Рішення № 90440526, 09.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

09.07.20 Справа № 522/142/19

Провадження № 2/522/2842/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді: - Чернявської Л.М.

за участю секретаря судового засідання - Пейкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2019 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання, передбаченого актом цивільного законодавства України, а саме ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у вигляді грошових коштів в сумі боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 46633894,07 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 1931064,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача зазначає, що 6 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до якого Відповідач передала суму у розмірі 7 560 000 грн, що еквівалентно 339 000 доларів США по курсу комерційних банків України строком до 20.12.2015 року, тобто на 133 дні. Надалі, з метою забезпечення повного виконання ОСОБА_3 зобов`язання за Договором позики 7 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 04.09.2014 року, реєстровий номер 4962, було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Тімченко О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 324. Однак, ОСОБА_3 грошові кошти не повернув по сьогоднішній день, тому відповідачем було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належав ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 15.12.2012 року реєстровий № 1569 в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 06.08.2015 року. В порушення ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_2 до теперішнього часу не повернула 90% від вартості предмета іпотеки, що складає суму грошових коштів у розмірі 40 024 904,40 грн.

Так, відповідно до проведеного оціночно-будівельного експертного дослідження від 18.09.2018 року здійснено оцінку вартості вищевказаного нерухомого майна на 26.05.2017 року, а саме на час переходу права власності на предмет іпотеки, яка склала 51 972 116 грн., якщо зменшити дану суму на суму вищевказаної заборгованості у розмірі 7 500 000,00 грн., сума різниці між вартістю нерухомого майна та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає 44 472 116 грн. В результаті вищевказаного, 90% перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає у даному випадку 40 024 904,40 грн., що і є заборгованістю ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 . При цьому, позивачем на адресу відповідача було направлено дві вимоги про виконання зобов`язань, але вони до теперішнього часу не виконані, заборгованість не погашена.

15 січня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання у справі та встановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В той ж день, тобто 15 січня 2019 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на: квартиру загальною площею 315,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824579151101); квартиру загальною площею 165,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 523315651101); нежилі будівлі та споруди загальною площею 625,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5996032), які належать на праві власності відповідачу по справі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті та набрання чинності судового рішення винесеного за результатами розгляду даної справи.

Також, 15 січня 2019 року задоволено заяву про забезпечення доказів та витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І. завірені належним чином копії: рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у вигляді приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.ІВ., індексний номер 35448223 від 30.05.2017 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно, загальною площею 1062,1 кв.м., житловою площею 521,7 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; документів, які стали підставою для винесення вищевказаного рішення державного реєстратора.

14 лютого 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Халдая І.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в повній мірі заперечував проти позовних вимог, оскільки вони є безпідставними та незаконними, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню, так як вартість домоволодіння, загальною площею 1062,1 м2, житловою площею 521,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на момент звернення стягнення на предмет іпотеки становила 2 839 616 грн. 22 коп. (два мільйони вісімсот тридцять дев`ять тисяч шістсот шістнадцять гривень 22 копійки), у свою чергу ОСОБА_1 повідомила, що не має будь-яких претензій майнових та немайнових, щодо процедури переходу права власності предмета іпотеки, про що свідчить нотаріальна Заява, посвідчена 23 жовтня 2018 року у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І. та зареєстровану в реєстрі за № 652, з огляду на що Відповідач по даній справі у повному обсязі заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1

22 квітня 2019 року до канцелярії Приморського районного суду міста Одеси надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач змінила розмір позовних вимог та просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за невиконання зобов`язання, передбаченого актом цивільного законодавства України, а саме ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у вигляді грошових коштів в сумі боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення 46 845 955,80 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 2 205 981,41 грн. Вказана заява була прийнята в судовому засіданні 14.05.2019 року.

12 червня 2019 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 задоволено частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2019 року скасовано, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

26 червня 2019 року згідно протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті.

08 липня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Згода О.О. подано до суду пояснення, в яких вказано, що ОСОБА_1 втратила право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 здійснила переоформлення права власності на домоволодіння, відповідачем не було враховано реальну власність такого майна, що спричинило звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності можливого розміру збитків, які можуть бути спричинені відповідачу у зв`язку з забезпеченням позову ОСОБА_1

02 серпня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Згода О.О. подано до суду заяву (в порядку ст. 149 ЦПК України) та клопотання про розгляд справи у відсутність позивача та його представника. Також просив не розглядати раніше подану в січні 2019 року позивачем заяву про забезпечення позову.

05 серпня 2019 року ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на майно, а саме: квартиру загальною площею 44,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 825142751101); квартиру загальною площею 135,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 825135451101); квартиру загальною площею 28,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 825127151101); квартиру загальною площею 315,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824579151101); квартиру загальною площею 195,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 824541651101); частку квартири розміром 405/1000 загальною площею 46,4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 823126251101); квартиру загальною площею 165,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 523315651101); квартиру загальною площею 117,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124779680000); нежилі будівлі та споруди загальною площею 625,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5996032), які належать на праві власності відповідачу по справі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до вирішення справи по суті та набрання чинності судового рішення винесеного за результатами розгляду даної справи.

Застосовано зустрічне забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання в сумі 46633894,07 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 1931064,57 грн., що загалом складає 48564958,64 грн.

Визначено позивачеві розмір зустрічного забезпечення у сумі 25000000 (двадцять п`ять мільйонів) гривень та зобов`язано позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду (Отримувач: ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача (ЄДРПОУ): 26302945, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, МФО: 820172, № рахунку: 37317035005435) у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов`язано позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

24 жовтня 2019 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Халдая І.В. про скасування заходів забезпечення позову.

01 листопада 2019 року ухвалою суду скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_1 та скасовано арешт, накладений на нерухоме майно.

В судовому засіданні 02 грудня 2019 року представник позивача адвокат Згода О.О. підтримав позов та надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви.

Представник відповідача адвокат Прокопова В.О. позов не визнала з підстав зазначених у відзові.

Представник третьої особи адвокат Тітов В.В. надав заяву де зазначив, що не проти задоволення позовних вимог та просив слухати справу за їх відсутності.

10 січня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Прокоповою В.О. подано до суду додаткові пояснення в яких вказала, що підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні 11 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги.

20 січня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Косовим О.В. подано до суду заяву про забезпечення доказів шляхом призначення по справі повторної судово-оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

В судовому засіданні 20 січня 2020 року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Халдай І.В. подано пояснення щодо заяви про забезпечення доказів, в яких заперечував проти позовних вимог та задоволення клопотання призначення повторної судової оціночно-будівельної експертизи.

24 січня 2020 року ухвалою суду заяву представника ОСОБА_1 про проведення експертизи задоволено частково та призначено судову оціночну-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка ринкова вартість житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 26.05.2017 року, без врахування вартості земельного компонента? У задоволенні вимог про призначення земельної експертизи відмовлено.

17 березня 2020 року до суду надійшов лист експерта про погодження строків та рахунок, копія листа направлена учасникам справи.

26 березня 2020 року до суд надійшло клопотання (вх.№ 31745) представника ОСОБА_1 про продовження строку для проведення експертизи, який визначений ухвалою від 24.01.2020 року. До клопотання додані докази відправлення клопотання учасникам справи, а також копія квитанції № 0.0.1653386361.1 від 18.03.2020 року.

30 березня 2020 року враховуючи доводи представника позивача та з метою ефективного захисту прав позивача суд визначив допустимим продовжити строк проведення експертизи.

04 травня 2020 року до суду від представника позивача надійшли фото житлового будинку та викопіюваня з технічного паспорту будинку по АДРЕСА_1 для приєднання до матеріалів справи, які були направлені на адресу ОНДІСЕ.

18 травня 2020 року до суду надійшло клопотання експерта про забезпечення доступу до об`єкта дослідження. Листом від 19.05.2020 року повідомлено учасників справи, що проведення обстеження відбудеться 02 червня 2020 року об 14 годин 00 хвилин.

09 червня 2020 року до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку № 20-940 від 30.06.2020 року, оскільки відповідач та представник не прибули на місце проведення дослідження та експертам не забезпечено доступ до об`єкта дослідження.

11 червня 2020 року ухвалою суду поновлено провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 липня 2020 року.

09 липня 2020 року представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Косовим О.В. на електронну пошту та до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача/представника позивача. Також вказав, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі з підстав викладених у заявах позивача.

09 липня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Халдай І.В. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача, в якому також звернув увагу, що він в повній мірі заперечує проти позовних вимог, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених у відзиві.

Також 09 липня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Халдай І.В. до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, які не прийняті судом, оскільки подані в порушення вимог передбачених ч.8 та ч.9 ст. 83 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, які були представлені суду, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на підставі Договору дарування від 15.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Крицькою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1569, була власником нерухомого майна, загальною площею 1062,1 кв. м., житловою площею 521,7 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір зареєстрований в РПВНМ Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 18.12.2012 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 31596560 (а.с. 8-18, Т.1).

Також, у судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, 6 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7 560 000 грн, що еквівалентно 339 000 доларів США по курсу комерційних банків України, а ОСОБА_2 надала йому у борг, вказану суму грошей строком на 133 календарних днів, з десятого серпня дві тисячі п`ятнадцятого року по двадцяте грудня дві тисячі п`ятнадцятого року.

Як вказує відповідач, на підтвердження факту отримання вказаних коштів, ОСОБА_3 було складено нотаріальну заяву, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І. 4 вересня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 424, про те, що ним було отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 7 560 000 грн, що еквівалентно 339 000 доларів США по курсу комерційних банків України та він зобов`язується повернути вказану суму до 20.12.2015 року.

З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за договором позики, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , діючим від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 04.09.2014 року, реєстровий номер 4962, було укладено Договір іпотеки, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Тімченко О.І. та зареєстровано в реєстрі за № 324 (а.с. 19-25, 102-105, Т.1).

Предметом договору іпотеки стало домоволодіння, загальною площею 1062,1 м2, житловою площею 521,7 м2, яке складається з: житлового будинку під літерою А; 1,2 огорожа; I вимощення; що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого Крицькою Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 15.12.2012 року, реєстровий номер 1569, зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 18.12.2012 року, реєстровий номер об`єкту нерухомого майна: 31596560, номер запису: 44883 в книзі 314-98.

У зв`язку з неповерненням заборгованості за договором позики, відповідач з метою позасудового врегулювання, 26.05.2017 року звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І., з метою реалізації своїх прав, передбачених вищевказаним Договором про іпотеку та ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».

Так, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачами, в тому числі, регулюються §1 Глави 71 ЦК України.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 2 ст.1047 ЦК України передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладення договору позики та передача предмету позики - грошових коштів підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 4 вересня 2015 року за реєстровим № 424 (а.с. 106, Т.1).

Як вже зазначалось, в обумовлений строк ОСОБА_3 грошові кошти позивачеві не повернув.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Частиною 2 статті 524 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях, а згідно частини 2 цієї статті передбачено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, ОСОБА_3 був зобов`язаний повернути ОСОБА_10 ОСОБА_11 грошові кошти у гривні, у сумі 7 560 000 грн. у строк до 20 грудня 2015 року.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 3.2 Договору іпотеки від 07.08.2015 року, реєстровий номер 324 передбачено, що Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за Кредитним договором і за цим договором, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Позичальником своїх зобов`язань перед Іпотекодержателем за Кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) Іпотекодавцем своїх зобов`язань за цим договором та в інших випадках, передбачених цим договором.

Як вказано в п. 3.3. Договору іпотеки звернення стягнення і реалізація Предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання, або в примусовому порядку відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» спосіб стягнення: - на підставі рішення суду; -на підставі виконавчого напису нотаріуса; -згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , не було повернуто заборгованість у строк до 20 грудня 2015 року, за заявою ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Одеської області Тімченко О.І. 26.05.2017 року об 16:54:37 на підставі Договору іпотеки було звернено стягнення на предмет іпотеки та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на домоволодіння загальною площею 1062,1 м2, житловою площею 521,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 06.08.2015 року, відповідний запис було внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35448223 від 30.05.2017 року об 18:08:43.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І. індексний номер 35448223 від 30.05.2017 року, проведено 26.05.2017 року державну реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_2 , на підставі вищезазначеного договору іпотеки (а.с. 26-28, Т.1). Відповідно до частини 9 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація на вказане нерухоме майно за відповідачем проведена саме 26.05.2017 року.

Позивач вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 , після набуття права власності на предмет іпотеки, зобов`язана була відшкодувати їй перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотеко держателя. Також вказує, що на момент подачі нею позовної заяви, ОСОБА_2 не повернула їй 90% від вартості предмета іпотеки, що складає грошову суму у розмірі 39 296 399,40 грн.

При цьому, розмір неповернутої грошової суми, позивач обчислює наступним чином.

29.03.2019 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. ОСОБА_12 » Скибінською Т.М. була проведена судова оціночно-будівельна та оціночно-земельна експертиза, за результатами якої був складений висновок експерта № 043/2019 (а.с. 151-171, Т.1). Під час проведення дослідження судовим експертом було здійснено оцінку вартості нерухомого майна, а саме: домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 26.05.2017 року (на момент переходу права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ). Відповідно до висновку експерта, вартість нерухомого майна складала 51 162 666 грн. Від вказаної вартості оцінки позивач вирахувала суму заборгованості за договором позики в розмірі 7 500 000 гривень, та сума різниці між вартістю нерухомого майна та розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя склала 43 662 666 грн. В результаті, 90% перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає 39 296 399,40 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач обрахувала суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відтак, повна грошова сума, яку позивач просить стягнути з відповідача складає 49051937,20 гривень.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, наполягала на тому, що вартість предмета іпотеки була узгоджена сторонами при укладенні договору та сторони дійшли згоди, що вартість предмета застави на момент укладення договору складає 2 839 616,22 грн., про що зазначено в п. 1.8 Договору іпотеки від 07.08.2015 року. Термін дії договору позики складав 133 дні та вартість за цей проміжок часу не змінилась. Окрім того, сама ОСОБА_1 на підставі складеної нею нотаріальної заяви не заперечувала проти вартості, порядку, способу звернення стягнення, тощо.

Суд бере до уваги, що при укладенні Договору іпотеки, сторонами по якому були ОСОБА_2 яка діяла від свого імені та ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, сторони дійшли згоди щодо вартості предмета застави, про що в тексті Договору наявний відповідний пункт. Сторони засвідчили, що при укладенні Договору діяли добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає їх внутрішній волі, перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій, були попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що узгоджена сторонами вартість предмета застави відповідала дійсним намірам та влаштовувала ОСОБА_1 , про що свідчить пункт 1.8. Договору іпотеки а також складена нею особисто нотаріальна заява.

Суд, дослідивши отриманий висновок судової оціночно – будівельної та оціночно - земельної експертизи, яка була проведена судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінською Т.М., за результатами якої був складений висновок №043/2019, критично ставиться до наданого в якості доказу стороною позивача висновку, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до опублікованих даних в Реєстрі атестованих судових експертів, ОСОБА_13 включена до списку атестованих судових експертів, а отже, повинна в своїй діяльності керуватись, зокрема, Законом України «Про судову експертизу», та виконувати обов`язки, покладені на експерта положеннями вказаного Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про судову експертизу», експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження.

Проаналізувавши наведені положення чинного національного законодавства, вбачається, що експерт при проведенні дослідження, повинен провести якомога найбільш повне дослідження предмета експертизи та дослідити всі властивості та обставини, які пов`язані з поставленим перед експертом питанням щодо певного предмета.

В даному випадку експерт провела експертизу лише за наданими їй письмовими вихідними даними та технічній документації, яка в свою чергу, не в повній мірі відображає дійсний стан предмета дослідження, у зв`язку з чим експерт не дослідила об`єктивно предмет дослідження, що призвело до того, що вона не надала повну та вірну відповідь на поставлене питання.

Крім того, про невірність обраних методів проведення дослідження свідчить те, що експерт у тексті висновку зазначила (арк. № 3, дослідницька частина), що «Для відповіді на поставлене питання, експерт досліджував надані Замовником документи, вказані у Вхідних даних висновку. В результаті експертного дослідження вищевказаних документів було встановлено …». Таким чином, експерт фактично дослідив документи, а не об`єкт, стосовно якого йому ставилось питання.

В той же час, посилаючись на п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2019 року № 563/5), де зазначено: «Коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).», експерт вирішив провести дослідження за наданими Замовником вихідними даними.

Натомість, у експерта була можливість дослідити безпосередній об`єкт дослідження, та провести повну та об`єктивну експертизу з огляду на наступне.

Робоче місце експерта розташоване за адресою: АДРЕСА_10 . Одеса, АДРЕСА_11 Коблевська, 21, АДРЕСА_12 3, що відповідно до адміністративно-територіального поділу міста Одеси відноситься до Приморського району міста Одеси. Об`єкт дослідження також розташований в Приморському районі міста Одеси, в провулку Обсерваторному, 2/1. Враховуючи цей факт, вважаємо, що експерт мав змогу прибути до місця розташування об`єкта дослідження та дослідити його безпосередньо.

До того ж, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», експерт має право подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи. В цьому випадку, експерт мав право та повинен був клопотати перед замовником про надання йому можливості дослідити безпосередньо об`єкт дослідження. Таке твердження узгоджується з положеннями статті 6 цього ж Закону, в якій зазначено: «Якщо судову експертизу необхідно провести на місці події або за місцезнаходженням об`єкта дослідження, особа або орган, які її призначили або на замовлення яких вона проводиться, повинні забезпечити судовому експертові безперешкодний доступ до об`єкта дослідження і належні умови праці.». Отже, у зв`язку з бездіяльністю експерта, в частині незаявлення клопотання про надання йому доступу до об`єкту дослідження, експертиза була проведена не в повному обсязі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, незважаючи на те, що експерт у висновку зазначила що існують декілька підходів визначення вартості нерухомого майна, експерт використовувала лише один підхід, який на її думку був найдоцільнішим в цьому випадку. Ця обставина значним чином негативно вплинула на об`єктивність висновків, до яких дійшов експерт при проведенні експертизи.

Більше того, сам експерт у висновку зазначив, що розрахунок ринкової вартості оцінюваного житлового будинку проведений в наступній послідовності: визначається технічний стан оцінюваного житлового будинку, який впливає на вартість; проводиться розрахунок вартості об`єкта оцінки порівняльним підходом.

При проведенні експертизи, експертом досліджувався технічний стан житлового будинку. Технічний стан визначається на підставі візуального огляду та відповідно до СОУ ЖКГ 75.11-35077234.0015:2009 «Правила визначення фізичного зносу житлових будинків», затвердженого наказом Міністерства по питанням житлово-комунального господарства України від 03.02.2009 р. № 21.

Попри вимоги щодо візуального обстеження об`єкта дослідження, експерт провела експертизу за наданими їй копіям документів, що ніяким чином не може бути розцінено як об`єктивне та повне проведення дослідження. Крім того, судовий експерт ОСОБА_13 визначила, що для проведення дослідження доцільно застосувати лише один підхід для оцінки нерухомості – порівняльний. Також, в тексті висновку експертом було зазначено, що існують і інші підходи: витратний та дохідний.

Окрім вищевказаних обставин, висновок експерта №043/2019, наданий стороною позивача, ставиться під сумнів в частині своєї об`єктивності та повноти іншим висновком експерта, який був наданий стороною відповідача.

Так, судовим експертом ОСОБА_14 (Свідоцтво Міністерства юстиції України № 1573 від 20.04.2012 р., видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України), за замовленням відповідача була проведена оціночно-будівельна експертиза, за результатами якої був складений висновок № 3/12-19 від 28.12.2019 року (а.с. 131-182, Т. 2). Під час проведення цього дослідження, експертом було застосовано окрім порівняльного підходу оцінки нерухомості, також і дохідний підхід. Висновком експерта, який був наданий стороною відповідача, вартість нерухомого майна яке було предметом застави, станом на 26.05.2017 року встановлена в розмірі 10 216 159 грн.

Тобто у випадку надання оцінки саме ретроспективної вартості об`єкту нерухомості не можна не взяти до уваги наявність різних поглядів та наявність різних результатів оцінки. При цьому, найбільш достовірно, вбачається оцінка, зроблена саме на дату укладання договору, яка більш того співпадає з ціною, яку сторони безпосередньо узгодили під час укладання договору та під час звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто 2 839 616, 22 гривень.

В той же час, на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 24.01.2020 р. якою була призначена судова оціночно-будівельна експертиза за матеріалами справи № 522/142/19 та на вирішення якої було поставлене питання: яка ринкова вартість житлового будинку, якій розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом на 26.05.2017 р. без врахування вартості земельного компонента, судовим експертом ОСОБА_15 було складено повідомлення про неможливість надання висновку за № 20-940 від 03.06.2020 р. відповідно до якого, було сповіщено про неможливість проведення експертизи у заздалегідь погоджену дату, а саме 02.06.2020 р. о 14 год. 00 хвилин через відсутність можливості доступу до об`єкту дослідження.

Між тим, суд критично ставиться до вказаного повідомлення про неможливість проведення експертизи за № 20-940 від 03.06.2020 р. враховуючи той факт, що по-перше: експертом до вказаного повідомлення не було долучено доказів належного сповіщення сторін по справі про дату та час проведення дослідження; по-друге: в тексті повідомлення експерт вказує на спілкування з невстановленою особою, можливо охоронцем, яка повідомила йому про неможливість доступу. Отже, як вбачається з тексту самого повідомлення, висновок про неможливість доступу до об`єкту дослідження, експертом було зроблено зі слів невстановленої особи. За відсутності доказів повідомлення власника будівлі про дату та час проведення дослідження, та відсутності доказів ненадання саме власником будівлі можливості доступу до об`єкту, суд вважає передчасним висновок експерта про неможливість проведення експертизи.

Однак, суд не опирається при винесенні рішення і на висновки судових експертів, наданих сторонами. Оскільки, всі висновки експертів, які містяться в матеріалах справи є відмінними, через те, що ними було визначено ретроспективну вартість майна. Всі висновки були зроблені у різні дати, та досліджують лише імовірну вартість об`єкту нерухомості, при цьому, кожен з судових експертів, при здійсненні ретроспективної оцінки вартості майна використав свій, на думку кожного більш доцільніший метод визначення вартості, що суттєво відобразилось на кінцевому результаті.

Суд вважає, що для правильного та об`єктивного вирішення спору, не доцільно брати до уваги висновки експертів, які надані суду сторонами справи.

За таких умов, керуючись частиною 1 статті 78 ЦПК України, при винесенні рішення по справі суд не може врахувати наданий стороною позивача висновок експерта, з причин допущених порушень при проведенні дослідження. Також, суд не враховує при винесенні рішення висновки експерта, які надані стороною відповідача. Відповідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами.

Проте, інших доказів щодо вартості об`єкта застави, позивачем надано не було.

Таким чином, суд вважає що Договір іпотеки від 07.08.2015 року є єдиним доказом, в якому можливо визначити вартість нерухомого майна для цілей вирішення спору по суті.

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_1 особисто підтвердила, що вона обізнана про договір іпотеки, не зверталася до суду з його оскарженням та погоджується з умовами договору, зокрема з п. 1.6.1. про погодження ціни предмету іпотеки.

В свою чергу, 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І. нотаріальну заяву, в реєстрі за № 652, в якій вона виклала наступні обставини:

«… Скарга та доповнення до неї було подано від мого імені представниками – ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Вказані особи діяли з перевищенням повноважень, визначених усним договором доручення, та свої дії зі мною не погоджували взагалі, у зв`язку із чим, прошу всі заяви, подані вказаними особами від мого імені вважати недійсними, подані скарги повернути без розгляду, як такі, що були підписані не уповноваженими особами.

Дійсною заявою повідомляю про повну відсутність претензій будь-якого характеру майнового та немайнового характеру стосовно процедури переходу права власності предмету іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 .

Повідомляю, що мною особисто отримано повідомлення в порядку п. 11 прим. Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127 від 25.12.2015 року про перехід права власності на предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 .

Вважаю, що перехід права власності відбувся у спосіб, передбачений чинним законодавством України, з мого відома та не суперечить моїм інтересам. …»

Засвідчена копія заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2018 року, посвідченої у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Тімченко О.І., зареєстрована в реєстрі за № 656, міститься в матеріалах справи (а.с. 108, Т.1). Окрім того, ОСОБА_1 особисто підтвердила, що спірний об`єкт нерухомості не змінювався та не поліпшувався нею з моменту набуття права власності на нього у 2012 році.

При цьому, суд приймає до уваги, що в Договорі дарування від 15.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Крицькою Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1569, зазначена вартість нерухомого майна, загальною площею 1062,1 кв. м., житловою площею 521,7 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у 2 839 597 гривень та майже ця ж вартість 2 839 616, 22 гривень саме цього майна зазначена у договорі іпотеки посвідченого ОСОБА_18 , приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 15.12.2012 року, реєстровий номер 1569.

Відтак, у зв`язку з тим, що позивач не довів що вартість предмета застави є відмінною від тієї, що була погоджена сторонами, при укладанні договору іпотеки, та за якою, з погодження позивача, було звернуто стягнення на предмет іпотеки, суд враховує що вартість нерухомого майна необхідно обраховувати за сумою, узгодженою сторонами при укладенні Договору іпотеки від 07.08.2015 року, яка вказана в пункті 1.8. Договору, в розмірі 2 839 616,22 грн. та яка співпадає з ціною, визначеною звітом про незалежну оцінку майна, від 05.08.2015 р., зробленого ТОВ «АКР-КОНСАЛТ».

Отже, в зв`язку з тим, що сума заборгованості ОСОБА_3 , поручителем якого виступала ОСОБА_1 , яка підлягає поверненню ОСОБА_2 складає 7 560 000 гривень, а вартість предмета застави, яка б мала забезпечити виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань складає 2 839 616,22 грн., тобто, менша за суму заборгованості та не може задовольнити інтереси ОСОБА_2 , суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , з огляду на непогашену солідарну заборгованість ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Разом з тим, інших належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог, позивачем до суду не надано.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, та врахувавши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 625, 1046 ЦК України, ст.ст. 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 , третя особа, на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання, передбаченого актом цивільного законодавства України, а саме ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у вигляді грошових коштів в сумі боргу, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення 46 845 955,80 грн. та трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 2 205 981,41 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 липня 2020 року

Суддя Л. М. Чернявська