Ухвала суду № 90445291, 16.07.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/9564/17

Провадження №1-кп/127/980/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі колегії: судді-доповідача Шлапака Д.О.,

суддів Ан О.В., Венгрин О.О.,

за участю секретаря Пилявець І.О.,

прокурора Солодкого С.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого

Кадочнікова А.О.,

представника потерпілого Цепляєва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Вінниці кримінальне провадження № 12017020000000017 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

Встановив:

На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю, оскільки під час обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не було надано доказів того, що жоден більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а лише висунуто припущення щодо їх існування.

Обвинувачений в судовому засіданні своє клопотання підтримав, просив його задовольнити, оскільки він має постійне місце проживання, позитивну характеристику та міцні соціальні зв`язки, а саме його сестра проживає в Криму, а тітка в РФ. Він являється особою похилого віку та під час перебування під вартою у нього дуже погіршився стан здоров`я, який був і так підірваний під час його затримання та проведення досудового розслідування, наразі він дуже погано себе почуває, а отримати необхідну допомогу в умовах СІЗО не може. Також зазначив, що народився в РФ, не володіє українською мовою та не розмовляє українською.

Захисник обвинуваченого клопотання ОСОБА_1 підтримав, просив його задовольнити, оскільки обвинувачений довгий час перебуває під вартою, ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час відпали.

Прокурор в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого, зазначив, що запобіжний захід відносно ОСОБА_1 обраний правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки обвинувачений, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, які ще не були допитані та вчиняти нові злочини, а отже підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченим не має, а обраний запобіжний захід є обґрунтований.

Представник потерпілого підтримав думку прокурора.

Заслухавши клопотання обвинуваченого, врахувавши думку захисника обвинуваченого, прокурора та представника потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Аналізуючи дані про особу ОСОБА_1 , суд бере до уваги, те що під час досудового розслідування щодо ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає наявним наступні ризики. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі. Крім того, у обвинуваченого хоча і є постійне місце проживання в м. Вінниці, однак всі родичі проживають за межами України, а саме в Російській Федерації та АР Крим, який наразі анексований РФ, тому перебуваючи на волі, обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене, може: переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки у разі постановлення обвинувального вироку суду, особа може бути засуджена до реальної міри покарання; вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків.

За таких обставин обрання відносно ОСОБА_1 домашнього арешту, як більш м`якого запобіжного заходу, не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відтак, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості подальшого перебування обвинуваченого під вартою, до суду не надходило.

Також, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 331, 370-372 КПК України, суд -

Ухвалив

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді