Ухвала суду № 90427863, 14.07.2020, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/2306/20

1-в/583/73/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 рокуроку Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І. В.

прокурора Жмурка С. М.

захисника Кудіна О. М.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Охтирка в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року у відповідність з вимогами ст. 80 КК України та звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку давності виконання цього вироку, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 року до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» від засудженого ОСОБА_1 надійшло клопотання, яке він доповнив 10.07.2020 року та мотивує тим, що постановлений Апеляційним судом Сумської області вирок від 11.10.2004 року по першій інстанції, набрав законної сили 15.02.2005 року та відповідно 15.02.2020 року закінчився п`ятнадцятирічний строк давності його виконання, тому просить застосувати до нього давність виконання та звільнити його від відбування покарання за вироком Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року у зв`язку з закінченням строків давності виконання цього вироку.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Кудін О. М. в судовому засіданні клопотання підтримали.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, поясненнями засудженого ОСОБА_1 та його захисника, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

Вироком апеляційного суду Сумської області від 11.010.2004 року відносно ОСОБА_1 ухвалено по першій інстанції вирок, яким його засуджено за ст. 115 ч. 2 п. 13, ст. 296 ч. 3 , ст. 122 ч. 1, ст. 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі. Вказаний вирок набрав законної сили 15.02.2005 року та звернений до виконання.

Згідно ст. 4 ч. 2 КК України, злочинність і караність, а також інші кримінально правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Статтею 51 КК України встановлені види покарань, з яких покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п.11 ч.1 ст.51 КК України) і довічне позбавлення волі, тобто безстрокове покарання (п.12 ч.1 ст.51 КК України) є різними видами покарань.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року (справа №5-16кс11), яка є обов`язковою для всіх судів, покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк п`ятнадцять років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин. За ч. 5 цієї ж статті питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Під давністю виконання обвинувального вироку розуміється сплив встановлених у законі строків з дня набрання чинності обвинувальним вироком, що виключає виконання призначеного судом покарання. Існування в КК України цього виду звільнення від відбування покарання обумовлюється недоцільністю виконання обвинувального вироку, оскільки після спливу вказаних строків його виконання не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення засудженим у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.

Початком перебігу строку давності є день набрання чинності обвинувальним вироком, який встановлюється кримінально-процесуальним законодавством. Тривалість строків давності, передбачених п. п. 1-5 ч.1 ст. 80 КК України, диференціюється залежно від тяжкості вчиненого злочину, а також виду та міри призначеного судом покарання, у т.ч. остаточного покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків (ст.ст. 70-72 вказаного Кодексу).

Обвинувальний вирок - це рішення суду про застосування до винного покарання, в якому визначається його конкретний вид і розмір. Причому при застосуванні ст. 80 КК мається на увазі обвинувальний вирок, який вступив у законну силу, але не спрямований на виконання або звернений до виконання, але не реалізований повністю або частково.

Виконання вироку - завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду (про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо) та вирішуються питання, що виникають у зв`язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.

Одним з принципів кримінального процесу є обов`язковість вироку, ухвали і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 404 КПК України (в редакції 1960 року) вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання обвинувального вироку надсилає копію вироку тому органу, на який покладено обов`язок виконати вирок.

Аналогічна за змістом норма міститься у відповідних частинах статті 535 КПК України.

Звернення вироку до виконання полягає не лише у видачі розпорядження, про які зазначено вище, а у комплексі дій, до яких входить і безпосередня реалізація судового рішення, в даному випадку визначення місця відбування покарання, переведення засудженого із слідчого ізолятора до виправної колонії певного типу тощо.

Частиною першою статті 401 КПК України (в редакції 1960 року) передбачалось, що вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляцій, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У конкретній кримінальній справі вирок апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року набрав законної сили 15.02.2005 року, у зв`язку із чим суд, який постановив вирок, видав відповідне розпорядження і направив його органу, на який покладений обов`язок щодо виконання вироку.

Зазначене дозволяє суду дійти до висновку про те, що обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили і у законний спосіб звернений до виконання, тому що засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 був направлений до місць позбавлення волі і відбуває призначене йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Суд зауважує, що для звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку необхідна наявність певної передумови та підстави. Зокрема, передумовою цього виду звільнення є засудження винуватого за вчинення злочину із призначенням відповідного покарання, а підставою є сприятливий сплив строків давності виконання обвинувального вироку, визначений нормою Закону.

Оскільки обвинувальний вирок, яким засуджений ОСОБА_1 набрав законної сили і відповідно до визначеної КПК України 1960 року процедури звернутий до виконання, то, за відсутності правових підстав для застосування строків давності виконання обвинувального вироку, суд не вбачає законних підстав для задоволення заявленого клопотання.

Так, ч. 2 ст. 539 КПК України визначено, що клопотання (подання) про вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, або до суду, який ухвалив вирок.

Крім того, суд звертає увагу на роз`яснення які містяться в п.3 та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м`яким щодо осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі не застосовується.

Доводи засудженого про можливість його звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку давності виконання цього вироку, так як 15.02.2020 року закінчився п`ятнадцятирічний строк давності його виконання, є необґрунтованими, оскільки на теперішній час в Україні існує лише інститут Президентського помилування, передбачений ст. 87 КК України, згідно якого актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі строком не менше 25 років, а до компетенції судді місцевого суду, на даний час, не відноситься розгляд клопотань про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку, відносно осіб засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі.

Отже, системний аналіз кримінального процесуального законодавства України дає підстави для висновку, що до компетенції судді місцевого суду, на даний час, не відноситься розгляд клопотань про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання вироку, відносно осіб засуджених до покарання у виді довічного позбавлення волі, враховуючи принцип правової визначеності, який є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права, який знайшов своє закріплення у практиці Конституційного Суду України і рішеннях Європейського суду з прав людини, та прийняття рішення про заміну засудженій особі до покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки при вирішенні такого клопотання суддя повинен діяти відповідно до точного змісту норми права, яку він застосував, у межах своєї компетенції, суворо дотримуючись процедури розгляду клопотання, тобто виходити з принципу законності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року у відповідність з вимогами ст. 80 КК України та звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку давності виконання цього вироку з вищевикладених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про приведення вироку Апеляційного суду Сумської області від 11.10.2004 року у відповідність з вимогами ст. 80 КК України та звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строку давності виконання цього вироку - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом семи днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко