Рішення № 90427326, 16.07.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12412/19

н/п 2-о/953/7/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2020 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Якуші Н.В.,

при секретарі судових засідань – Коваль А.О.,

за участі:

заявника – ОСОБА_1

представника заявника – ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_4 , заінтересовані особи – П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою, якою просила суд встановити факт її спільного проживання однією родиною з ОСОБА_5 , з 1992 року по день смерті ОСОБА_5 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її вітчим ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді належної йому частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Померлим ОСОБА_5 заповіт складено не було. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 уклав шлюб з її матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . З цього часу вони мешкали однією сім`єю, спільних дітей в них не було, інших дітей ОСОБА_5 також не мав. В 1992 році вона, її донька, мати та вітчим отримали ордер на право проживання в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку в квітні 1998 року приватизували. Після приватизації вони отримали квартиру у спільну (сумісну) власність.

Заявник зазначила, що фактично вони мешкали однією сім`єю з моменту вселення в дану квартиру, тобто з червня 1992 року. Протягом останніх років свого життя ОСОБА_5 дуже хворів і вона приймала участь в його житті, побуті та лікуванні як донька, а саме: він був зареєстрований разом з нею разом, вона допомагала йому матеріально, купувала одяг, харчі, ліки. Вказала, що ОСОБА_5 був прикутий до ліжка у зв`язку з тяжкою хворобою та потребував стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий догляд здійснювала вона до його смерті. Вказала, що після його смерті вона звернулась до 5 ХДНК з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , однак їй було роз`яснено, що оскільки вона не є рідною донькою померлого, то вона повинна довести факти спільного проживання її як спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Ніколаєнко І.В. від 24.06.2019 року відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

17 квітня 2020 року з підстав звільнення судді ОСОБА_7 з посади судді у відставку на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначену цивільну справу розподілено в провадження судді Якуші Н.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2020 року справу було прийнято до провадження, призначено судове засідання, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи – Харківську міську раду, витребувано з Восьмої (П`ятої) Харківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_5

20.05.2020 року від представника заінтересованої особи Харківської міської ради надійшов відзив на заяву, в якому було зазначено, вони заперечують проти задоволення вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначено, що судове рішення може вплинути на майнові права та інтереси ХМР. Вказали, що цю справу неможливо розглянути в порядку окремого провадження через наявність спору про право на частку квартири, власником якої був ОСОБА_5 . Окрім того, обставини щодо ведення спільного господарства, наявності у такої сім`ї спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї не підтверджується допустимими доказами. Вказали, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту. Письмові докази, надані позивачем підтверджують лише наявність шлюбних відносин між матір`ю позивача та спадкодавцем, а також підтверджують спільне зареєстроване місце проживання з померлим. Наявність доказів такого спільного проживання не звільняє заявника від обов`язку довести наявність спільного бюджету, здійснення спільних витрат, визначення порядку користування квартирою. Враховуючи викладене, ХМР оспорює той факт, що позивач проживала однією родиною з ОСОБА_5 та його майно має відійти у власність територіальної громади м. Харкова.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.05.2020 року до участі у якості заінтересованої особи була залучена ОСОБА_3 .

В судовому засіданні заявник та її представника вимоги заяви підтримали та просили суд заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи П`ятої ХДНК в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце слухання справи належним чином. Надав заяву, в якій просив слухати справу за їх відсутності, при винесенні рішення покладались на розсуд суду.

Представник Харківської міської ради у судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань чи заяв до суду не надходило.

Заінтересована особа ОСОБА_3 просила суд задовольнити заяву ОСОБА_4 , зазначила, що є рідною донькою заявниці та з 1992 року мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить їй та її родині на праві спільної сумісної власності. Наголосила на тому, що увесь час сумісного проживання її мати ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_6 та дідусь ОСОБА_5 мешкали як одна родина. Хоча ОСОБА_5 не був її рідним дідусем, проте у родині завжди були теплі та міцні стосунки. Її мати, ОСОБА_4 доглядала бабусю та дідуся до кінця їх життя, та також ставилася до ОСОБА_5 як до рідного батька.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 суду повідомила, що працює сімейним лікарем у ХМП «МП №10» ХМР та знає родину заявниці з 1994 року, оскільки її родина обслуговується у неї. Повідомила суд, що була знайома з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , яким надавала медичну допомогу як у лікарні так і вдома і що завжди процесом їх лікування займалася їх донька ОСОБА_4 , яка турбулася за ними, доглядала їх до самої смерті. Під час відвідування їх квартири з 1994 року вона завжди бачила там заявницю, яка записувала усі її рекомендації щодо лікування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , купувала їм ліки. Зазначила, що їй стало відомо, що ОСОБА_5 не був рідним батьком заявниці лише після його смерті, коли вона складала довідку про його смерть, при цьому вона завжди вважала, що останній є рідним батьком ОСОБА_4 з огляду на її любов та турботу за ним, бо останні роки до смерті він не міг сам себе обслуговувати і цим займалася саме ОСОБА_4 .

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що знає родину заявника з 1989 року, була знайома з батьками ОСОБА_4 та навіть не знала, що ОСОБА_5 не був рідним батьком заявниці. Зазначила, що з часу їх знайомства та до цього часу родина заявниці мешкала за однією адресою АДРЕСА_1 як одна родина, вони мали дуже гарні стосунки один з одним, коли мати заявниці та ОСОБА_5 хворів, то ОСОБА_4 здійснювала за ними догляд, а в подальшому і організовували похорони батьків.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що знайома з родиною заявниці з 1992 року і може підтвердити суду, що ОСОБА_4 з 1992 року по теперішній час мешкає за адресою АДРЕСА_1 , де до часу смерті разом з нею мешкала її мати та ОСОБА_5 , який був вітчимом останньої. Наголосила, що про те, що ОСОБА_5 не був рідним батьком ОСОБА_4 вона дізналась лише після його смерті, оскільки завжди вважала його рідним батьком заявниці, бо їх стосунки між собою були дуже теплі та міцні, вони все робили разом як одна родина.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що знайома з заявницею та її родиною приблизно з 1983 року, засвідчує перед судом, що ОСОБА_4 разом із донькою, матір`ю та вітчимом мешкали однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний побут, відмічали разом родинні свята, турбувалися один про одного, під час хвороби та до самої смерті ОСОБА_4 доглядала мати та вітчима ОСОБА_5 .

Суд, вислухавши пояснення заявника, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник у справі народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 30.03.1956 року, виданим Орджонікідзевським р/в ВРАЦС м. Харкова. Батьками зазначені ОСОБА_12 та ОСОБА_6 (а.с.14).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.03.1979 року (а.с.13).

Також, 03 лютого 1986 року заявник ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу НОМЕР_3 від 03.02.1986 року. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_15 » (а.с.15).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 13.04.1998 року, реєстраційний № НОМЕР_4 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.16). При цьому, згідно ордеру № НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_6 вбачається, що членами її родини є ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.160).

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» дільниці №16 від 27.05.2011 року, виданої ОСОБА_3 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 мешкала родина у складі чоловік, а саме: ОСОБА_3 , її мати ОСОБА_4 , бабуся ОСОБА_6 та чоловік бабусі ОСОБА_5 (а.с.17).

Відповідно до довідки сер. НОМЕР_6 від 13.10.1993 року ОСОБА_5 був інвалідом другої групи з 12.10.1995 року безстроково (а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 02.01.2019 року, виданого Головним територіальним управлінням юстиції в Харківській області вбачається, що мати заявника ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблений актовий запис №84 (а.с.12).

Крім того, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 22.05.2019 року, виданого Харківським міським ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Харківській області вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблений актовий запис №7644 (а.с.11).

Вивчивши та дослідивши матеріали спадкової справи №40/2019/П, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , на що вказує свідоцтво про смерть НОМЕР_8 від 22.05.2019 року. В матеріалах спадкової справи №40/2019/П наявна заява ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 31.05.2019 року, а також відповідь 5 ХДНК від 04.10.2019 року стосовно надання роз`яснень щодо оформлення спадщини. В матеріалах спадкової справи міститься свідоцтво про право власності на житло від 13.04.1998 року, реєстраційний № НОМЕР_4 з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Також в матеріалах справи міститься Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 31.05.2019 року за №56371794, з якої вбачається, що інформація щодо заповітів, спадкових договорів від імені ОСОБА_5 відсутня.

Згідно відповіді державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори від 04.10.2019 року №1862/02-14 ОСОБА_4 надано роз`яснення щодо подальших дій з питання оформлення спадщини після померлого ОСОБА_5 , а саме зазначено про необхідність встановлення факту проживання її однією сім`єю з спадкодавцем за рішенням суду, яке набрала законної сили.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання заявник обрала спосіб звернення до суду в порядку окремого провадження. Суд з цим погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 2 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть, вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому випадку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилась до 1 січня 2004 року тощо.

Судом встановлено, що листом від 04.10.2019/П №1862/02-14 державний нотаріус П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Денисюк Т.С., адресованій заявниці ОСОБА_16 зазначила, що на теперішній час підстав для закликання її до спадкоємства за законом як спадкоємця четвертої черги після померлого ОСОБА_5 на 3/8 частки у справі спільної власності на квартиру АДРЕСА_2 , немає, оскільки факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем повинно бути підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили (а.с.132).

Тобто, зі змісту поданої заяви вбачається, що встановлення факту родинних відносин заявнику необхідне для оформлення спадкових прав, а отже факт, який просить встановити заявниця, має юридичне значення.

Також судом вбачається, що заінтересована особа у справі – Харківська міська рада у своєму відзиві наголошує, що судове рішення у цій справі може вплинути на майнові інтереси міської ради, зокрема, щодо необхідності виконати обов`язок, встановлений ст.. ст.. 15, 30 ЖК УРСР та ст.. 1277 ЦК України, а тому на їх переконання вказану справу неможливо розглянути в порядку окремого провадження.

З цими доводами Харківської міської ради суд не погоджується, оскільки заявниця вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття, зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем, інші спадкоємці до нотаріальної контори із заявами не зверталися, інформація щодо заповітів чи спадкових договорів від імені ОСОБА_5 відсутня, а тому підстав вважати, що існує спір про право чи рішення суду може вплинути на майнові інтереси міської ради, немає. При цьому, Харківська міська рада не позбавляється можливості звертатися із заявою в порядку ст. 1277 ЦК України в разі наявності підстав для такого звернення.

Вирішуючи справу по суті, суд зазначає наступне.

За змістом ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Для правильного вирішення справи щодо встановлення права на спадщину в порядку четвертої черги підлягають встановленню факт проживання особи зі спадкодавцем не менше ніж 5 років до смерті спадкодавця, а також факт існування між ними відносин, які належать до сімейних.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (далі - Постанова) при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Аналіз норми ч.2 ст. 3 СК України у системному зв`язку з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» дає підстави дійти висновку про те, що для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що починаючи з 1992 року позивач була зареєстрована в квартирі разом з своєю донькою, матір`ю та вітчимом та постійно з ними проживала однією сім`єю.

Зазначені обставини підтверджені показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , які в судовому засіданні повідомили, що з 1992 року ОСОБА_4 проживала в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 разом з своєю донькою, матір`ю ОСОБА_6 та вітчимом ОСОБА_5 . До вітчима ОСОБА_4 завжди ставилась як до рідного батька. Після смерті матері ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мешкали разом, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, їм були притаманні взаємовідносини членів сім`ї. ОСОБА_4 готувала їжу, доглядала за вітчимом, купувала йому ліки. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , не тільки були зареєстровані за однією адресою з 10.06.1992 року та по день смерті ОСОБА_5 , тобто по 21 травня 2019 року, та спільно проживали в одній квартирі, приймали участь у приватизації спільної квартири та зазначені у приватизаційних документах, як одна родина, а отже мали взаємні права та обов`язки. Такі відносини, за оцінкою досліджених судом доказів, свідчать про проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю більше п`яти років до дня відкриття спадщини після смерті вітчима позивача ОСОБА_5 .

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Доказування, та як, слідство рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Посилання представника Харківської міської ради Закревського А.О. зазначені у відзиві на заяву, в якому останній проти заяви заперечував та просив відмовити у її задоволенні, суд оцінює критично. Так, у відзиві представник відповідача посилався на те, що заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту її проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_5 однією родиною протягом п`яти останніх років, які передували його смерті. Проте, при поданні відзиву представником відповідача не враховані надані заявником, в підтвердження обставин проживання її разом із спадкодавцем ОСОБА_5 докази, а також показання свідків, допитаних під час судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_4 обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 259, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи – Пята Харківська міська державна нотаріальна контора, Харківська міська рада, ОСОБА_3 , про встановлення факту спільного проживання - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 однією сім`єю не менше п`яти років на час відкриття спадщини.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Представник заявника - адвокат Межирицький Андрій Олександрович, адреса для листування: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111А, оф. 8-4.

Заінтересовані особи: П`ята Харківська державна нотаріальна контора, місце розташування: 61024, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого б. 26, Харківська міська рада, адреса: м. Харків, м-н Конституції 7.

Харківська міська рада – юридична адреса: 61200, майдан Конституції, 7.

ОСОБА_3 – адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2020року.

Суддя