Рішення № 90438635, 09.07.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.2020 Справа № 905/1965/19 (905/138/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання Новікової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 356 879 грн. 16 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача – не з`явились;

від відповідача – не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства “К.ЕНЕРГО” про стягнення 356 879 грн. 16 коп.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №905/138/20 передана до провадження судді Зекунова Е.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв`язку з перебуванням у провадженні судді Зекунова Е.В. справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства “К.Енерго” (код ЄДРПОУ 00131305).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.01.2020 позовну заяву призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.02.2020 року.

03.02.2020 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, заява про застосування строків позовної давності.

Зокрема у відзиві на позовну заяву, відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- всі обов`язки визначені договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №690084 від 01.09.1999 відповідач виконував сумлінно та в повному обсязі, не допускаючи при цьому порушення умов договору;

- відповідачем цілком законно в спірний період застосовано тарифи встановлені постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 у розмірі 531,10 грн./Гкал “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”;

- позивачем не доведено факт сплати 1 552 000 грн. саме в рахунок погашення боргу за період з квітня 2015 по червень 2016. Платіжні доручення, на які посилається позивач в позовній заяві не стосуються спірного періоду так як у призначенні платежу не містять посилання про сплату коштів саме за спірний період. Дані грошові кошти зараховувалися в рахунок погашення боргу, що існував не за спірний період, а тому не можуть братися до уваги при прийнятті рішення;

- позовні вимоги обґрунтовані надлишково сплаченими коштами за договором у зв`язку з прийняттям постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, однак договір не містить жодного пункту, який би зобов`язував відповідача здійснювати оплату коштів позивачу, у зв`язку з чим у останнього відсутні підстави нарахування інфляційних та 3% річних з 01.04.2015 по 01.06.2016.

Крім того, у відзиві на позовну заяву та заяві про застосування строків позовної давності відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог у справі. В обґрунтування пропуску строку позовної давності відповідачем зазначено, що позивач заявив позов про стягнення з відповідача коштів за договором за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 у зв`язку із визнанням постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго". Прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 є загальновідомим фактом та позивач мав бути обізнаний у її існуванні. Про порушення своїх прав позивач дізнався 06.07.2016, у зв`язку із чим, відповідач прийшов до висновку, що оскільки позивач звернувся до суду лише у 2020 році, то ним пропущений строк позовної давності, а тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та заявленими з пропущенням Позивачем строку позовної давності згідно до ст. 267 ЦК України.

13.02.2020 до Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів та заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.

Зокрема у відповіді на відзив, позивач проти доводів та пояснень відповідача викладених у відзиві заперечив, вказавши, що щодо доказів об`ємів спожитої теплової енергії та вартості спожитої теплової енергії, то передбачені додатком до договору між сторонами табуляграми фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акти звірки на початок розрахункового періоду, та платіжні вимоги-доручення відповідачем не оформлювались у зв`язку із встановленням відповідачем як монополістом (у спірному періоді) іншого порядку оформлення обсягу спожитої теплової енергії. А саме: щомісяця позивач надавав відповідачу «Ведомости учета потребления тепловой энергии» на підставі отриманих під розписку «Представителя теплоснабжающей организации» відомостей відповідач формував облікові картки за відповідний розрахунковий місяць, які не підписувались працівниками районних відділів теплозбуту. Разом з тим, з облікової картки за квітень 2015 року вбачається, що створена відповідачем форма картки взагалі не передбачала підпису будь-якої особи, а змінена у наступний період форма картки також працівниками відповідача не підписувалась.

Крім того, у своїх запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності позивач заперечує проти застосування судом строку позовної давності у зв`язку з тим, що про порушення свого права йому стало відомо лише у вересні 2019 року від бухгалтера правління ЖБК «Річковик», а відповідачем у своїй заяві не надано доказів, що позивач знав або міг довідатися про порушення свого права раніше. Також, позивач зазначив, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не оприлюднено резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду 06.07.2016 у справі №826/15733/15.

17.02.2020 до Господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2020 відкладено підготовче засідання на 17.03.2020.

05.03.2020 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та на заперечення на заяву про застосування строків позовної давності в яких останній проти обставин викладених позивачем заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- позивачем до суду не надано будь-яких доказів об`ємів спожитої теплової енергії та вартості спожитої теплової енергії у зв`язку з чим відсутня можливість встановити факт наявності чи відсутності переплати позивача перед відповідачем за теплову енергію.

- позивачем не надано жодних доказів того, що він дійсно сплатив відповідачу більше коштів, ніж ним фактично було спожито теплової енергії. Так, останнім не надано до суду рахунків-фактур, актів виконаних робіт фактично спожитої теплової енергії чи будь-яких інших первинних документів.

- щодо нарахування позивачем інфляційних та 3% річних, то воно є безпідставним у зв`язку із відсутністю у відповідача заборгованості перед позивачем, однак за даними бухгалтерського обліку АТ «К.ЕНЕРГО» саме у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 352 914,25 грн.

- щодо перерахунку спожитої теплової енергії у випадку скасування тарифу, то у відповідача відсутній обов`язок самостійно здійснювати вказаний перерахунок у випадку скасування тарифу, затвердженого органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Разом з тим, позивач, після прийняття відповідного рішення адміністративним судом у справі № 826/15733/15 жодного разу не звертався до відповідача із заявою про перерахунок заборгованості.

- щодо доводів позивача відносно того, що він не знав та не міг дізнатися про зміну тарифу раніше вересня 2019 року, то публічна загальнодоступна інформація з урахуванням оновлення про втрату чинності постанови була доступною для ознайомлення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень у відповідності до Закону України «Про доступ до судових рішень» та на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Крім того, позивач звернувся до відповідача з позасудовою вимогою-претензією зі спливом позовної давності, що також свідчить про пропуск ним строків позовної давності у зазначеному спорі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.03.2020 закрито підготовче провадження у справі № 905/1965/19 (905/138/20) та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.04.2020 відкладено розгляд справи та зазначено, що про дату та час проведення судового засідання учасники справи будуть повідомленні додатково ухвалою Господарського суду Донецької області після закінчення дії карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами).

Крім того, в ухвалі суду від 15.04.2020 суд вказав на наявність у нього сумнівів щодо добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо доказів, у зв`язку з чим, на підставі ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, витребував у позивача: належним чином завірені копії додатків №1,2,3,4,5,6,7,8,9 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690084 від 1 вересня 1999 року; витребувано у відповідача: належним чином завірені копії додатків №1,2,3,4,5,6,7,8,9 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690084 від 1 вересня 1999 року; розрахунок суми заборгованості по Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку “№8” за спірний період; належним чином завірені копії первинних документів на підставі яких здійснювався облік обсягу поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором №690084 від 1 вересня 1999 року за спірний період.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.06.2020 призначено судове засідання на 09.07.2020 року, одночасно зазначивши про необхідність надання до суду документів, вказаних в ухвалі суду від 15.04.2020 року.

08.07.2020 на адресу Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшла заява, в якій останній повідомив суд про неможливість виконати вимоги ухвали суду від 15.04.2020 щодо надання до суду вказаних в ухвалі документів.

Представники сторін судове засідання 09.07.2020 не з`явились, про дату та час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання 09.07.2020 не була визнана судом обов`язковою, приймаючи до уваги перебіг встановлених процесуальним законом строків, суд розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами у визначеному господарським процесуальним кодексом України порядку).

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (відповідач, постачальник) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8” (позивач, споживач) було підписано договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №690084, за умовами якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язався отримати та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

При цьому, як встановлено судом згідно даних з Єдиного державного реєстру, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач (ЄДРПОУ 00131305) змінив своє найменування та наразі є Акціонерним товариством “К.ЕНЕРГО” (ЄДРПОУ 00131305).

Отже, станом на час розгляду справи найменуванням відповідача є Акціонерне товариство “К.ЕНЕРГО”, що враховується судом при вирішенні спору.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно розділу 2.2 договору постачальник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби:опалення та вентиляцію – період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору (п. 2.2.1); повідомляти абонента в 5-денний термін з моменту отримання Розпорядження держадміністрації м.Києва про зміну тарифів на теплову енергію та технічне обслуговування (п.2.2.3).

За положеннями п.п.2.3.1, 2.3.2 договору споживач зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку №4 до Договору.

Відповідно п.п.5.1, 5.3 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом з 1 січня по приладах обліку ц.о.; абонент, що має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у Додатку №1 до договору.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п.8.1 договору).

Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 8.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження факту поставки та прийняття теплової енергії на виконання умов договору №690084 від 01.09.1999 за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 надано облікові картки:

- за квітень 2015 року на суму 31 408,96 грн;

- за травень 2015 року у кількості 19,20 Гкал на суму 12 236,84 грн.;

- за червень 2015 року у кількості 7,21 Гкал на суму 4 598,59 грн.;

- за липень 2015 року у кількості 12,52 Гкал на суму 7 984,06 грн.;

- за серпень 2015 року у кількості 10,20 Гкал на суму 6 506,18 грн.;

- за вересень 2015 року у кількості 21,10 Гкал на суму 13 447,94 грн.;

- за жовтень 2015 року на суму 53 476,52 грн., що складається з: опалення у кількості 20,76 Гкал на суму 11 030,87 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 0,54 Гкал на суму 703,48 грн. (за тарифом 1 299,95 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 61,81 Гкал на суму 32 829,42 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за листопад 2015 року на суму 78 428,41 грн., що складається з: опалення у кількості 59,91 Гкал на суму 31 821,68 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 1,40 Гкал на суму 1 768,63 грн. (за тарифом 1 252,83 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 59,81 Гкал на суму 31 766,70 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за грудень 2015 року на суму 70 477,58 грн., що складається з: опалення у кількості 81,65 Гкал на суму 43 369,22 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 1,15 Гкал на суму 1 451,96 грн. (за тарифом 1 252,83 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 48,30 Гкал на суму 25 656,40 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за січень 2016 року на суму 100 952,90 грн., що складається з: опалення у кількості 119,42 Гкал на суму 63 425,59 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 3,10 Гкал на суму 4 051,31 грн. (за тарифом 1 313,25 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 31,35 Гкал на суму 16 650,52 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за лютий 2016 року на суму 72 451,74 грн., що складається з: опалення у кількості 98,76 Гкал на суму 52 451,54 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 2,80 Гкал на суму 3 642,65 грн. (за тарифом 1292,17 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 8,06 Гкал на суму 4 282,26 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за березень 2016 року на суму 67 928,48 грн., що складається з: опалення у кількості 70,95 Гкал на суму 37 684,67 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 1,63 Гкал на суму 2 114,14 грн. (за тарифом 1292,17 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 31,64 Гкал на суму 16 808,26 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ);

- за квітень 2016 року на суму 30 284,90 грн., що складається з: опалення у кількості 18,32 Гкал на суму 9 731,27 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ), опалення у кількості 0,39 Гкал на суму 513,19 грн. (за тарифом 1292,17 грн./Гкал без ПДВ); постачання гарячої води в кількості 28,23 Гкал на суму 14 992,96 грн. (за тарифом 531,1 грн./Гкал без ПДВ).

- за травень 2016 року у кількості 20,34 Гкал на суму 12 963,10 грн.;

- за червень 2016 року у кількості 14,71 Гкал на суму 9 374,98 грн.

На виконання умов договору, позивачем оплачено поставлену відповідачем теплову енергію за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 на загальну суму 558 556,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи:

- №247 від 22.06.2015 за квітень 2015 року на суму 608,02 грн.;

- №274 від 30.09.2015 за квітень 2015 року на суму 7 600,00 грн.;

- №278 від 26.10.2015 за травень-квітень 2015 року на суму 12 000,00 грн.;

- №287 від 12.11.2015 за червень 2015 року на суму 4 598,59 грн.;

- №289 від 19.11.2015 за червень-липень 2015 року на суму 12 178,24 грн.;

- №295 від 02.12.2015 за серпень-вересень 2015 року на суму 18 371,00 грн.;

- №300 від 10.12.2015 за жовтень 2015 року на суму 844,18 грн.;

- №301 від 10.12.2015 за жовтень 2015 року на суму 5 000,00 грн.;

- №302 від 10.12.2015 за жовтень 2015 року на суму 16 163,00 грн.;

- №325 від 27.01.2016 за листопад 2015 року на суму 30 007,00 грн.;

- №326 від 28.01.2016 за листопад 2015 року на суму 2 122,36 грн.;

- №335 від 18.02.2016 за листопад 2015 року на суму 16 831,49 грн.;

- №338 від 22.02.2016 за грудень 2015 року на суму 1 742,35 грн.;

- №342 від 25.02.2016 за грудень 2015 року на суму 35 406,00 грн.;

- №4 від 31.03.2016 за грудень 2016 року на суму 15 130,00 грн.;

- №9 від 18.04.2016 за січень 2016 року на суму 2 555,72 грн.;

- №12 від 26.04.2016 за січень 2016 року на суму 25 435,00 грн.;

- №5 від 31.03.2016 за січень 2016 року на суму 17 230,00 грн.;

- №14 від 28.04.2016 за січень 2016 року на суму 9 000,00 грн.;

- №11 від 26.04.2016 за лютий 2016 року на суму 4 371,18 грн.;

- №16 від 13.05.2016 за лютий 2016 року на суму 16 201,00 грн.;

- №20 від 27.05.2016 за лютий 2016 року на суму 31 290,00 грн.;

- №26 від 08.06.2016 за лютий 2016 року на суму 540,00 грн.;

- №1 від 29.06.2016 за березень 2016 року на суму 17 600,00 грн.;

- №28 від 17.06.2016 за березень 2016 року на суму 11 955,00 грн.;

- №29 від 06.07.2016 за березень 2016 року на суму 8 293,80 грн.;

- №5 від 26.07.2016 за березень 2016 року на суму 11 650,00 грн.;

- №11 від 17.08.2016 за квітень 2016 року на суму 2 660,00 грн.;

- №30 від 27.07.2016 за квітень 2016 року на суму 6 880,00 грн.;

- №31 від 25.08.2016 за квітень 2016 року на суму 7 944,00 грн.;

- №12 від 28.08.2016 за квітень-травень 2016 року на суму 14 876,00 грн.;

- №369 від 19.09.2016 за травень 2016 року на суму 6 470,00 грн.;

Крім того в матеріалах справи містяться платіжні доручення без зазначення місяця або року поставки теплової енергії:

- №309 від 25.12.2015 за теплову енергію згідно реєстра №11/11 відшкодувань дог.№690084 на суму 8 299,21 грн.;

- №2 від 21.03.2016 погашення боргу за підігрів води за поданим актом за 2015 рік на суму 34 938,00 грн.;

- №13 від 28.04.2016 за грудень-січень на суму 6 604,00 грн.;

- №21 від 27.05.2016 за теплову енергію інших споживачів на суму 615,83 грн.;

- №23 від 29.05.2016 за теплову енергію за березень на суму 2 536,97 грн.;

- №32 від 19.09.2016 за підігрів води в червні та частково в липні на суму 7 515,00 грн.;

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення, що виходить за межі заявленого позивачем періоду - №19 від 22.09.2016 за липень-серпень 2016 року на суму 8 500,00 грн.

Нарахування вартості теплової енергії у спірний період з 01.04.2015 по 01.06.2016 було здійснено за тарифами, встановленими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”, а саме у розмірі 531,10 гривень за 1 Гкал без ПДВ (637,32 гривень з ПДВ), що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та не заперечується відповідачем.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови - скасовано, постановивши в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено, визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”, зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднити резолютивну частину даної постанови у 15-деннний термін з моменту її проголошення, в решті постанову суду - залишено без змін.

03.09.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №219-50 від 03.09.2019 в якій просив повернути надлишково сплачені кошти у розмірі 240 217,46 грн. на рахунок ОСББ «№8».

Однак, відповідач на момент звернення позивача з даним позовом вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач у період з 01.04.2015 по 01.06.2016 проводив нарахування за теплопостачання позивачу, застосовуючи тариф встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”, яка була скасована з моменту її прийняття, в зв`язку з чим, за доводами позивача, ним було надмірно сплачено грошові кошти у сумі 240 217,46 грн., які останній і просить стягнути з відповідача.

Відповідач заперечуючи проти позову наголошує на тому, що ним цілком законно в спірний період застосовано тарифи встановлені постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 №613 у розмірі 531,10 грн./Гкал “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Дослідивши зміст укладеного договору №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 року, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності до ст.16 Закону України “Про теплопостачання” до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, зокрема, належать: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках; встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб`єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, на виконання умов договору №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 відповідач поставив теплову енергію, а позивач в свою чергу прийняв вказану продукцію.

Постановою від 03.03.2015 року № 613 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго” відповідно до Закону України “Про державне регулювання у сферах комунальних послуг”, Указу Президента України від 10.09.2014р. №715 “Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг” та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 “Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги” Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) постановила:

“ 1. Установити ПАТ “Київенерго” тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні:

- тариф на теплову енергію - 531,10 грн./Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 482,21 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 46,77 грн./Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 2,12 грн./Гкал (без ПДВ);

2. Установити ПАТ “Київенерго” структуру тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення згідно з додатками 1, 2, 3, 4;

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 23 квітня 2014 № 465 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”.

Разом з тим, як встановлено судом, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2018 року №826/15733/15 було відмовлено у задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року у справі №826/15733/15.

Постановою Верховного Суду від 07.10.2019р касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Публічного акціонерного товариства “Київенерго” - залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року - залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми ст.129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі “Рябих проти Росії” заява № 52854/99, “Устименко проти України” (заява № 32053/13).

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі “Совтрансавто-Холдинг” проти України” (заява № 48553/99) зазначено: “Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції (995_004), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.”.

Таким чином, судове рішення у справі №826/15733/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт визнанння нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року №613 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго” підтверджено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 року у справі №826/15733/15, яка набрала законної сили.

Згідно з ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент прийняття постанови) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Оскільки, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною постанову №613 з моменту її прийняття, то суд вважає обґрунтованим доводи позивача про відсутність правових підстав для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з квітня 2015 по квітень 2016 та про наявність підстав для перерахунку вартості спожитої теплової енергії протягом періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №910/7749/17, від 23.08.2018 у справі №910/16692/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15.

При цьому, судом встановлено, що 23.04.2014 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було прийнято постанову №465, відповідно до якої тариф для ПАТ “Київенерго” на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії становить 295,17 грн./Гкал,; постанова набирає чинності з 01 липня 2014 року.

Строку чинності тарифів, вказаних у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 23.04.2014р. №465, не встановлено.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення вартості спожитої позивачем теплової енергії за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 за договором №690084 від 01.09.1999, який передбачає застосування регульованого тарифу 531,10 грн. за 1 Гкал без ПДВ (637,32 грн. з ПДВ).

У даному випадку до спірних правовідносин за договором №690084 від 01.09.1999 слід застосовувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №465 від 23.04.2014 “Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ “Київенерго”, якою було встановлено тариф на теплову енергію у розмірі 295,17 гривень (без ПДВ) за 1 Гкал (354,20 гривень з ПДВ).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов`язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що порядок та умови обліку та розрахунків за поставлену теплову енергію визначений в п.п.2.3.1, 2.3.2 договору №690084 від 01.09.1999, відповідно до яких споживач зобов`язується, зокрема, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Відповідно до п.п.9.8 вказаного договору, додатки №1,2,3,4,5,6,7,8,9 є невід`ємною його частиною, однак в матеріалах справи вказані додатки до договору №690084 від 01.09.1999 відсутні.

У зв`язку із виникненням суттєвих суперечностей між сторонами щодо форми первинних документів, які підтверджують обсяги постачання теплової енергії у гарячій воді за договором №690084 від 1 вересня 1999 року, суд ухвалою від 15.04.2020 вказав на наявність у нього сумнівів щодо добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо доказів, у зв`язку з чим, на підставі ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, витребував у сторін, зокрема належним чином завірені копії додатків №1,2,3,4,5,6,7,8,9 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №690084 від 1 вересня 1999 року.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Донецької області від 17.06.2020 суд повторно звернув увагу сторін про необхідність надання до суду документів, зазначених в ухвалі суду від 15.04.2020 року, однак вказані вимоги сторонами не виконані, що унеможливлює суд з`ясувати дійсний порядок та умови здійснення обліку і розрахунків за поставлену теплову енергію згідно договору №690084 від 1 вересня 1999 року, так як і форму первинних облікових документів на підставі яких здійснювався облік обсягу поставленої відповідачем теплової енергії у гарячій воді.

Щодо наданих позивачем облікових карток в якості первинних облікових документів, суд зазначає наступне:

Позивачем, в якості первинних облікових документів на підтвердження виконання умов договору №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 надано облікові картки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до оформлення первинних та зведені облікових документів закріплені в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно яких первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем облікові картки, судом встановлено, що останні не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не містять: дату складання; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому не фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин за договором №690084 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.1999 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що надані позивачем облікові картки не є належним доказом, що підтверджує обсяг поставленої відповідачем теплової енергії у гарячій воді за договором №690084 від 01.09.1999 за період з 01.04.2015 по 01.06.2016.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на ненадання до суду сторонами доказів, що встановлюють порядок та умови здійснення обліку і розрахунків за поставлену теплову енергію, суд позбавлений можливості з`ясувати дійсну форму первинних облікових документів на підставі яких здійснювався облік обсягу поставленої відповідачем теплової енергії у гарячій воді за договором №690084 від 01.09.1999 року. Відсутність в матеріалах справи первинних облікових документів фактично унеможливлює суд встановити обсяг поставленої відповідачем теплової енергії за договором №690084 від 01.09.1999 року за період з 01.04.2015 по 01.06.2016, а отже здійснити відповідний перерахунок оплати за вказану теплову енергію з урахуванням визнаного нечинним з моменту прийняття тарифу на теплову енергію, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 356 879 грн. 16 коп.

Заявою від 03.02.2020 відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 356 879 грн. 16 коп. за Договором №690084 від 01.09.1999 за послуги надані у період з 01.04.2015 по 01.06.2016.

В обґрунтування пропуску строку позовної давності відповідачем зазначено, що позивач заявив позов про стягнення з відповідача коштів за договором за період з 01.04.2015 по 01.06.2016 у зв`язку із визнанням постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 нечинною постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго". Прийняття Київським апеляційним адміністративним судом постанови 06.07.2016 у справі №826/15733/15 є загальновідомим фактом та позивач мав бути обізнаний у її існуванні. Про порушення своїх прав позивач дізнався 06.07.2016, у зв`язку із чим, відповідач прийшов до висновку, що оскільки позивач звернувся до суду лише у 2020 році, то ним пропущений строк позовної давності, а тому відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та заявленими з пропущенням позивачем строку позовної давності згідно до ст. 267 ЦК України.

Розглядаючи вказану заяву про застосування строків позовної давності суд виходить з такого.

Статтею 256 ЦК України передбачена позовна давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. (ст. 267 Цивільного кодексу України).

У цьому разі суд з посиланням на докази у справі та норми законодавства, має встановити (обрахувати), чи мав місце пропуск строку позовної давності.

Крім того, згідно абз.2 п.п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні позову по суті, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Згідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8”.

Керуючись статтями 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “№8” до Акціонерного товариства “К.Енерго” про стягнення 356 879 грн. 16 коп. - відмовити повністю.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 09 липня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16 липня 2020 року.

Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов