Рішення № 90444387, 07.07.2020, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 565/482/18

Провадження № 2/165/18/20

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 І ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 Є. ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Нововолинську у режимі відеоконференції шляхом трансляції між Нововолинським міським судом та Луцьким міськрайонним судом Волинської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання дій банку незаконними та скасування нарахування штрафу, пені, стягнення самовільно списаних коштів з депозитного договору, -

встановив:

13 березня 2018 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій банку незаконними та скасування нарахування штрафу, пені, стягнення самовільно списаних коштів з депозитного договору.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 07 червня 2016 року між ОСОБА_5 з однієї сторони та ПАТ КБ «ПриватБанк» з іншої, був укладений кредитний договір №VONVLON06854 у виді не відновлювальної кредитної лінії з встановленим лімітом 89 512,91 грн., в тому числі: 52473,41 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 31792,22 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 34 грн. на реєстрацію рухомого майна у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п.2.1.2; 5 213,28 грн. судові витрати передбачені п.п.2.2.13, 2.3.12,6.8 цього договору, зі сплатою 32% річних за користування кредитом, строком до 05 червня 2017 року. Відповідно до п.А3 розділу А «Істотні умови кредитування» термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту 05 числа кожного місяця, дата останнього платежу 05 червня 2017 року. Відповідно до п.А5 зобов`язання позичальна забезпечено: договором застави №VONVLON06854/DZ від 07 червня 2016 року в розмірі застави 19 000 грн; договором поруки №VONVLON06854/DР1 від 07 червня 2016 року, укладеним між банком та ОСОБА_6 на суму 89 512,91 грн.; договором поруки №VONVLON06854/DР2 від 07 червня 2016 року, укладеним між банком та ОСОБА_5 на суму 89 512,91 грн. Зазначають, що графіком зменшення поточного ліміту, який є додатком №1 до кредитного договору №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року між сторонами були узгоджені строки погашення заборгованості. На виконання кредитного договору ОСОБА_5 в період з 05 липня 2016 року по 05 червня 2017 року сплатив всього 99 998,92 грн. 22 листопада 2017 року відповідач здійснив самовільне списання коштів в розмірі 19 106,56 грн., які згідно договору застави №VONVLON06854/DZ від 07 червня 2016 року передані в забезпечення кредитного договору, що підтверджується випискою руху коштів по рахунку № НОМЕР_1 та дублікатом квитанції №Р2211165644230453 від 22 листопада 2016 року. Згідно довідки банку від 08 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором №VONVLON06854 від 07 липня 2016 року становить 107 198,99 грн. Вважають, що банк безпідставно нарахував штраф у розмірі 109 234,48 грн. та списав кошти в розмірі 19 000 грн., які знаходилися на депозитному рахунку. Неправомірним є обрахування строків прострочення внесення щомісячного платежу як 31 день, оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які встановлюють обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. З огляду на вищевикладене, просить суд визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині самовільного списання грошових коштів з депозитного рахунку №SAMDNWFD0071189348501 від 06 червня 2016 року в розмірі 19 000 грн., нарахування штрафу в розмірі 109 234,48 грн. та пені по кредитному договору №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року, неправомірними; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок платежів за кредитним договором №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року, укладеним між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПриватБанк», скасувати нарахування штрафу в розмірі 109 234,48 грн. та пені; стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» самовільно списані грошові кошти з депозитного рахунку №SAMDNWFD0071189348501 від 06 червня 2016 року в розмірі 19000 грн.

Ухвалою від 06 лютого 2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, а ухвалою суду від 04 червня 2019 року закрито підготовче провадження на призначено справу до розгляду по суті. Ухвалою від того ж 04 червня 2019 року судом за клопотанням представника позивачів було витребувано докази у справі.

06 липня 2020 року представник позивачів – адвокат Явтушенко І.В. подала до суду клопотання про відновлення підготовчого провадження та уточнення (зміну предмету позову), яке ухвалою суду залишено без задоволення.

Позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивачів ОСОБА_1 І. ОСОБА_4 просила задоволити позов з підстав викладених у ньому. Зазначила, що з врахуванням позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 10 жовтня 2019 року слід повністю визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_5 перед АТ КБ «ПриватБанк» по кредитному договору №VONVLON06854 від 07 липня 2016 року на суму 89 512,91 грн., у зв`язку з його належним виконанням. Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» в користь ОСОБА_5 самовільно списані грошові кошти з депозитного договору №SAMDNWFD0071189348501 від 06 червня 2016 року в розмірі 19106,56 грн., в якості майнових прав по договору застави №VONVLON06854/DZ від 07 червня 2016 року. Однак на стадії судового розгляду вона позбавлена можливості змінити предмет та підставу позову та належним чином відновити порушення права позивачів.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні просив відмовити у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначив, що позивач ОСОБА_5 помилково вважає, що ним належним чином виконуються умови кредитного договору №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року. За приписами п. А3 кредитного договору термін повернення кредиту передбачається в Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток №1 цього Договору). Згідно зі ст.ст.212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 109 234,48 грн.; датою погашення заборгованості є 31 день; вся заборгованість по кредиту починається з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32 день), рахується простроченою. Згідно Додатку №1 до кредитного договору погашення заборгованості за цим договором повинно здійснюватись не пізніше 05 числа кожного місяця, починаючи з 05 липня 2016 року по 05 червня 2017 року включно. Згідно платіжного доручення №6336 вбачається, що чергове погашення заборгованості здійснено 11 листопада 2016 року, тобто більше ніж 31 день після попередньої дати погашення заборгованості визначеної додатком №1 до кредитного договору. Всі кошти сплачені ОСОБА_5 11 листопада 2016 року та після цієї дати з врахуванням положень п.4.6 кредитного договору, правомірно спрямовувалися банком на погашення заборгованості по пені. Крім того, банк правомірно списав кошти в розмірі 19 106,56 грн. з депозитного рахунку позивача, оскільки у відповідності до п.п.1.2 договору №VONVLON06854/DС від 07 червня 2016 року предметом договору є відступлення кредитором банку на підставі укладеного між ними договору застави права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору №SAMDNWFD0071189348501 від 06 червня 2016 року. Договір набирає чинності з моменту настання якої-небуть з подій, включно порушення кредитором якого-небуть із зобов`язань, передбачених кредитним договором №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року.

Суд, заслухавши представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, у зв`язку з наступним.

У судовому засіданні встановлено, що 07 червня 2016 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №VONVLON06854 у виді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 89512,91 грн., в тому числі: 52473,41 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 31792,22 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг №25089082, укладеними між банком та ТОВ «Рута»; 34 грн. на реєстрацію рухомого майна у Державному реєстрі обтяження рухомого майна, шляхом перерахування за реквізитами зазначеними в п.2.1.2; 5213,28 грн.; 5 213,28 грн. судові витрати передбачені п.п.2.2.13, 2.3.12,6.8 цього договору, зі сплатою 32% річних за користування кредитом, строком до 05 червня 2017 року (а.с.7-10).

Виконання позичальником зобов`язань (п. А5) за цим договором забезпечуються: договором застави №VONVLON06854/DZ від 07 червня 2016 року в розмірі застави 19 000 грн.; договором поруки №VONVLON06854/DP1 від 07 червня 2016 року, укладеним між банком та ОСОБА_6 на суму 89 512,91 грн.; договором поруки №VONVLON06854/DP2 від 07 червня 2016 року, укладеним між банком та ОСОБА_5 на суму 89 512,91 грн. (а.с.12-15).

Сторони узгодили графік зменшення поточного ліміту, який є додатком №1 до кредитного договору (а.с.11).

Пунктом А3 розділу А «Істотні умови кредитування» договору визначено, що термін повернення кредиту передбачається в Графіку зменшення поточного ліміту (Додаток №1 цього Договору), тобто 05 числа кожного місяця, дата останнього платежу 05 червня 2017 року. Згідно зі ст.ст.212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань передбачених в Графіку погашення кредиту понад 30 днів позичальник сплачує банку штраф у розмірі 109 234,48 грн.; датою погашення заборгованості є 31 день; вся заборгованість по кредиту починається з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32 день), рахується простроченою.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов`язання за договором виконав, надав позивачу кредитні кошти, а позивач ОСОБА_5 , підписавши договір зрозумів істотні умови, передбачив негативні наслідки його невиконання, виконував взяті на себе зобов`язання протягом тривалого проміжку часу і сплачував чергові платежі саме до 05 числа кожного місяця (а.с.21-26, 28-35).

Згідно довідки банку №6ТМ3-5ІR8-GCRF-S7G3 від 08 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_5 перед відповідачем за кредитним договором №VONVLON06854 від 07 липня 2016 року склала 107 198,99 грн. (а.с.20).

22 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» за неналежне виконання зобов`язання ОСОБА_5 списав кошти з рахунку позивача у розмірі 19 106,56 грн., які, як зазначає останній, внесені ним в забезпечення кредитного договору. Крім того, списав 19000 грн. з депозитного рахунку (а.с.18).

Такі дії банку позивачі вважають неправомірними, як наслідок, ставлять позовні вимоги про здійснення перерахунку платежів, скасування нарахування штрафу та пені, стягнення списаних грошових коштів.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Нарахування позивачу штрафу (пені тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов`язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.

Аналогічні висновки зробив Верховний суд у постанові №320/8618/15-від 10 жовтня 2019 року, а тому є всі підстави вважати, що звертаючись з вищевказаним позовом до суду позивачі вибрали не ефективний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, вирішуючи спір між сторонами суд бере також до уваги наступне.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином - зазначено в ст.599 цього кодексу.

Відповідно до ст.253, ст.254 ЦК України право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст.77,78 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Твердження позивачів та їх представника про неправомірність дій відповідача не беруться судом до уваги, оскільки кредитним договором сторони чітко визначили відповідальність за порушення взятого на себе зобов`язання та обумовили, що датою погашення заборгованості є 31 день, тому сплативши черговий платіж 11 листопада 2016 року (а.с.27,74-75), а не 05 числа цього ж місяця, позивач ОСОБА_5 недотримався строку погашення чергового платежу, що стало підставою нарахування штрафу та пені визначені цим договором.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилаються позивачі та їх представник як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у суді, а обраний ними спосіб захисту, на думку суду, є не ефективним, приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

При подачі позову до суду позивач ОСОБА_5 сплатив судовий збір у розмірі 2501,94 грн. (а.с.3) та поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2800 грн. (42-44), однак враховуючи те, що судом було відмовлено у задоволенні позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд залишає за останнім понесені судові витрати у справі.

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273 ЦПК України, на підставі ст.14, ст.16, ст.549, ст.598, ст.599 ЦК України, кредитного договору №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року, — суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” про визнання дій банку незаконними, зобов`язання здійснити перерахунок платежів за кредитним договором №VONVLON06854 від 07 червня 2016 року, скасування нарахування штрафу в розмірі 109 234 (сто дев`ять тисяч двісті тридцять чотири) грн.. 48 коп. та пені, стягнення самовільно списаних коштів з депозитного договору №SAMDNWFD0071189348501 від 06 червня 2016 року в розмірі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч) грн., відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальний строк щодо подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження судового рішення продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17 липня 2020 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк