Вирок № 90427117, 16.07.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2368/20

Провадження №1-кп/639/329/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Караванського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020220500000490 від 23.03.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старовєровка Нововодолазького району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-03.02.2009 року Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 304, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 20.07.2012 року звільнений із Балаклійської виправної колонії (№106) Харківської області умовно – достроково на невідбутий строк 1 рік 6 місяців 3 дні;

-06.12.2013 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 152, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 25.11.2016 року звільнений із Темнівської виправної колонії (№100) Харківської області за відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Борисоглебська Воронежської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-13.02.2003 року Апеляційним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, п. 9 ч. 2 ст. 115, 70 КК України до 12 років позбавлення волі, 02.10.2013 року звільнений із Краснолуцької виправної колонії (№19) Луганської області умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурори – Лазарєв А.А., Попій Д.С.,

обвинувачені – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , будучи засудженим за злочини проти власності 03.02.2009 Нововодолазьким районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та ст. 304 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі, звільнившись 20.07.2012 умовно-достроково на строк 1 рік 6 місяців, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену в установленому законом порядку судимість, у зв`язку з подальшим засудженням 06.12.2013 Валківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 152 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, після звільнення з місць позбавлення волі 25.11.2016 року, повторно вчинив злочин проти власності за наступних обставин:

Так, ОСОБА_1 23.03.2020 року приблизно о 04 годині 10 хвилин перебував разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 поблизу багатоповерхового житлового будинку № 3 по вул. Власенка м. Харкова, де звернули увагу на платіжний термінал для самообслуговування, належний ТОВ «АльфаПей».

Саме в той час ОСОБА_1 вступив у попередню злочинну змову із ОСОБА_2 щодо таємного викрадення грошових коштів з платіжного терміналу для самообслуговування, з використанням в якості знарядь та засобів злочину належний ОСОБА_1 легковий автомобіль «ЗАЗ TF69YO», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився поруч, і трос, який зберігався в багажному відділенні вказаного автомобіля.

Надалі ОСОБА_1 , діючи узгоджено з ОСОБА_2 , спочатку дістав металевий трос із багажного відділення свого автомобіля, а потім разом з останнім підійшли до платіжного терміналу для самообслуговування та, реалізуючи спільний злочинний задум, оцінивши ситуацію, що склалася, використовуючи темний час доби і ту обставину, що за їх діями ніхто, як на їх думку, зі сторонніх осіб не спостерігав, застосовуючи в якості знаряддя злочину металевий трос, обмотали одним його кінцем основу терміналу, а інший кінець закріпили до легкового автомобіль «ЗАЗ TF69YO», сірого кольору, д.н.з НОМЕР_1 .

Після цього, ОСОБА_1 , бажаючи довести злочинний задум до кінця, сів у салон вказаного автомобіля за кермо, а інший співучасник ОСОБА_2 сів разом з ним поруч на місце пасажира на передньому сидінні. Потім ОСОБА_1 завів автомобіль ключем запалювання та, діючи узгоджено з ОСОБА_2 , повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність свого діяння, шляхом вільного доступу, таємно заволоділи платіжним терміналом ТОВ «АльфаПей» з його вмістом, а саме грошовим коштами, які на той час в ньому знаходилися, в сумі 8699 грн., зірвавши його з місця кріплення з використанням в якості знарядь злочину металевого троса та легкового автомобіля.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно та грошові кошти, використовуючи в якості засобів злочину трос та легковий автомобіль «ЗАЗ TF69YO», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , переміщуючи платіжний термінал з його вмістом по проїзній частині вул. Власенка, скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд.

В результаті вчиненої крадіжки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 завдали потерпілому, юридичній особі, ТОВ «АльфаПей» матеріальної шкоди на загальну суму 31967 грн., з яких 8699 грн. склали грошові кошти, що знаходилися в платіжному терміналі, а також 23268 грн. склала вартість самого терміналу, яку підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 7420 від 13.04.2020 року.

Під час судового розгляду обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнали у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюються, повністю підтверджують фактичні обставини вчинення злочину та не оспорюють правову кваліфікацію кримінального правопорушення.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 надав показання, що 23.03.2020 року в нічний час, приблизно з 2 до 4 години, він разом із ОСОБА_1 на легковому автомобілі «ЗАЗ Lanos» під`їхали до кіоску, який розташований поблизу будинку №3 по вул. Власенка м. Харкова, де зупинились, щоб придбати сигарети. На вказаному місці вони побачили платіжний термінал І-Box, який і вирішили викрасти. Для цього вони, застосовуючи в якості знаряддя злочину металевий трос, обмотали одним його кінцем основу терміналу, а інший кінець закріпили до легкового автомобілю «ЗАЗ Lanos». Потім на вказаному автомобілі вони поїхали та зірвали платіжний термінал з його кріплення, тим самим таємно заволоділи платіжним терміналом з грошовими коштами, які в ньому знаходились. Надалі вони з цього місця проїхали більше 500 метрів та зупинились на автомобілі неподалік від мосту поблизу річки. Відкрити вказаний платіжний термінал у них не вийшло та вони на автомобілі поїхали із цього місця. Приблизно через 20-30 хвилин їх автомобіль зупинили працівники поліції, які встановили їх причетність до вчинення цього злочину.

Аналогічні показання по обставинам справи надав обвинувачений ОСОБА_1 під час його допиту у судовому засіданні, який підтвердив обставини вчинення цього кримінального правопорушення.

З показань обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановлено, що обставини вчинення кримінального правопорушення вони визнають у повному обсязі, правова кваліфікація є правильною, у вчиненому злочині вони щиро розкаюються та просять їх суворо не карати, просять врахувати, що представник ТОВ «АльфаПей» цивільний позов у кримінальному провадження не заявляв та матеріальних претензій до них немає.

Враховуючи повне визнання обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину та щире каяття, заслухавши думку учасників кримінального провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особи обвинувачених.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 89 КК України судимість не погашена у встановленому законом порядку, на обліку у лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває, на обліку у лікаря-психіатра в КНП ХОР «Міський психоневрологічний диспансер №16» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності немає, одружений, має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною ОСОБА_4 , 1979 року народження, та трьома неповнолітніми дітьми (щодо однієї дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначений як батько в актовому записі про народження дитини), має середньо-спеціальну освіту, неофіційно працевлаштований за спеціальністю заготовщиком верху взуття, робота стабільна, матеріально забезпечений, має фінанси на забезпечення себе та своєї родини.

Згідно з інформацією, яка надана в досудовій доповіді Новобаварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 14.07.2020 року, за характеристикою дільничного офіцера поліції Новобаварського ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, веде здоровий спосіб життя, громадський порядок не порушує, сварки та конфлікти не допускає, з раніше судимими та схильними до скоєння злочинів і правопорушень громадянами зв`язків не підтримує.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра в КНП «Нововодолазька ЦРЛ» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, одружений, має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною ОСОБА_6 , 1990 року народження, та двома неповнолітніми дітьми (щодо однієї дитини – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначений як батько в актовому записі про народження дитини), має середньо-спеціальну освіту, неофіційно працював водієм у таксі, а також за спеціальністю – зварювальником з ремонту сільськогосподарської техніки, робота не є стабільною, матеріальне становище родини не дуже задовільне, дружина зараз не працює, оскільки перебуває в декретній відпустці.

Згідно з інформацією, яка надана в досудовій доповіді Московського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 29.05.2020 року, за характеристикою дільничного офіцера поліції Московського ВП ГУНП в Харківській області за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується формально задовільно, раніше неодноразово судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, зараз проблем з контролем поведінки не має, інформація про вживання ним алкоголю чи наркотичних речовин відсутня, скарг від сусідів відносно нього не надходило, за місцем проживання не конфліктує, офіційно не працевлаштований.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 КК України, під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України суд не враховує при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рецидив злочинів як обставину, що обтяжує покарання, оскільки повторність є ознакою кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію.

Кримінальним правопорушенням завдано матеріальної шкоди на суму 31 967 грн., однак цивільний позов у кримінальному провадженні ТОВ «АльфаПей» не заявлено, у зв`язку із поверненням викраденого майна представнику потерпілого, що підтверджується зберігальною розпискою ОСОБА_8 від 30.03.2020 року.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинувачених до скоєного злочину та щире каяття, дані про особи винних, у зв`язку з чим суд вважає можливим призначити обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за ч. 2 ст. 185 КК України, яке є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню ними нових злочинів.

При прийнятті рішення про можливість звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд враховує, що хоча обвинувачені і є особами, які раніше судимі та вчинили новий злочин середньої тяжкості, разом із цим, вину у вчиненні цього злочину вони визнали повністю та у вчиненому щиро розкаялись, у потерпілої сторони - ТОВ «АльфаПей» відсутні до обвинувачених вимоги матеріального характеру щодо відшкодування спричиненої шкоди та цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, у зв`язку із поверненням викраденого майна.

Крім цього, судом враховуються відомості про особи обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебувають, офіційно одружені та мають родини, на їх утриманні знаходяться неповнолітні діти (обвинувачений ОСОБА_1 проживає разом із двома неповнолітніми дітьми, ОСОБА_2 проживає разом із трьома неповнолітніми дітьми), неофіційно працевлаштовані та фактично є особами, які утримують родини, оскільки їх дружини не працюють у зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, за місцем проживання обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються в цілому позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувались, алкогольними напоями не зловживають, наркотичні речовини не вживають, громадський порядок не порушують, сварок та конфліктів не допускають.

Таким чином, на підставі ст. 75 КК України суд вважає можливим звільнити ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, встановивши їм іспитовий строк та поклавши на них обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ними нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов потерпілим ТОВ «АльфаПей» у кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дольовому порядку.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Оскільки під час судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення не доведено та не надано доказів, що власнику транспортного засобу - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було відомо про незаконне використання зазначеного транспортного засобу при вчиненні кримінального правопорушення, тому у суду немає правових підстав для застосування спеціальної конфіскації, у зв`язку з чим вищезазначений транспортний засіб підлягає поверненню ОСОБА_9 як законному власнику.

До набрання вироком законної сили стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 необхідно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, змінивши їм умови дії запобіжного заходу - з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в нічний час.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 392 – 395 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, а саме: заборонити обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період доби з 22:00 години до 06:00 години, та покласти на нього наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 22:00 години до 06:00 години, без дозволу прокурора та суду;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

До набрання вироком законної сили продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, а саме: заборонити обвинуваченому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 22:00 години до 06:00 години, та покласти на нього наступні обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22:00 години до 06:00 години, без дозволу прокурора та суду;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь держави у дольовому порядку процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні судову товарознавчу експертизу у розмірі 1634,40 грн. (одна тисяча шістсот тридцять чотири гривні 40 коп.), стягнувши з кожного з них на користь держави по 817,20 грн. (вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок).

Речові докази у кримінальному провадженні:

-платіжний термінал для обслуговування та грошові кошти у сумі 8699,00 грн., які знаходяться на відповідальному зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_8 – вважати повернутими потерпілому ТОВ «АльфаПей» як законному власнику;

-автомобіль «ЗАЗ TF69YO», сірого кольору, д.н.з НОМЕР_1 , комплект ключів від автомобіля, технічний паспорт НОМЕР_2 , трос та домкрат – повернути власнику ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя В.О. Курило