Ухвала суду № 90428452, 08.07.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

08.07.2020 Справа №761/30931/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Вийванко О.М., ознайомившись із заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Елізіум» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду з вказаною заявою.

Як вбачається із заяви, заявник просить стягнути заборгованість за надання житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України судом здійснено запит щодо реєстрації місця проживання боржника.

Згідно відповіді на вищевказаний запит, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 162 ЦПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першо інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2020 року – передано справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Елізіум» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу, на розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, за територіальною підсудністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.п. 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До таких позовів відносяться позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як зазначено в п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 року до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права власності на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Згідно розділу 1 договору №91 про надання послуг з управління, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та сприяння у отриманні комунальних послуг від 24 вересня 2018 року боржник ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

У частина 8 статті 165 ЦПК України зазначено, якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду (ч. 2 ст. 31 ЦПК України).

Стаття 32 ЦПК України, вказує, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За таких обставин, враховуючи, що справа належить до виключної підсудності, суд вважає, що дана справа не підсудна Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області, а тому її необхідно передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 165, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Передати цивільну справу № 761/30931/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Елізіум» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу – за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Ухвала суду складена та підписана 08 липня 2020 року.

СуддяО. М. Вийванко