідно до яких земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Частиною першою статті 120 ЗК України визначено, що в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). (частина перша статті 377 ЦК України)

Згідно статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Під час розгляду справи проведено судову земельно - технічну експертизу від 08 квітня 2020 року № 180/04-2020 та експертом запропоновано три варіанти поділу спірної земельної ділянки, відповідно до часток співвласників (по 1/2 частці за кожним).

Відповідно до пункту 19 Постанови № 7, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з`ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір`я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію. При пред`явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо. Абзаци перший і другий цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Між сторонами не досягнуто домовленості про поділ спільного майна та Позивач має право на виділ у натурі її частки із спільного майна та обираючи варіант поділу земельної ділянки в натурі за варіантом № 2 до Додатку № 2, відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно – технічної експертизи від 08 квітня 2020 року № 180/04.2020, суд виходить з того, що такий варіант поділу найбільш наближений до фактичного порядку користування будинком сторонами на даний час.

Крім того, суд враховує, що вказаний варіант розподілу є єдиним серед наданих варіантів розподілу земельної ділянки, який не передбачає спільного користування спірною земельною ділянкою, так як між сторонами склалися неприязні відносини, а тому мати в подальшому користуванні спільне майно вони не бажають.

Слід також зазначити, що серед запропонованих експертом варіантів розподілу, даний варіант передбачає роздільне користування земельною ділянкою, що узгоджується з пунктом 19 Постанови № 7.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки вищезазначеним виділом частки з майна будуть реалізовані відповідні права співвласника.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

В позовній заяві Позивач вказує, що вона очікує понести близько 5000 гривень за надання професійної правничої допомоги /а.с.133/, проте Позивачем не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, а тому вказані витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до статті частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2900.00 гривень /а.с.1/ з врахуванням ціни позову – 287320.00 гривень, в подальшому Позивачем було змінено предмет позову та ціна позову зменшилась і становить – 108833.39 гривень.

Таким чином, підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача, судовий збір в розмірі – 1088.33 гривень, а позовні вимоги в частині стягнення судових витрат підлягають до часткового задоволення.

Щодо зайво сплаченої суми судового збору в розмірі – 1811.67 гривень, суд роз`ясняє Позивачу, що порядок повернення даних коштів врегульовано пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 7 Закону України «Про судовий збір» за нормами якого, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом першим частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Також, Позивачем додано квитанцію про оплату ним витрат на проведення експертизи /а.с.210, 211/, а саме: - проведення судової земельно - технічної експертизи в розмірі – 6280.00 гривень, які на підставі пункту 2 частини другої статті 133 ЦПК України відносяться до витрат пов`язаних із проведенням експертизи та підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі на користь Позивача.

Керуючись статтею 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; статтями 120, 125 ЗК України; статтями 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71 СК України; статтями 15, 16, 183, 316, 317, 319, 328, 355, 364, 368, 370, 372, 377 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності та виділення з неї частки – задовольнити.

Поділити земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, яка має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Виділити у власність ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительці АДРЕСА_1 ) земельну ділянку загальною площею 1250,0 кв.м (0,1250 га), що на схемі позначена під № 1 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках: 20-21-22-23-24-25-26-27-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20 зі сторонами: - 18,84 м - 0.78 м - 6,81 м - 6,81 м - 19,11 м - 19,7 м - 12,61 м - 31,65 м - 12,97 м - 19,53 м - 23,9 м - 8,92 м - 8,0 м - лінія проходить по суміжній стіні літньої кухні (літ. «Д-1») та гаража (літ. «Б-1»), літньої кухні (літ. «Д-1») та навісу (літ. «В-1») - 3.0 м - 11,96 м - 4,87 м - 5,41 м - 3,11 м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «А-1») - 14,64 м.

Виділити у власність ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителю АДРЕСА_1 ) земельну ділянку загальною площею 1250,0 кв.м (0,1250 га), що на схемі позначена під № 2 (зображена жовтим кольором), яка проходить по точках: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-1 зі сторонами: - 20,06 м - 23,17 м - 3,12 м - 10,27 м - 11,85 м - 11,07 м - 12,97 м - 19,53 м - 23,9 м - 8,92 м - 8,0 м - лінія проходить по суміжній стіні літньої кухні (літ. «Д-1») та гаража (літ. «Б-1»), літньої кухні (літ. «Д-1») та навісу (літ. «В-1») - 3,0 м - 11,96 м - 4,87 м - 5,41 м - 3,11 м - лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «А-1») - 14,64 м - 13,43 м.

Схема поділу земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 1824782100:02:010:0014, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , згідно Варіанту № 2, зображена в Додатку № 2 до Висновку експерта № 180/04-2020 за результатами проведення судової земельно – технічної експертизи від 08 квітня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір в розмірі 1088.33 гривень та 6280.00 гривень витрат на проведення судової земельно – технічної експертизи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник