Ухвала суду № 90427980, 15.07.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6409/18

Провадження № 1-кп/629/86/20

У Х В А Л А

15 липня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., суддів: Каращука Т.О., Мицик С.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Мазур М.С., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - адвоката Свистуна А.В., розглянувши у відкритому засіданні в м. Лозова, Харківської області питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, інваліда ІІ групи, який мешкає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.01.2020 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому судом неодноразово продовжувався.

02.09.2020 року спливає два місяці раніше продовженого строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на два місяці, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тощо.

Захисник обвинуваченого – адвокат Свистун А.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, заявив клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на не доведення прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також, що мати обвинуваченого ОСОБА_2 , яка фактично мешкала разом з сином, є людиною похилого віку, має захворювання, в зв`язку з чим потребує постійного догляду, який надавав їй обвинувачений ОСОБА_1 . Також зазначив, що обвинувачений є інвалідом ІІ групи та у відповідності до індивідуальної програми реабілітації інвалідів повинен двічі на рік проходити лікування у стаціонарних медичних закладах, ОСОБА_2 має міцні соціальні зв`язки, постійно проживає в м. Лозова, не переховуватиметься від слідства та суду, не має намірів скриватися, перешкоджати розслідуванню, не має наміру і впливати на потерпілого, свідків (очевидців) події. Довідки, які свідчать про зазначені факти долучалися до матеріалів справи раніше. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника, а клопотання прокурора залишив на розсуд суду. Також зазначив, що на даний час у нього погіршився стан здоров`я, він потребує лікування, яке в умовах СІЗО не може отримати, але підтверджуючі документи відсутні. Повідомив, що він мав групу інвалідності. Зазначив, що його мати є особою похилого віку та потребує догляду, який він здійснював, оскільки проживав разом з нею, а його рідні сестри проживають окремо та не мають можливості здійснювати постійний догляд за матір`ю, злочини він не вчиняв, докази його вини сфальсифіковані, переховуватися від суду та впливати на потерпілих і свідків не має наміру.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.

Згідно вимог ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, ОСОБА_1 на тяжкі хвороби, які б перешкоджали йому знаходитись у місцях попереднього ув`язнення не страждає. Неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, законного джерела доходів не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків та може бути передумовою для здійснення спроб зникнути з місця проживання чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Факт проживання та реєстрації за однією адресою зі своєю похилого віку матір`ю, не свідчить, що саме обвинувачений ОСОБА_1 надавав їй допомогу, бо окрім нього у неї є ще дві доньки.

З огляду на викладене, враховуючи, що на даний час запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються обвинуваченому та позбавляє обвинуваченого можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, беручи до уваги відсутність тяжких хвороб, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись в місцях попереднього ув`язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшились.

Посилання сторони захисту щодо наявності постійного місця проживання, хоч і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Таким чином, виходячи з діючих норм кримінально-процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, а у задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 371, 372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на строк, до двох місяців, тобто до 15 вересня 2020 року включно.

Відлік строку запобіжного заходу рахувати з дня постановлення ухвали, а саме з 15.07.2020 року.

У задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника – адвоката Свистуна А.В. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, через Лозівський міськрайонний суд Харківської області.

Головуючий суддя Н.А. Смірнова

Судді: Т.О. Каращук

С.А. Мицик