Рішення № 90435895, 09.07.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/3635/20

Справа № 522/1836/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Бойко А.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи – Державна казначейська служба України, про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Одеської області, за участі третьої особи – Державна казначейська служба України в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника прокурора Одеської області Добросердова А.Р. від 02.10.2019 року про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури; стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання йому в період досудового розслідування з 12.12.2012 року по 23.05.2014 року правничої допомоги адвокатом в сумі 29750 грн. та судові витрати по даній справі.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що в рамках кримінальних проваджень № 42013170000000032 та № 42013170000000019 незаконними процесуальними діями йому спричинено шкоду, яка полягає у витратах на оплату правової допомоги в сумі 29750 грн., отриманої від адвоката під час проведення вказаних слідчих дій по вказаних кримінальних справах, у виплаті яких йому відмовлено оскаржуваною постановою заступника прокурора Одеської області Добросердова А.Р. від 02.10.2019 року.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 25.02.2020 року по справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання на 25.03.2020 року.

25.03.2020 року у зв`язку із запровадженням на території України карантину, підготовче засідання відкладене на 27.04.2020 року.

23.04.2020 року до суду від Прокуратури Одеської області надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 повністю, посилаючись на те, що вимоги позивача про стягнення на його користь витрат за послуги адвоката у кримінальному провадженні є необгрунтованими та непідтвердженими доказами.

27.04.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.06.2020 року.

30.04.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначає, що ним виконані всі вимоги закону щодо надання належних доказів для підтвердження понесення обгрунтованих витрат на оплату послуг адвокату, а тому відмова прокуратури у відшкодуванні цих витрат є протиправною.

04.05.2020 року позивач подав до суду заяву про стягнення судових витрат з відповідача в якій просив у якості судових витрат по даній справі стягнути з відповідача на його користь 8100 грн., які були сплачені ним адвокату за правову допомогу в рамках справи, що розглядається в Одеському окружному адміністративному суді.

06.05.2020 року від прокуратури Одеської області надійшли заперечення, в яких відповідач зазначає, що доказів надання ОСОБА_1 усіх необхідних матеріалів для підтвердження сплачених ним коштів адвокату, суду так і не надано.

23.06.2020 року у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 09.07.2020 року.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

У судове засідання 09.07.2020 року позивач не з`явився, подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю. Третя особа в судове засідання не з`явилась, викликана у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні судом протокольно відмовлено у задоволенні клопотань позивача щодо: виклику свідків; виклику та допиту свідків від 31.01.2020 року; витребування доказів від 31.01.2020 року; витребування доказів з Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2020 року; призначенні експертизи від 31.01.2020 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, що прокуратурою Одеської області проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013170000000019 від 24.01.2013 року за ч. 3 ст. 364, ч. 3 ст. 368 КК України за фактом вимагання начальником ВМП Котовської ОДШ Одеської ДПС ОСОБА_1 неправомірної вигоди з суб`єктів господарювання за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності.

За результатами досудового розслідування постановою слідчого прокуратури Одеської області Макарченка Д.С. від 14.12.2013 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях колишнього начальника ВПМ Котовської ОДПІ Одеської області ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 364, ч.3 ст. 368 КК України.

ОСОБА_1 неодноразово у вересні 2019 року звертався до прокуратури Одеської області із заявою в порядку ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», та просив розрахувати розмір відшкодування сум за надання юридичної допомоги адвоката при розгляді судом та при досудовому розслідуванні кримінального провадження № 42013170000000019 та сум моральної шкоди.

До своєї заяви ОСОБА_1 додав: договір про надання юридичної допомоги з ОСОБА_2 від 26.12.2012 року; акт виконаних робіт від 25.05.2014 року, квитанцію про сплату коштів за надання юридичної допомоги від 25.05.2014 року; розрахунок сум, сплачених ОСОБА_1 зв`язку із наданням юридичної допомоги адвокатом Опальком О.М. та висновок психологічної експертизи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни його розміру, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з договору про надання юридичної допомоги від 26.12.2012 року, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Опальком О.М., у ньому відсутні розмір та порядок обчислення вказаних витрат.

При цьому, пунктами 3.1. та 4.1. договору визначено, що розмір винагороди за правову допомогу, умови та порядок розрахунків встановлюються у додатках до нього.

Однак доказів існування буд-яких відповідних додатків до договору суду не надано.

Крім того, Актом виконаних робіт від 25.05.2014 року за надання юридичних послуг за договором від 26.12.2012 року встановлено суму 29750 грн., однак не зазначено, за які саме конкретні послуги та у якій кількості визначено вказану суму. Сам Акт містить лише загальне визначення прийнятих Замовником та наданих Виконавцем юридичних послуг у формі: надання усної консультації; підготовка процесуальних документів, запитів, заяв, скарг, клопотань в правоохоронні органи, до суду, та в інші інстанції; представництво в суді.

Відповідно до квитанції від 25.05.2014 року № 10 адвокатом Опальком О.М. отримано 29750 грн. за консультацію у кримінальному провадженні № 42013170000000019, що не узгоджується з Актом виконаних робіт від 25.05.2014 року, де ця сума вказана за виконання цілого ряду юридичних послуг.

Розрахунок сум, сплачених ОСОБА_1 зв`язку із наданням юридичної допомоги адвокатом Опальком О.М суд вважає неналежним доказом, так як цей Розрахунок складено лише самим ОСОБА_1 .

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, цивільним процесуальним законодавством України визначено критерії співмірності витрат на оплату послуг адвоката та пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї справи, а не якоїсь іншої.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати до суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги, 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Оскільки ОСОБА_1 , звернувшись до прокуратури Одеської області з відповідною заявою, не виконав вказаних положень закону та не надав відповідні докази, то вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови заступника прокурора області від 02.10.2019 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування та прокуратури у розмірі 29750 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, обов`язок доказування наявності шкоди та обґрунтування її розміру покладено на позивача відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи не доведеність позивачем належними доказами дотримання порядку отримання та оплати правової допомоги, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь витрат за послуги адвоката у кримінальному провадженні є необґрунтованими та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які понесені позивачем в рамках справи, яка розглядається в Одеському окружному адміністративному суді, з підстав, зазначених в стаття КАС України, то ці вимоги суд залишає без задоволення з огляду на те, що дана справа слухається в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3), за участі третьої особи – Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 16), про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.07.2020 року.

Суддя: В.Я. Бондар