Рішення № 90439094, 17.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2020 р. Справа № 911/925/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа»

про стягнення 185 944, 89 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою № 14/4-2155-20 від 31.03.2020 (вх. № 940/20 від 15.04.2020) про стягнення з Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» (відповідач) заборгованості за договором № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 у розмірі 185 944, 89 грн., з яких: 76 498, 73 грн. – пені, 27 425, 91 грн. – 3 % річних та 82 020, 25 грн. – інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо здійснення розрахунку за фактично переданий газ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

27.05.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 51-04 від 25.05.2020 (вх. № 10271/20 від 27.05.2020) на позовну заяву, у якому він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь № 14/4-3702-20 від 01.06.2020 (вх. № 12366/20 від 22.06.2020) на відзив відповідача.

Також, 22.06.2020 до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 14/4-4032-20 від 19.06.2020 (вх. № 13060/20 від 22.06.2020) про зменшення позовних вимог, у якій він просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 61 333, 29 грн., з яких: 38 976, 13 грн. – пеня, 6 323, 87 грн. – 3 % річних та 16 033, 29 грн. – інфляційні втрати. Крім того, у вказаній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 2 102, 00 грн. судового збору, а також повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 687, 17 грн.

Суд, керуючись положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву позивача № 14/4-4032-20 від 19.06.2020 (вх. № 13060/20 від 22.06.2020) про зменшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 61 333, 29 грн. заборгованості за договором № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, з яких: 38 976, 13 грн. – пені, 6 323, 87 грн. – 3 % річних та 16 033, 29 грн. – інфляційних втрат.

30.06.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення № 67-04 від 30.06.2020 (вх. № 13134/20 від 30.06.2020) щодо відповіді на відзив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

11.10.2016 між сторонами укладено договір № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від позивача до відповідача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ відповідач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач зобов`язався подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, позивачу: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між відповідачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта відповідач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою відповідача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Згідно з п. 3.6 договору позивач не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає відповідачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання позивачем акта приймання-передачі природного газу позивач письмово повідомляє відповідача про причини такого не підписання акта.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється позивачем на суми оплат, проведені відповідачем відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005.

Відповідно до п. 8.3 договору сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє відповідача від обов`язку сплатити на користь позивача платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 11.3 договору сторони погодили порядок внесення змін до цього договору, зокрема: договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005, протоколи нарад, дво- або багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами не можуть бути використанні для внесення змін до цього договору, можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 23.01.2017 та додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 до договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 сторони внесли зміни до деяких пунктів договору.

Так, додатковою угодою № 2 від 31.03.2017 сторони вирішили замінити в п. 8.2 договору слова « 21 % річних» на « 16,4 % річних», а також викласти п. 12.1 у такій редакції: «договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення».

На виконання умов договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 позивач протягом жовтня - грудня 2016 року та січня – червня 2017 року передав відповідачу товар (природний газ) на загальну суму 6 891 599, 23 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 557 528, 76 грн., від 30.11.2016 на суму 1 128 098, 48 грн., від 31.12.2016 на суму 1 433 140, 46 грн., від 31.01.2017 на суму 1 513 402, 50 грн., від 28.02.2017 на суму 1 341 634, 39 грн., від 31.03.2017 на суму 896 818, 81 грн., від 30.04.2017 на суму 5 983, 78 грн., від 31.05.2017 на суму 10 864, 49 грн., від 30.06.2017 на суму 4 127, 56 грн., підписаними сторонами та скріпленими їх печатками.

Позивач зазначає, що оплату за переданий природний газ відповідач здійснював несвоєчасно та з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим він звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 38 976, 13 грн. – пені, 6 323, 87 грн. – 3 % річних та 16 033, 29 грн. – інфляційних втрат.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення даного позову, стверджує про відсутність правових підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах, оскільки між сторонами були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, які змінюють порядок і строк здійснення взаєморозрахунків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, для застосування санкцій, визначених умовами договору, а також наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що розрахунки за договором № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 здійснено з порушенням строків, встановлених вказаним договором.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок за поставлений позивачем природний газ здійснювався трьома способами: 1) шляхом перерахування відповідачем позивачу власних коштів з рахунку з спеціальним режимом використання за договором; 2) шляхом підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій»; 3) шляхом оплати коштів згідно ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

Так, 20.12.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», з метою погашення взаємної заборгованості, складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3429 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, згідно якого відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 37 696, 95 грн. за природний газ за 2016 рік згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2016 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 27.12.2016 було перераховано 37 696, 95 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 27.12.2016.

19.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», з метою погашення взаємної заборгованості, складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 343 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, згідно якого відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 1 201 000, 00 грн. за природний газ за 2016 рік згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2016 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 27.01.2017 було перераховано 1 201 000, 00 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 59 від 25.01.2017.

15.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», з метою погашення взаємної заборгованості, складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1012 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, згідно якого відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 804 600, 00 грн., з яких: 460 070, 75 грн. за природний газ за 2016 рік згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2016 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016; 344 529, 25 грн. за природний газ за 2017 рік згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2017 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 28.02.2017 було перераховано 460 070, 75 грн. за природний газ 2016 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 22.02.2017 та 344 529, 25 грн. за природний газ 2017 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 61 від 22.02.2017.

16.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», з метою погашення взаємної заборгованості, складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1757 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, згідно якого відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 1 025 000, 00 грн. за природний газ 2017 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2017 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 14.06.2017 було перераховано 1 025 000, 00 грн. за природний газ 2017 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 14.06.2017.

24.07.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Київській області, Департаментом фінансів Київської обласної держадміністрації, Комунальним підприємством «Обухіврайтепломережа» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», відповідно до постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», з метою погашення взаємної заборгованості, складено та підписано спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3142 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, згідно якого відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 417 600, 00 грн. за природний газ 2017 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 із записом у графі «призначення платежу»: постанова № 20 від 11.01.2005, за природний газ за 2017 рік, договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016.

На підставі вказаного спільного протокольного рішення позивачу 13.09.2017 було перераховано 417 600, 00 грн. за природний газ 2017 року згідно договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 65 від 13.09.2017.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 позивач протягом жовтня - грудня 2016 року та січня – червня 2017 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 6 891 599, 23 грн., з яких: у 2016 році на суму 3 118 767, 70 грн. та у 2017 році на суму 3 772 831, 53 грн.

В свою чергу, розрахунок за вищезазначений поставлений позивачем природний газ здійснювався так:

- 3 485 896, 95 грн. – сплачено на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, з яких: 1 698 767, 70 грн. – за природний газ 2016 року та 1 787 129, 25 грн. – за природний газ 2017 року;

- 2 945 167, 28 грн. – сплачено відповідачем власними коштами згідно договору;

- 460 535, 00 грн. – сплачено згідно ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік».

Статтею 7 Господарського кодексу України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Згідно з положеннями частин 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз». Наведене регулювання визначено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», на виконання якої постановою Кабінету Міністрів України № 332 від 18.05.2017 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Аналіз змісту Порядків вказує на те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

З наведеного вбачається адміністративно-правове регулювання відносин щодо механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема, на оплату природного газу.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Отже, державою офіційно визнається неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонам на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій, а тому на виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що сторони, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та здійснивши розрахунки згідно ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», погодилися з тим, що між ними встановлюється інший, а не той, що був врегульований договором, порядок оплати, а тому правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у такому випадку відсутні.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, частину оплати за придбаний природний газ відповідач здійснив власними коштами з посиланням на договір № 1745/1617-ТЕ-17 від 11.10.2016, але частково - з порушенням строків.

Так, позивач, у заяві про зменшення позовних вимог, врахувавши здійснення відповідачем оплати за природний газ власними коштами з порушенням умов договору, просить стягнути пеню, на підставі п. 8.2 договору, яка за його розрахунком складає 38 976, 13 грн., а також 3 % річних та інфляційні втрати, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, які за його розрахунком складають 6 323, 87 грн. та відповідно 16 033, 29 грн.

За результатами перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено його помилковість та невідповідність порядку, погодженому спільними протокольними рішеннями, оскільки позивачем було зараховано сплачені на виконання спільних протокольних рішень кошти по даті їх надходження. Тобто, позивач зараховував кошти, які були сплачені на виконання спільного протокольного рішення, в рахунок боргу, який існував на дату надходження цих коштів, а не в рахунок боргу, з метою погашення якого вони укладалися.

Разом з тим, зі змісту спільних протокольних рішень вбачається, що їх було укладено з метою погашення заборгованості за природний газ.

Згідно з абз. 6 п. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 до розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).

Кожним спільним протокольним рішенням було передбачено конкретну суму заборгованості за певний період, а тому кошти, сплачені за конкретним спільним протокольним рішенням, повинні погашати заборгованість за той період, який визначено в цих рішеннях.

Таким чином, укладаючи спільні протокольні рішення з відповідними призначеннями платежу, позивач не має права зараховувати виділені бюджетні кошти за інші періоди з підстав, що заборгованість відповідача за такий період вже була погашена іншими платежами власними коштами згідно умов договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 912/1701/18.

Встановивши наявність прострочення виконання зобов`язання з оплати газу за лютий – червень 2017 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суми, які були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів у вказаний період.

За розрахунком суду, який здійснений з урахуванням змісту спільних протокольних рішень та ст. 31 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», на суми, які були несвоєчасно оплачені відповідачем за рахунок власних коштів, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача пені у розмірі 22 864, 31 грн., 3 % річних у розмірі 2 688, 67 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11 906, 58 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1745/1617-ТЕ-17 постачання природного газу від 11.10.2016 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 37 459, 56 грн., з яких: 22 864, 31 грн. – пені, 2 688, 67 грн. – 3 % річних та 11 906, 58 грн. - інфляційних втрат, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 16 111, 82 грн. – пені, 3 635, 20 грн. – 3 % річних та 4 126, 71 грн. – інфляційних втрат суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про повернення йому надмірно сплаченого судового збору у розмірі 687, 17 грн. у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Володимира Чаплінського, будинок 3, ідентифікаційний код - 32724676) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код - 20077720) 22 864 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят чотири) грн. 31 коп. – пені, 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. – 3 % річних, 11 906 (одинадцять тисяч дев`ятсот шість) грн. 58 коп. - інфляційних втрат та 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 80 коп. – судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «Обухіврайтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 16 111, 82 грн. – пені, 3 635, 20 грн. – 3 % річних та 4 126, 71 грн. – інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код - 20077720) з державного бюджету 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 17 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 0000003326 від 02.04.2020.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.07.2020.

Суддя Т.В. Лутак