Рішення № 9042436, 17.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

17.03.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.67-28-47

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

16 березня 2010р. справа №14/37

За позовом: Приватного підприємства "Платан",

                     вул. Глінки/Дерюгіної, 57 Б/2, м.Сімферополь, 95022

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліл",

                     пров. Стахановців, 9-А, м.Чернігів,14001

Предмет спору: про стягнення 115839грн.49коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Нестерук О.В. представник, довіреність б/н від 07.01.2010р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 106446,00грн. за поставлений товар згідно договору поставки №ДЧПпост-0706 від 12.10.2009р., 3% річних в сумі 927,39грн. за період з 27.10.2009р. по 08.02.2010р., пені за несвоєчасну оплату товару в сумі 6337,18грн. за період з 27.10.2009р. по 08.02.2010р., інфляційні втрати в сумі 2128,92грн. за період листопад-грудень 2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 02.03.10р. надав клопотання від 02.03.2010р., в якому повідомив період нарахування 3% річних та пені з 27.10.2009р. по 08.02.2010р., банківські реквізити відповідача: п/р 26005184615100 в УФ АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005, яке прийнято судом.

          Представник позивача в судовому засіданні надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого в реєстрі значиться Товариство з обмеженою відповідальністю „Таліл”, статус відомостей про юридичну особу підтверджено, ідентифікаційний код 35956163, місцезнаходження м. Чернігів, пров.Стаханівців,9а.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідач відзив на позов та витребуваних документів не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та участь своїх представників у судовому засіданні.

          Суд вважає, що дана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідач у справі належним чином повідомлений про час і місце її розгляду судом, ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за адресою зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з адресою державної реєстрації, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №1572100, №1566232.

Нез’явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті. Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України.

12.10.2009р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ДЧПпост-0706. Відповідно до п.1.1 договору постачальник (позивач по справі) в період дії договору зобов’язується поставляти та передавати у власність покупцю (відповідачу по справі) згідно з його замовленням, будівельні, облицювальні і супутні матеріали, господарчі товари, освітлювальне обладнання і інструмент, а покупець зобов’язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених договором.

Згідно п.2.1 договору товар, який є предметом поставки по договору, повинен поставлятися покупцю по ціні, якості, строкам, в асортименті, кількості, узгоджених сторонами попередньо в кожному окремому випадку поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній №РНЧП-0070586 від 12.10.09р. на суму 113946,00грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується вказаною накладною та довіреністю №29 від 12.10.09р.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 3.1 договору сторони погодили, що покупець проводить оплату за поставлений товар по цінам, попередньо узгодженим сторонами і указаними в накладних, які є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату товару постачальнику в порядку 100% передплати. Відповідно до п.4.2 Постачальник може поставляти покупцю товар за умовами оплати, відмінними від вказаних в п.4.1 договору (при цьому оплата за поставлений товар повинна здійснюватися покупцем в строк не більше 14 календарних днів від дати, вказаної в накладній).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, він здійснив постачання товару відповідачу на умовах оплати передбачених п.4.2 договору, а саме з відстрочкою оплати 14 календарних днів. Таким чином, кінцевий термін для розрахунку відповідача за отриманий товар - 26.10.09р.

Відповідач за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, оскільки відповідно до наданих позивачем копій виписок банку відповідачем за період жовтень-листопад 2009р. сплачено 7500,00грн. Заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 106446,00грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 106446,00грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 927,39грн. за період з 27.10.2009р. по 08.02.2010р., інфляційні втрати в сумі 2128,92грн. за період листопад-грудень 2009р.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних та трьох процентів річних, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають задоволенню повністю в сумі 2128,92грн. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 918,64грн. В решті стягнення 3% річних відмовити у зв’язку з безпідставним їх нарахуванням.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України санкції за прострочку виконання зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому в договорі.

Згідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач посилаючись на п.9.4. договору просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату товару в сумі 6337,18грн. за період з 27.10.2009р. по 08.02.2010р.

Відповідно до п.9.4 договору у випадку невиконання грошових зобов’язань, вказаних в п.4.1, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період затримки платежу, від суми яка належить до оплати за кожний день прострочки платежу.

Як зазначено вище, поставка товару проведена позивачем на умовах відстрочки оплати за товар відповідно до п.4.2 договору, а тому суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем відсутня письмова домовленість щодо застосування пені за невиконання відповідачем грошових зобов’язань на умовах встановлених у п.4.2 договору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за отриманий товар своєчасно та в повній сумі не розрахувався, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 106446,00грн., 3% річних в сумі 918грн.64коп., інфляційні втрати в сумі 2128,92грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 1094,94грн. та 223,07грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 193, 216, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 546, 547, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліл" (пров. Стахановців, 9-А, м.Чернігів, п/р 26005184615100 в УФ АКІБ «УкрСиббанк»МФО 351005, код 35956163) на користь Приватного підприємства "Платан" (вул. Глінки/Дерюгіної, 57 Б/2, м. Сімферополь, п/р 260042026 в КРД „Райффайзен Банк Аваль” м. Сімферополь, МФО 324021, код 30645832) 106446грн.00коп. боргу, 918грн.64коп. три проценти річних, 2128грн.92коп. інфляційних втрат, 1094грн.94коп. державного мита, 223грн.07коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 17.03.2010р.

Суддя Н.Ю.Книш