Ухвала суду № 90436791, 14.07.2020, Деснянський районний суд міста Києва

2-п/754/23/20

Справа № 754/5672/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2020 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Таран Н.Г.

за участі секретаря судового засідання: Раєвського П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Вказана заява про перегляд заочного рішення надійшла на адресу суду 24.12.2019 року. В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення відповідач зазначає, що при розгляді справи відповідачка не була присутня в судовому засіданні, оскільки не отримувала повістки про дату та час судового засідання, таким чином, була позбавлена можливості подати докази, зокрема заяву про застосування строків позовної давності, що порушило принцип змагальності сторін.

Сторони в судове засідання не з`явились, про розгляд заяви повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та цивільної справи вцілому, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1 ст.288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу даної норми вбачається, що для задоволення заяви про перегляд заочного рішення необхідні дві умови: 1) відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; 2) докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці , зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" Європейський суд прийшов до висновку про те, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду їх скарги, незважаючи на те, що суд не повідомив їх про винесене рішення, що й унеможливило їх звернення зі скаргою у встановлені законом строки. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Вказані обставини свідчать про ухилення ОСОБА_1 від отримання поштової кореспонденції не лише під час розгляду цивільної справи, а й під час розгляду її заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, вивчивши заяву та матеріали справи, приходить до висновку про необхідність заяву про перегляд заочного рішення залишити без задоволення за наступних підстав.

Відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує поважність причин неявки відповідача в судове засідання, а також не надання жодних заперечень на позовну заяву позивача, в тому числі і не подання заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки особисто відповідачу (а.с. 158 том 1), а тому суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали.

Суддя: Н.Г.Таран