Рішення № 90426312, 15.07.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1353/20

Провадження № 2-а/539/52/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Громенка Сергія Івановича, третя особа Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Лубенський міськрайонний суд Полтавської області з позовом до поліцейського Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Громенка С.І., третя особа Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В позові вказав, що 02.05.2020 відповідачем було винесено постанову БАА №224716 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1020 грн. по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої його визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, а саме в тому, що він керуючи транспортним засобом «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Лубни по проспекту Володимирському здійснив зупинку у місці, що позначено відповідними дорожніми знаками, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, що є порушенням п. 8.4 ґ ПДР України.

Позивач вважає дану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем всупереч вимогам ст.ст. 245,280 КУпАП при її винесенні не було належним чином з`ясовано чи було вчинене адміністративне правопорушення, оскільки він повідомив інспектора, що має інвалідність ІІ групи на підтвердження чого надав йому для ознайомлення своє посвідчення. Вважає, що зупинка у вказаному місці йому дозволена, однак відповідач його пояснень щодо наявності в нього статусу особи з інвалідністю ІІ групи не врахував, вказавши, що для зупинки транспортного засобу у місцях призначених для зупинки та стоянки особі з інвалідністю він зобов`язаний мати відповідну наліпку на автомобілі.

На підставі вищевикладеного позивач прохає визнати протиправною та скасувати вищевказану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді від 29.05.2020 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачеві подати відзив на позов.

Разом з тим у визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк відповідач відзив щодо позову до суду не направив.

Дослідивши матеріали та докази по справі, суд приходить до висновку, що в позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.05.2020 відповідачем – поліцейським СРПП №4 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Громенком С.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №224716, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 1020 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, а саме за те, що він 02.05.2020 о 14 год. 30 хв. в м. Лубни по проспекту Володимирському керуючи транспортним засобом «Renault Logan» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку у місці, що позначено дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» і встановлено табличку 7.17 "Особи з інвалідністю" та відповідною дорожньою розміткою 1.30 чим порушив п. 8.4 ґ ПДР України (а.с.6).

Частиною 5 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В позовній заяві позивач вказує, що не згідний з винесеною відповідачем постановою, оскільки має інвалідність ІІ групи, про що надавав відповідачу відповідне посвідчення.

Пунктом 15.1 ПДР України визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до п 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно пп. «е» п. 8.4 ПДР України таблички до дорожніх знаків уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

З постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення останнім вимог п. 8.4 «ґ» Правил дорожнього руху, відповідно до якого дорожні знаки поділяються на групи, однією з яких є інформаційно-вказівні знаки. Знаки даної групи запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Так, дорожній знак 5.38 «Місце для стоянки» відповідно до ПДР України застосовується для позначення місць та майданчиків для стоянки транспортних засобів. Знак з літерою «Р» та символом даху застосовується для критих стоянок. Знак з літерою «Р» та символом автобуса застосовується для критих стоянок з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.

Водночас, табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» до дорожнього знаку 5.38, відповідно до ПДР України, означає, що дія знака 5.38 поширюється лише на мотоколяски і автомобілі, на яких установлено розпізнавальний знак Водій з інвалідністю відповідно до вимог цих Правил.

Відповідно до 30.3 «ґ» Правил дорожнього руху України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки, зокрема "Водій з інвалідністю" - квадрат жовтого кольору із стороною 150 мм і чорним зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю.

З позовної заяви вбачається, що на момент складення відповідачам оскаржуваної постанови, позивач не мав відповідного розпізнавального знаку, а тому приходить до висновку, що в його діях є склад інкримінованого правопорушення.

Разом із тим, суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 поліцейським недотримано вимог ст.33 КУпАП, за якими при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Метою запровадження змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (зокрема, впровадження інкримінованого правопорушення), визначено захист права осіб з інвалідністю на безоплатне паркування на спеціально обладнаних місцях, з позначенням цих місць дорожніми знаками та відповідною розміткою.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 якраз і відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджується вказаний закон. Так, з 01.11.2018 року він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.7). Інкриміноване правопорушення допустив в зв`язку з порушенням вимог законодавства в частині ідентифікації свого автомобіля – встановлення розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю». Незважаючи на те, що дії ОСОБА_1 формально містять склад правопорушення, передбаченого ч.5 ст.122 КУпАП, шкода суспільним інтересам такими діями нікому не може бути завдана.

Суд вважає недопустимою ситуацію, в якій закон, покликаний захищати соціально вразливу верству населення, при його застосуванні буде направлений проти таких осіб. В цьому випадку легітимна мета такого закону буде спаплюжена.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.22 КУпАП, за якою при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Керуючись ст.ст. 9, 22, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до поліцейського Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Громенка Сергія Івановича (юридична адреса м. Лубни, вул. Монастирська, 4, Полтавської області), третя особа Лубенський ВП ГУНП в Полтавській області (юридична адреса м. Лубни, вул. Монастирська, 4, Полтавської області) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову поліцейського СРПП №4 Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області Громенка Сергія Івановича серія БАА № 224716 від 02.05.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 1020 грн.

Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.5 ст.122 КУпАП, на підставі ст.22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі закрити.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М.Даценко