Рішення № 90443618, 15.07.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Провадження № 2/459/218/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого – судді Новосада М.Д.

з участю секретаря судового засідання Шульган Л.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО ДС», Моторного (транспортного) страхового бюро України, про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

10.05.2019 позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить стягнути 6536,68 грн. відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 781,65 грн. витрат, пов`язаних із проведенням оцінювання відновлювальних робіт автомобіля 1000 грн. франшизи та 10 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12 грудня 2017 року близько 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Фольксваген д.р.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Мазепи в м. Червонограді Львівської області порушивши Правила дорожнього руху вчинив дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок якої його автомобілю Хюндай – Туксон д.р.з. НОМЕР_2 під його керуванням було заподіяно технічні ушкодження. Зазначена дорожньо – транспортна пригода була оформлена Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду ( Європротокол ), яке 15 грудня 2017 року з усіма передбаченими додатками особисто позивачем наручно було подано ПрАТ «СК АСКО ДС». 05 січня 2018 року, тобто на 22 день після страхового випадку він змушений був провести у регіонального офіційного дилера «Хюндай» - «Автомобільний центр Хюндай на Липинського» (Станція технічного обслуговування «Тойота – Діамант» м. Львів - кузовні ремонти) у якого обслуговується мій автомобіль ( Платинова картка постійного клієнта №120 НОМЕР_3 015 ), оцінку заподіяних мені внаслідок вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди матеріальних збитків, які склали 16 566 грн. 05 коп.. Результати оцінки відновлювальних робіт на його автомобілі було оформлено Рахунком – фактурою, який було подано Страховику. 15 січня 2018 року на усну вимогу директора Червоноградської філії ПрАТ «СК АСКО ДС, на бланку Страховика позивачем було споряджено та подано до філії аналогічну за змістом додаткову Заяву про страхове відшкодування. Однак, чергова Заява – повідомлення від 08 лютого 2018 року, яку він уже на 59 день з моменту фіксації страхового випадку, змушений був подати Страховику через дирекцію Червоноградської філії, окрім суми визначеної Рахунком – фактурою уже містила вимогу компенсувати не тільки прямі матеріальні затрати на відновлення автомобіля але і додаткові (супутні) - пов`язані з визначенням суми заподіяних збитків. При цьому зазначена Заява містила письмове роз`яснення, що супутні затрати стосуються вартості палива (бензину), затраченого на доїзд у обидва кінці за маршрутом Червоноград – Львів – Червоноград автомобілем, яка тоді складала – 781 грн. 65 коп. та вартістю затраченого повного робочого дня практикуючого адвоката, яким він являється як тоді так і зараз. Загалом сума його вимог по відшкодуванню заподіяних йому в результаті зазначеної дорожньо - транспортної пригоди збитків на той час становила, без врахування вартості робочого дня практикуючого адвоката – 17 347 грн. 70 коп.. Питання встановленої франшизи у розмірі 1000 гривень пропонувалося Страховику вирішити шляхом проведення з винуватцем ДТП водієм ОСОБА_2 відповідної роботи та забезпечити йому її виплату.

ПрАТ «СК АСКО ДС» прийнявши до виконання надану документацію було прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування лише у розмірі 10 029, 37 грн. і така сума поступила на його банківський картковий рахунок у АТ «Ощадбанк». Вирішення питання виплати франшизи, компанією не розглядалося взагалі і сума у 1000 грн. залишається невиплаченою. 18 травня 2018 року на адресу дирекції ПрАТ «СК АСКО ДС» з одночасним інформуванням ( надсилання копії документу ) Моторного транспортного страхового бюро України, позивачем було скеровано Заяву про перегляд прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування яке підлягає виплаті. Однак, ПрАТ «СК АСКО ДС» прийняте рішення залишило без змін.

Вважає, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 йому було завдано не тільки пряму майнову але і моральну шкоду, складові якої викликані роботою над чисельними заявами та зверненнями внесеними з даного приводу до страхових компаній, неодноразовим безпосереднім відвідуванням офісів їх регіональних філій та тривалими переговорами та консультаціями з їх керівництвом, які носили часто некоректний та неконструктивний характер, з приводу проведення передбачених страхових виплат, доставкою пошкодженого автомобіля на Станцію технічного обслуговування для проведення оцінки, що своєю чергою потребувало перерозподілу робочого часу практикуючого адвоката, транспортних витрат, вимагало залучення грошових коштів від доходів сім`ї а також перенесення значного психологічного напруження посилених душевних переживань, негативних емоцій в тому числі і пов`язаних з необхідністю зберігання а відповідно і вимушеної експлуатації автомобіля у післяаварійному стані впродовж майже календарного року, порушення звичного життєвого ритму та укладу, порушенням звичного розпорядку дня в тому числі контактів з родиною та знайомими і т.п.

06.06.2019 у справі було відкрито провадження.

02.07.2019 представники третіх осіб надали письмові пояснення щодо позову, в яких вказали, що позивачу виплачено 10029,37 грн. страхового відшкодування. Решта збитків відшкодовується за рахунок винної особи, в тому числі франшиза.

17.09.2019 підготовче провадження закрито, призначено до розгляду по суті на 31.01.2020.

31.01.2020, 27.05.2020 розгляд справи відкладався за заявою відповідача, для його повторного виклику.

15.07.2020 в судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, вказаних у ньому.

Відповідач 29.01.2020, 26.05.2020 та 14.07.2020 подавав заяви про відкладення розгляду справи, однак не надав підтверджуючих документів про поважність причин неявки судові засідання. Тому суд розглянув справу у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи,з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

12 грудня 2017 року близько 16 год. 30 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Фольксваген д.р.з. НОМЕР_1 ( Поліс НОМЕР_4 НОМЕР_5 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 03 серпня 2017 року- ПрАТ «СК АСКО ДС» ) рухаючись по вул.Мазепи в м.Червонограді Львівської області порушивши Правила дорожнього руху вчинив дорожньо - транспортну пригоду, внаслідок якої автомобілю позивача Хюндай – Туксон д.р.з. НОМЕР_2 ( Поліс № НОМЕР_6 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.12.2017 р. – СК «Скарбниця» ) було заподіяно технічні ушкодження.

Зазначена дорожньо – транспортна пригода у присутності регіонального представника ПрАТ «СК АСКО ДС» директора Червоноградської філії Остапюк П.П. була оформлена Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду ( Європротокол ).

Повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП) з усіма передбаченими додатками (ксерокопії Полісу № АМ/2143534 обов`язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, від 08 грудня 2017 року, Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду ( Європротокол ), Пояснення обставин події, що має ознаки страхового випадку, ксерокопії Посвідчення водія НОМЕР_7 , ксерокопії Свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_8 , ксерокопії Паспорта громадянина України, ксерокопії ідентифікаційного коду та карткового рахунку у АТ «Ощадбанк») 15 грудня 2017 року позивачем було подано до ПрАТ «СК АСКО ДС», що засвідчувало виконання ним вимог про сприяння страховику та МТСБУ у розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування - регламентної виплати, а для Страховика - про початок 10 денного відліку для направлення за необхідності працівника чи експерта для визначення розміру збитків.

На 22 день після фіксації страхового випадку, 05 січня 2018 року позивач, проінформувавши Страховика у особі директора Червоноградської філії ПрАТ «СК АСКО ДС» Остапюк ОСОБА_3 .П, провів у регіонального офіційного дилера «Хюндай» - «Автомобільний центр Хюндай на Липинського» (Станція технічного обслуговування «Тойота – Діамант» м. Львів - кузовні ремонти) у якого обслуговується його автомобіль ( Платинова картка постійного клієнта №120 НОМЕР_3 015 ), оцінку заподіяних внаслідок вищевказаної дорожньо - транспортної пригоди матеріальних збитків, які склали 16 566 грн. 05 коп.

За результатами оцінки відновлювальних робіт було складено Рахунок – фактуру №ПП00000037 від 05 січня 2018 року, який як додаток Заяви про страхове відшкодування 09 січня 2018 року було подано Страховику.

В подальшому 15 січня 2018 року на усну вимогу директора Червоноградської філії ПрАТ «СК АСКО ДС, на бланку Страховика позивачем було споряджено та подано до філії аналогічну за змістом додаткову Заяву про страхове відшкодування.

08 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою – повідомленням до Страховика через дирекцію Червоноградської філії, де окрім суми визначеної Рахунком – фактурою просив компенсувати також додаткові (супутні), пов`язані із визначенням суми заподіяних збитків. Супутні затрати позивача полягали у вартості палива (бензину), затраченого на доїзд у обидва кінці за маршрутом Червоноград – Львів – Червоноград автомобілем Хюндай – Туксон, які згідно із касовими чеками АЗС склали 781,65 грн..

ПрАТ «СК АСКО ДС» було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 10 029, 37 грн., про що свідчить лист №294 від 28 березня 2018 року. Позивач вказав, що зазначена сума поступила на його банківський картковий рахунок у АТ «Ощадбанк».

18 травня 2018 року позивач звертався до дирекції ПрАТ «СК АСКО ДС» з одночасним інформуванням Моторного транспортного страхового бюро України, про перегляд прийнятого рішення про виплату страхового відшкодування

Однак згідно із листом №506 від 12.06.2018 року рішення страхової компанії було залишило без змін.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплати (страхового відшкодування).

Позивач звернувся до ПрАТ «СК АСКО ДС» щодо повної компенсації збитків від дорожньо-транспортної пригоди згідно із ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», оскільки до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно із ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. ст. 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі №1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Так, відповідно до ст. 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Такий розрахунок здійснюється згідно з «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до п.п. 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) – це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку – це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання – первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу – це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Крім того, як передбачено ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2267цс16.

Більше того, 20 січня 2016 року Верховний суд України у справі № 6-2808 цс 15 дійшов до висновку, що зворотна вимога страховика до винної у ДТП особи визначається не тільки розміром завданої ТЗ шкоди, а й сукупністю фактичних затрат, які понесені страховиком і які, в свою чергу, підтверджені відповідним платіжним дорученням.

Аналіз судової практики передбачає дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування.

Між тим право вибору належного способу захисту своїх порушених прав належить самому потерпілому.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі ст. 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі № 6-112цс13 (№ в ЄДРСРУ 37401913).

Страховик винної у ДТП особи відшкодовує витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом, в межах сум, зазначених у полісі, а різницю — особа, яка завдала збитків. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №914/1319/16.

Чергова правова позиція Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № №6-691цс15 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди пов`язаної з стягненням різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, базується на слідуючому:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплати (страхового відшкодування).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик, в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливо за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також в випадку, коли страховик має право регресу до особи, застрахував свою відповідальність.

Згідно із ст. 29 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як передбачено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля) , були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченою страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 6536,68 грн. та 781,65 грн. витрат, пов`язаних із проведенням оцінювання відновлювальних робіт автомобіля та 1000 грн. франшизи.

З приводу вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. встановлено нсатупне.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

На думку суду, будь - яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний характер.

Обставини справи об`єктивно свідчать, що внаслідок ДТП позивачу було завдано

ОСОБА_4 результаті протиправних дій відповідача позивачу, як потерпілому, було завдано моральну шкоду, яка полягає у затраті часу на звернення із заявами з даного приводу до страхових компаній, відвідуванням офісів, доставкою пошкодженого автомобіля на Станцію технічного обслуговування для проведення оцінки, затрачанні робочого часу, транспортних витрат. Зазначене вимагало залучення грошових коштів та супроводжувалось психологічним напруженням, душевними переживаннями та негативними емоціями, в тому числі і пов`язаних з необхідністю зберігання та вимушеної експлуатації автомобіля у післяаварійному стані.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань, ступеня вини відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до переконання, що вимоги про стягнення 10000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані. Тому Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача слід стягнути 3000 грн. моральної шкоди.

За таких обставин, суд на підставі належним чином оцінених доказів, прийшов до висновку , що позов підлягає частковому задоволенню.

В силу приписів ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню у користь держави 1536,80 грн. судового збору, сплату якого було відстрочено до ухвалення судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 200, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 6536,68 грн. відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 781,65 грн. витрат, пов`язаних із проведенням оцінювання відновлювальних робіт автомобіля, 1000 грн. франшизи та 3000 грн. моральної шкоди.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 1536,80 грн. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17.07.2020.

Суддя: М. Д. Новосад