Ухвала суду № 90443067, 17.07.2020, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4020/20

Провадження № 2-н/442/351/2020

УХВАЛА

Іменем України

17 липня 2020 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області – Грицай М.М., розглянувши клопотання КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про відстрочення судового збору у справі за заявою КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про видачу судового наказу із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за теплопостачання,-

в с т а н о в и л а :

Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за теплопостачання.

Одночасно заявником подано клопотання, в якому просить відстрочити сплату судового збору, а у разі задоволення заяви про видачу судового наказу – стягнути такий з боржника. Клопотання мотивують тим, що кредиторська заборгованість КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради за отримані товари, послуги станом на 01.06.2020 року складає 38370,70 тис. грн., дебіторська заборгованість становить 19886,80 тис. грн. Також у підприємства існує заборгованість із невиплаченої заробітної плати, несплаченого єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб. Зазначає, що постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) при примусовому виконанні накладено арешт на майно (кошти) КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради, що містяться на рахунках у банківських установах.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

У пункті 1 постанови № 10 від 17.10.2014 року Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 1, 29, 32 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (з подальшими змінами ): єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Згідно ч.2 ст.8 Закону України " Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Питання про звільнення від витрат постає у разі, коли майновий стан особи є таким, що утруднює виконання цього обов`язку у повному обсязі у встановлений законом строк. Іншими словами, суд вправі постановити ухвалу про звільнення від оплати судового збору, враховуючи незадовільний майновий (матеріальний) стан сторони.

У клопотанні про звільнення від оплати судового збору сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище та подати суду відповідні докази.

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов`язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав.

З оглянутої копії постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) Роман Н.О. від 14.04.2020 року вбачається, що при примусовому виконанні наказу №914/1606/19 від 21.01.2020 року, виданого Господарським судом Львівської області, про стягнення з КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» заборгованості в розмірі 6 418 212,31 грн., накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника - КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання, що клопотання заявника містить змістовне обґрунтування фінансового стану підприємства, на грошові кошти, що містяться на рахунках заявника, накладений арешт, що фактично унеможливлює сплату ним судового збору.

Відтак, вважаю за можливе звільнити КП «Дрогобичтеплоенерго» від сплати судового збору.

Керуючись ст. 136, 177 ЦПК України, ст. 8 Закону України " Про судовий збір"-

у х в а л и л а :

Звільнити КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради від сплати судового збору у справі за заявою КП «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради про видачу судового наказу із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за теплопостачання, стягнувши такий з боржників на користь держави при винесенні судового наказу.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Грицай М.М.