Рішення № 90441286, 13.07.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19374/19

Провадження № 2/234/740/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді – Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Харькової Т.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання права власності -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем якої він є.

03.09.2019 р. йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії та надбавки як «дитині війни». Оцінка спадкового майна – 65 937, 62 грн. Але 12.09.2019 р. йому було видано 60 632,57 грн., тобто на 5 305, 05 грн. менше.

На його звернення відповідач повідомив, що згідно зі ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України зобов`язаний виплатити недоотриману пенсійну виплату за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня отримання пенсії. Він не може погодитися з рішеннями відповідача, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, оскільки посилання відповідача на ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є неправомірним, оскільки зазначена стаття передбачає порядок виплати пенсії пенсіонеру за минулий час, яку пенсіонер не отримав з власної вини, але відповідач не наводить фактів вини пенсіонера.

Також ввважає, що реальна сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в період з 2014 року по 2018 роки включно, може бути значно більшою за 65937,62 грн. Вважає, що відповідач міг безпідставно зменшити суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , але в наданні цієї інформації йому відмовлено.

16.12.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що померла ОСОБА_2 перебувала на обліку в управлінні та отримувала пенсію за віком.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Члени сім`ї, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, або у разі не зверненням ними за виплатою вказаної суми у встановлений строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Згідно запиту Приватного нотаріусу Берзінь – Усової І.А. від 27.05.2019 року № 187/02-14 було надано відповідь про залишок недоотриманої пенсії.

У листі зазначено, що залишок недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю 12.11.2018 р. ОСОБА_2 буде розраховуватись за три роки перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно.

Якщо звернення за недоотриманою пенсією відбудеться 07.06.2019 року, то залишок недоотриманої пенсії складе 65634 грн. 89 коп. сума розрахована за три роки (з 06.06.2016 до 30.11.2018).

Оскільки звернення за недоотриманою пенсією було 04.09.2019 року, то сума недоотриманої пенсії склала 60632,57 грн. (з 03.09.2016 по 30.11.2018).

Недоотриману пенсію виплачено у листопаді 2019 року разовим дорученням № 882 від 10.09.2019 року. З позовними вимогами представник відповідача не згодний.

Ухвалою суду від 18.11.2019 року провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року судом було витребувано з УПФУ у м.Краматорську Донецької області матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 10.02.2020 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду.

В судове засідання позивач не зявився, але надіслав заяву про слухання справи за його відсутності та підтримання позову.

В судове засідання представник відповідача не з`явилась, але надіслала заяву про слухання справи за її відсутності, просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, наданий відзив відповідачем, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є двоюрідною тіткою позивача ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьку.

Як вбачається з копіїї пенсійної справи, яку надіслав до суду представник відповідача, за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була пенсіонером довічно, перебувала на обліку в УПФУ у Київському районі м. Донецька, проживала за адресою АДРЕСА_1 , та за цією адресою отримувала пенсію.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, 26.04.2019 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до УПФУ у м.Краматорську із заявою, в який просив запросити пенсійну справу ОСОБА_2 , яка мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

03.09.2019 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Берзінь –Усовою І.А.. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії в розмірі 65937,62 грн.

12.09.2019 року ОСОБА_1 була виплачена недоотримана пенсія в розмірі 60632,57 грн., про що свідчить розпорядження від 10.09.2019р. та не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зі змісту ст. 1227 ЦК України вбачається, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України також узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч. 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Суд звертає увагу на те, що ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч. 2 та 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування норм ст. 46 цього закону.

З огляду на викладене, та враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.09.2019 року, суд вважає такі дії відповідача неправомірними та дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача виплатити позивачу залишок недоотриманої пенсії у сумі 5305,05 грн. (65937,62 грн. – 60632,57 грн.) відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.09.2019 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання виплатити позивачу недоотриману пенсію з 2014 року по 2018 рік, суд зазначає наступне.

З огляду на позовні вимоги, позивач не згодний з загальним розміром пенсії, визначеної йому в порядку спадкування.

Оформлення права на спадщину здійснюється нотаріусом шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно пп. 4.14 п. 4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5 при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Розмір пенсії (склад спадкового майна), який вказаний у свідоцтві про право на спадщину, був визначений на підставі довідки Управління ПФУ, що була видана на запит нотаріуса.

Сума пенсії, що належала ОСОБА_2 , і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю, увійшла до складу спадщини, а позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату саме тієї суми, яка зазначена в свідоцтві про право на спадщину за законом. Дане свідоцтво є дійсним правовстановлюючим документом, а тому посилання в позові на те, що заборгованість з пенсійних виплат відповідно до відомостей пенсійного фонду складає значно більшу суму, є по суті спором про законність дій Управління ПФУ щодо видачі довідки про розмір несплаченої пенсії, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та не може бути розглянутий в межах позовних вимог стосовно права на спадщину.

Стосовно належності спору в цій частині до адміністративної юрисдикції слід зазначити таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У пункті 1 частини першої статті 3 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

До компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У даному випадку позивач заявляє вимоги щодо зобов`язання виплатити спадкоємцю пенсії з 2014 року по 2018 рік включно, та визнати право власності на загальну суму пенсійних виплат, та яка не увійшла до свідоцтва про право на спадщину, де предметом спору є перевірка рішення відповідача при здійсненні владних управлінських функцій видачі довідки нотаріусу щодо розміру недоотриманої пенсії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України).

Статтею 20 ЦПК України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи вкладене, спір про зобов`язання Управління пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області вчинити певні дії щодо виплати пенсії спадкодавця за період з 2014 року по 2018 рік включно підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені ним і документально підтверджені судові витрати в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання права власності - задовольнити частково.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишок недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 5305,05 грн. (п`ять тисяч триста п`ять грн. 05 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 сплачену суму судового збору у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Управління пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області, ЄДРПОУ 23346787, юридична адреса: 84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Поштова, 5.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко