Рішення № 90445999, 06.07.2020, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/442/20

2/467/165/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2020 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.,

за участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що 19 травня 2008 року відповідач отримала кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 500,00 грн., який в подальшому було збільшено до 5 200,00 грн.

При цьому, відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та банком договір.

Цього ж дня відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду, що у сукупності свідчить про те, що вона була повністю поінформована про умови кредитування.

Проте, як вказав позивач, умов договору у частині своєчасної сплати коштів на погашення кредитної заборгованості, відповідач не дотрималась, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед банком, яка станом на 22 березня 2020 року становить 38 767,92 грн.

Зокрема, сукупна заборгованість відповідача складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17 272,17 грн., в тому числі за поточним тілом у розмірі 258,64 грн., із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 17 013, 53 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, заборгованості за пенею у розмірі 1 195,47 грн. та заборгованості за штрафами – фіксованою частиною у розмірі 250,00 грн. та процентною складовою у розмірі 1 834, 19 грн.

Тож, вказані кошти разом із судовим збором у розмірі 2 102,00 грн. позивач через свого представника просив стягнути на його користь із відповідача.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 квітня 2020 року.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, причин свого неприбуття не вказав, проте, у матеріалах справи мається заява про розгляд справи за його відсутності ( а.с. 7).

Відповідач ОСОБА_1 суду пояснила, що дійсно 19 травня 2008 року вона отримала м у «ПриватБанку» кредитну картку «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» із установленим на ній кредитним лімітом у 500,00 грн.

В подальшому банк декілька разів збільшував кредитний ліміт, про що направляв їй SMS – повідомлення, проте, про підвищення процентної ставки за кредитом її ніхто не повідомляв.

Так, при отриманні кредитки працівник банку сказала, що мінімальний платіж за кредитом становить 50,00 грн. на місяць, які вона й вносила щомісячно.

В подальшому, після того, як банк збільшував кредитний ліміт, вона кожного разу ходила до відділення «ПриватБанку» аби дізнатись про розмір мінімального платежу, який також щомісячно вносила.

Коли мала змогу внести більше коштів, аніж мінімальний платіж, то робила це з метою швидше погасили заборгованість перед банком.

При цьому, протягом певного часу представник банку шляхом здійснення телефонного дзвінка повідомляв про розмір щомісячного платежу, однак, в подальшому ніхто нічого не повідомляв.

Через деякий час працівники банку повідомили про наявність у неї заборгованості у розмірі, що вказаний у позовній заяві, однак, на її намагання з`ясувати звідки вона взялась ніхто нічого не пояснили.

Відповідач також вказала, що загалом їй було видано три картки, останню зі строком дії до березня 2019 року.

До цього часу вона щомісячно погашала кредитну заборгованість, але незважаючи на це остання зростала.

Чому банк своєчасно не повідомив про наявність заборгованості, їй з`ясувати не вдалось, працівники банку, які приїхали до неї додому, сказали, що навмисно потягнуть час, аби збільшити розмір заборгованості, яку стягнуть через суд.

У цілому, відповідач вказала, що не заперечує наявності у неї певної заборгованості перед банком, згода її сплатити, однак, вважає, що пред`явлена позивачем сума є значно завищеною.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Зокрема, суд установив, що 19 травня 2008 року відповідач звернулась до позивача із заявою про отримання кредиту, отримавши кредитну картку «Універсальна, пільговий період 30 днів» із встановленим кредитним лімітом розміром 500,00 грн.

При цьому, відповідач підписала Довідку про умови кредитування з використанням цієї картки, а тому була повідомлена, зокрема, про тип карти; тип кредитної лінії; пільговий період по кожній витраті коштів, який становить 30 днів; базову відсоткову ставку за місяць, яка становила 3 % та нараховувалась на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік; розмір щомісячних платежів, який становить 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості, а також строк

внесення щомісячних платежів, як то, до 25 числа місяця, наступного за звітнім, у тому числі й щодо розміру комісії за знаття готівки.

Крім цього, відповідач, підписавши вказану вище довідку, була обізнана про розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості, а також штрафів за порушення строків платежів по будь – якому із грошових зобов`язань, у тому числі й щодо фіксованої частини штрафу та його процентної складової.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Щодо питання про стягнення заборгованості за тілом кредиту (поточний і простроченим).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

А згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.

Факт отримання кредиту відповідачем у банку достовірно підтверджений матеріалами справи, а також поясненням самої відповідача.

Зокрема, суд установив, що 19 травня 2008 року відповідач отримала 500,00 грн. кредитних коштів.

У подальшому банк збільшував кредитний ліміт, що підтверджується наданою ним довідкою та поясненнями відповідачки.

Так, 06 червня 2010 року банк збільшив кредитний ліміт до 1 000,00 грн., 10 серпня 2020 року – до 2 000,00 грн., 23 серпня 2011 року кредитний ліміт було збільшено до 2 400,00 грн., 11 серпня 2013 року – до 2 900,00 грн., 19 серпня 2013 року - до 5 200,00 грн. До 17 квітня 2019 року кредитний ліміт не збільшувався ( а.с. 31).

Таким чином, суд установив, що загалом відповідач отримала кредитних коштів у позивача на суму 14 000,00 грн.

Відповідно заборгованість за тілом кредиту, як простроченим, так і поточним підлягає стягненню у розмірі 14 000,00 грн., оскільки заборгованості за тілом у розмірі 17 272, 17 грн. із наданих позивачем розрахунків незрозуміло.

При цьому, вимоги про стягнення заборгованості за відсотками банк не пред`явив та відповідних розрахунків не надавав.

Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в разі прострочення виконання грошового зобов`язання, процентні ставки, які застосовуються при визначенні суми боргу, яку боржник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора, поділяються на встановлені законом (три проценти річних від простроченої суми) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Зокрема, текст позовної заяви взагалі не містить будь – якого обґрунтування щодо періоду, за який нарахована заборгованість на підставі ст. 625 ЦК України, а також відсутнє посилання й на розмір процентів, який був взятий до розрахунку.

Натомість із наданого позивачем розрахунку слідує, що він обрахував заборгованість за процентами згідно із ст. 625 ЦК України, виходячи із розрахунку 86,4 % за період з 01 жовтня 2019 року по 11 лютого 2020 року на загальну суму 7 454,07 грн.

Між тим, ані заява відповідачки про отримання кредиту від 19 травня 2008 року, ані підписана нею Довідка про умови кредитування не містять посилання на процентну ставку у розмірі 86,4% відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором.

Не установив суд такої відповідальності у відповідача й шляхом аналізу змісту наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви.

До того ж, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а тому Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи і які не містять підпису відповідачки, не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 травня 2008 року шляхом підписання відповідачкою заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч.2 ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4%.

За такого позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України у сумі 7 454,09 грн., як таких, що передбачені договором, задоволенню не підлягають.

Вимог же про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не пред`явив, а тому суд, розглядаючи спір в межах позовних вимог не має права обраховувати їх самостійно.

Щодо стягнення пені і штрафів

Так, звертаючись із цим позовом, позивач висунув вимогу про стягнення з відповідачки на його користь пені у розмірі 11 957,47 грн. та штрафів : фіксованої частини у розмірі 250,00 грн. та процентної складової штрафу у розмірі 1 834,19 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України), а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Тож, можна зробити висновок, що пеня і штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, тобто, строків виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, свідчить про недотримання положеньстатті 61 Конституції України в частині заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що є недопустимим.

Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру.

У цьому контексті, суд вважає, що нерозумним і несправедливим буде стягнення з відповідачки саме пені, оскільки вона за своїм розміром є лише на 5 314, 70 грн. меншою, аніж заборгованість за тілом кредиту, ураховуючи той факт, що заборгованість відповідачки за відсотками відсутня.

При цьому, слід взяти до уваги те, що відповідач досить активно погашала заборгованість за кредитом, зокрема, здійснила останнє погашення у лютому місяці 2019 року.

А як наслідок, вимога позивача про стягнення пені на загальну суму 11 957,47 грн., за умови пред`явлення одночасно й вимоги про стягнення штрафів, не підлягає до задоволення.

Стосовно вимоги позивача про стягнення штрафів, то суд ураховує наступне.

Згідно Довідки про умови кредитування, сторони погодили, що розмір штрафу за порушення строків платежів по будь – якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 120 днів, становить 250,00 грн. +5 % від суми позову.

Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про правомірність вимоги лише у частині тіла кредиту, то частковому задоволенню підлягає і вимога про стягнення процентної складової штрафу.

Зокрема, оскільки суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачки тіла кредиту у розмірі 14 000,00 грн., то процентна складова штрафу розраховується наступним чином: 14 000,00 грн. х 5% = 700,00 грн.

Вимога ж про стягнення фіксованої складової штрафу підлягає до задоволення у розмірі 250,00 грн., оскільки є обґрунтованою через дійсність факту порушення відповідачкою строків здійснення платежів.

Отже, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у цьому випадку з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню : 14 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 250,00 грн. фіксованої частини штрафу та 700,00 грн. його процентної складової.

Тобто, у цілому, на загальну суму 14 950,00 грн., що становить собою суму усіх платежів, які підлягають до стягненню із відповідачки на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат

Стосовно ж стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору у розмірі 2 102,00 грн., то суд виходив із правила, установленого ч.1 ст. 141 ЦПК України, за яким судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 810, 53 грн. судового збору, що становить 38,56 % від пред`явленої суми позову.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 19 травня 2008 року у сумі 14 950 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту, як простроченим, так і поточним, у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., заборгованості за фіксованою частиною штрафу у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. та заборгованості за процентною складовою штрафу у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 810 (вісімсот десять) грн. 53 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_1 , МФО 305299).

Відповідач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.В. Явіца