Рішення № 90439032, 07.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/232/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Київ

до Трипільської сільської ради Обухівського району, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: В.В.Сергеєва

від відповідача: І.В.Козакова

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №1/20 від 24.01.2020 року (вх. №246/20 від 28.01.2020 року) до Трипільської сільської ради Обухівського району (далі - відповідач) про стягнення 106146,72 грн. заборгованості за Договором про постачання електричної енергії №339 від 11.09.2007 року, з яких 26544,28 грн. дебіторська заборгованість за спожиту активну електроенергію, 9,35 грн. заборгованість по оплаті за перетікання реактивної електроенергії, 29990,71 грн. заборгованість по платі за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 13531,83 грн. пеня, 2625,31 грн. 3% річних, 13922,14 грн. нарахування за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії №778 від 11.09.2007 року в частині оплати за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії та нарахувань за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/232/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.02.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 25.02.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 25.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 17.03.2020 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання №119 від 16.03.2020 року (вх. №5734/20 від 16.03.2020) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/232/20 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 14.04.2020 року.

До суду від представника позивача надійшла заява б/н від 06.04.2020 року (вх. №7057/20 від 06.04.2020 року) про відкладення підготовчого засідання в зв`язку із встановленням карантину на території України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CОVID-19».

До суду від відповідача надійшло клопотання №137 від 13.04.2020 року (вх. №7492/20 від 13.04.2020 року) про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.04.2020 року відкладено розгляд справи на 12.05.2020 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву №1/20 від 16.04.2020 (вх. №8548/20 від 04.05.2020) та заява б/н від 26.04.2020 (вх. №8616/20 від 12.05.2020) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/232/20 та призначено розгляд справи по суті на 16.06.2020 року.

До суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 19.05.2020 року (вх. №11314/20 від 09.06.2020 року).

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2020 року подав клопотання б/н від 16.06.2020 року (вх. №11894/20 від 16.06.2020) про долучення доказів до матеріалів справи. Ухвалою суду від 16.06.2020 року відкладено розгляд справи на 07.07.2020 року.

До суду від позивача надійшли пояснення №1/20 від 18.06.2020 року (вх. №12742/20 від 24.06.2020 року).

До суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 06.07.2020 року (вх. №13832/20 від 06.07.2020 року).

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2020 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.07.2020 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив в позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 07.07.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С.Київобленерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» (за договором – постачальник) та Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області (за договором – споживач) 11.09.2007 року укладено Договір про постачання електричної енергії №339 з подальшими змінами, внесеними Додатковими угодами (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 91 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно «Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін», що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно пп. 2.3.3., 2.3.4. п. 2.3. Договору, споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку». Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку №5(5а) Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії». Надавати постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік з помісячним розподілом до 1-го жовтня поточного року за формою Додатку №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» (пп. 2.3.8. п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1. Додатку №4 до Договору «Порядок розрахунку за активну електроенергію» , остаточний розрахунок по виставленому рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється в розмірі 100% на протязі 3 (трьох) операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Підпунктами 4.2.1., 4.2.2. п. 4.2. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт.год і не більше.

У п. 9.4. Договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, або перегляду умов. Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли відповідно до даного Договору.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в результаті неоплати відповідачем рахунків-фактур №8923917077 від 19.12.2017 р., №8876737803 від 19.02.2018 р., №8927041304 від 18.04.2018 р., №8546897243 від 17.12.2018 р., №8348595532 від 19.07.2018 р. у відповідача утворилась дебіторська заборгованість за активну електроенергію у розмірі 26544,28 грн., 9,35 грн. з оплати за перетікання реактивної електроенергії, а також 29990,71 грн. за перевищення договірної величини за період з 27.12.2017 р. по 25.04.2018 р.

У зв`язку із порушенням відповідачем термінів оплати за Договором позивачем нараховано пеню згідно пп. 4.2.1. п. 4.2. Договору за період з 06.03.2018 р. по 05.07.2019 р. у розмірі 13531,83 грн. та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 30.05.2017 р. по 07.10.2019 р. у розмірі 2625,31 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач має заборгованість у розмірі 13992,14 грн. за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року.

23.09.2019 року між ПрАТ «Київобленерго» та Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області складено та підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками Акт звіряння розрахунків станом на 01.01.2019 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 106146,72 грн.

Враховуючи несплату відповідачем боргу за Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 106146,72 грн., яка виникла станом на 23.09.2019 року та складається з: дебіторської заборгованості за спожиту активну електроенергію у сумі 26544,28 грн., заборгованості по оплаті за перетікання реактивної електроенергії у сумі 9,35 грн., заборгованості по платі за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у сумі 29990,71 грн., пені у сумі 13531,83 грн., 2625,31 грн. 3% річних та 13922,14 грн. нарахування за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року.

При цьому суд зазначає, що при підрахунку вказаних позивачем в прохальній частині позовної заяви сум, загальна сума заборгованості складає 86623,62 грн., а не 106146,72 грн. як зазначено позивачем на титульній сторінці позовної заяви.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначає, що Акт звіряння розрахунків від 23.09.2019 року не є первинним бухгалтерським документом, а тому, не може підтверджувати наявність дебіторської заборгованості відповідача. Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку 3% річних у сумі 2625,31 грн. з зазначенням сум боргу за конкретний період з урахуванням часткових оплат, у зв`язку із чим, на думку відповідача, неможливо перевірити правильність нарахування заявлених до стягнення сум. Відповідач також заперечує проти нарахованої позивачем пені у розмірі 13531,83 грн. та просить застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення пені відповідно до ст. 258 ЦК України, вважаючи, що такий строк пропущено позивачем. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування у розмірі 13992,14 грн. за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року, зазначаючи при цьому, що даний Акт складено з порушеннями, зміст виявлених порушень не містить посилань на відповідні пункти ПКЕЕ, акт не підписано уповноваженою особою відповідача та не надіслано на адресу відповідача. При цьому, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за Актом про порушення №К031727 від 25.02.2016 року.

Окрім цього, представником відповідача у судовому засіданні визнано заборгованість у сумі 29990,71 грн. у зв`язку із чим до суду подано клопотання б/н від 06.07.2020 року (вх. №13832/20 від 06.07.2020 року) про долучення до матеріалів справи довідки про використану електроенергію №194 від 01.07.2020 року, копій платіжних доручень та копій листів про списання перевищення договірної величини.

Відносини між юридичними споживачами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), які затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312.

Згідно п. 1.3. ПКЕЕ, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 1.2. ПРРЕЕ, договірна величина споживання електричної енергії – це узгоджена в договорі між електропостачальником і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п 1.3 ПКЕЕ, постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Відповідно до п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом положень ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, за відповідачем утворилась дебіторська заборгованість за активну електроенергію у розмірі 26544,28 грн., заборгованість з оплати за перетікання реактивної електроенергії у розмірі 9,35 грн., а також заборгованість за перевищення договірної величини за період з 27.12.2017 р. по 25.04.2018 р. у розмірі 29990,71 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №6362465772 від 22.10.2019 р., №6119004999 від 19.02.2020 р. а також Актом звіряння розрахунків від 23.09.2019 року. Судом враховано, що складений сторонами Акт підписано уповноваженими представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток, відповідно до якого відповідачем визнано основний борг за Договором. У даному акті сторонами узгоджені відомості їх бухгалтерських обліків, рахунки-фактури на підставі яких виникла заборгованість та погоджено сальдо розрахунків за Договором, у частині оплати вартості електричної енергії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень, а згідно з частиною 1 статті 9 цього Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зважаючи на вказане, судом враховано також, що даний акт містить відомості щодо його складання на підставі бухгалтерських документів, а саме: рахунків-фактур №8923917077 від 19.12.2017 р., №8876737803 від 19.02.2018 р., №8927041304 від 18.04.2018 р., №8546897243 від 17.12.2018 р., №8348595532 від 19.07.2018 р., №8277532712 від 04.08.2016 р.

Суд зазначає, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №910/1389/18.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність основної заборгованості відповідача за Договором у розмірах: 26544,28 грн. дебіторська заборгованість за активну електроенергію, 9,35 грн. заборгованість з оплати за перетікання реактивної електроенергії, 29990,71 грн. заборгованість за перевищення договірної величини за період з 27.12.2017 р. по 25.04.2018 р.

Водночас, судом взято до уваги, що відповідачем у судовому засіданні 07.07.2020 року визнано заборгованість у розмірі 29990,71 грн. за перевищення договірної величини за період з 27.12.2017 р. по 25.04.2018 р.

Оскільки, станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення заборгованості у повному обсязі, суд вважає вимоги позивача про стягнення 26544,28 грн. дебіторської заборгованості за активну електроенергію, 9,35 грн. заборгованості з оплати за перетікання реактивної електроенергії, 29990,71 грн. заборгованості за перевищення договірної величини за період з 27.12.2017 р. по 25.04.2018 р. правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення 13992,14 грн. за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року суд вважає, що позивач довідався про порушення свого права і про особу, яка його порушила, в день проведення перевірки і складання Акта про порушення №К031727від 25.02.2016 року. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 р. у справі №3-193гс14.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

При цьому суд зазначає, що тлумачення статті 264 ЦК України свідчить, що переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року, а тому, вимога про стягнення з відповідача 13992,14 грн. за порушення ПКЕЕ згідно Акту про порушення №К031727 від 25.02.2016 року є такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Тобто, звернення кредитора із заявою до боржника після спливу позовної давності до пред`явлених позивачем вимог не є підставою для переривання позовної давності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.03.2017 року у справі №6-1996цс16.

Враховуючи зазначені норми, судом не береться до уваги підписаний Акт звіряння розрахунків, оскільки Акт про порушення №К031727, на підставі якого нараховано 13992,14 грн., складено 25.02.2016 року, в той час як Акт звіряння розрахунків (в тому числі на суму 13992,14 грн.) складено та підписано сторонами 23.09.2019 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності до пред`явленої позивачем вимоги, що виключає переривання строків позовної давності.

Відповідач у відзиві письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу строку позовної давності щодо вимоги про стягнення 13992,14 грн.

Враховуючи викладене, у зв`язку з пропущенням строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення 13992,14 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Крім того, пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальну скорочену позовну давність в один рік.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідач у відзиві письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу строку позовної давності.

Судом встановлено, що спеціальний строк позовної давності в один рік, протягом якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення пені сплив щодо кожної зі складових суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з пропущенням спеціального строку позовної давності, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 13531,83 грн..

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 2625,31 грн. 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 30.05.2017 року по 07.10.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем не надано суду обґрунтованого детального розрахунку 3% річних з зазначенням розміру заборгованості (із посиланням на документ на підставі якого виникла така заборгованість) на яку нараховуються 3% річних, з урахуванням часткових оплат та періодів нарахування відсотків річних. Також, представник позивача у судовому засіданні не надав чітких пояснень, на які саме суми та за які місяці позивачем здійснено нарахування. Таким чином, у суду відсутня можливість здійснити розрахунок чи перевірити наданий позивачем розрахунок 3% річних, оскільки, неможливо визначити чіткого періоду прострочення, дати настання прострочення, при цьому, суд не зобов`язаний сам перераховувати суми. Надані позивачем до пояснень №1/20 від 18.06.2020 року копії відомостей про відображення рахунку та обробки по місяцям, не є розрахунком 3% річних та належними доказами заявлених вимог, оскільки, оцінені судом у відповідності з вимогами Господарського процесуального кодексу України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного вирішення спору в цій частині.

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення 3% річних у сумі 2625,31 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» до Трипільської сільської ради про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Трипільської сільської ради (08722, Київська область, Обухівський район, с. Трипілля, вул. Шевченка, буд. 85, код ЄДРПОУ 04361433) на користь Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) 26544 (двадцять шість тисяч п`ятсот сорок чотири) грн. 28 коп. дебіторської заборгованості за активну електроенергію, 9 (дев`ять) грн. 35 коп. заборгованості по оплаті за перетікання реактивної електроенергії, 29990 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто) грн. 71 коп. заборгованості по оплаті за перевищення договірної величини, 1372 (одну тисячу триста сімдесят дві) грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.07.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць