Рішення № 9042367, 16.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«16 »березня 2010 року Справа №17/58

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРУ”

03150, м. Київ, вул. Димитрова, 22, оф. 10

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТАЛІЛ”

14001, м. Чернігів, пров. Стаханівців, 9-а

Про стягнення 120960,56 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: не з’явився.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю “АКРУ” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТАЛІЛ” про стягнення 120960,56 грн., в тому числі 113400,00 грн. основного боргу, 5045,87 коп. пені, 738,43 грн. –3% річних та 1736,26 коп. інфляційних.

          У судовому засіданні 03.03.10р. представником Позивача надана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача 113440,00 грн. основного боргу, 6761,08 коп. пені за період з 15.11.09р. по 28.02.10р., 989,43 грн. –3% річних за період з 15.11.09р. по 28.02.10р. та 3723,79 коп. інфляційних за період з 15.11.09р. по 31.01.10р., якою фактично збільшено позовні вимоги та змінено період нарахування пені, інфляційних та 3% річних на основний борг. До даної заяви додані платіжне доручення №24 від 01.03.10р. про сплату 40,00 грн. державного мита та фіскальний чек з описом вкладення від 02.03.10р., що підтверджує відправлення зазначеної заяви Відповідачу.

До початку судового засідання 16.03.10р. Позивач надіслав клопотання про слухання справи без його участі, до якого додано повідомлення про вручення 04.03.10р. Відповідачу заяви про збільшення позовних вимог з додатками.

Враховуючи, що як збільшення позовних вимог, так і зміна підстав позову, є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем надані суду докази направлення та вручення даної заяви Відповідачу, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву про збільшення позовних вимог, якою фактично збільшено позовні вимоги та змінено період нарахування пені, інфляційних та 3% річних на основний борг.

          Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення про вручення №1549753, №1572100, №1566674 свідчать про вручення ухвал 09.02.10р., 22.02.10р. та 04.03.10р. відповідно), про причини неявки суд не повідомлено.

          Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, заяв та клопотань Відповідачем суду не надано, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          01.10.2009р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу №01/10-2009 (далі Договір).

          Згідно п.п.1.1. Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується передати у власність Покупцю, а Покупець (Відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити OSB плити (надалі іменується ”товар”), за ціною та кількістю, що визначається у видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною Договору.

          Відповідно до п.2.2. Договору, Покупець зобов’язаний прийняти товар і розрахуватися за нього не пізніше тридцяти календарних днів з моменту отримання товару згідно видаткової накладної.

          За умовами п.п.3.1.-3.3. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем за визначеною у п.1.1. цього Договору ціною та кількістю у визначений п.2.2. цього Договору строк шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Всі розрахунки між Продавцем та Покупцем здійснюються в національній валюті України –гривні. Ціна товару встановлюється у гривнях та з обов’язковим еквівалентом у доларах США згідно курсу НБУ. Покупець здійснює оплату шляхом переказу грошових коштів в сумі, що є еквівалентною ціні отриманого товару в доларах США по курсу НБУ на день оплати.          

          Відповідно до п.п.5.1.-5.2. Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.5.1. цього Договору, та закінчується 12 листопада 2009 року.

          Відповідно до умов Договору, Позивачем було передано Відповідачу у власність товар на суму 130410,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000101 від 15.10.09р. та довіреністю Відповідача на отримання ТМЦ за №35 від 15.10.09р.

          Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково, сплативши 16970грн., що підтверджується банківськими виписками.

          10.12.2009 року Позивачем була надіслана Відповідачу претензія від 09.12.09р. на суму 113440,00 грн., яка отримана останнім 14.12.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №16070255, наявним в матеріалах справи.

Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача складає 113440,00 грн.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно п. 4.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов оплати за даним Договором згідно п.3.1. Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі 5% від суми заборгованості за кожний день затримки.

          Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543/96-ВР (далі –Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, Позивачем обґрунтовано нарахована Відповідачу пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня, у розмірі 6761,08 грн. за період з 15.11.09р. по 28.02.10р.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 3723,79 грн. за період з 15.11.09р. по 31.01.10р. та 3% річних у розмірі 989,43 грн. за період з 15.11.09р. по 28.02.10р.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.          

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”ТАЛІЛ” (14001, м.Чернігів, пров. Стаханівців, 9-а, код ЄДРПОУ 35956163, р/р 26005184615100 у ЧФ АКІБ „УкрСибБанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АКРУ” (03150, м.Київ, вул.Димитрова, 22, оф.10, код ЄДРПОУ 35981975, р/р26005301648101 в філії АБ „Південний” в м. Києві, МФО 320917) 113440 грн. основного боргу, 6761 грн. 08 коп. пені, 989 грн. 43 коп. –3% річних, 3723 грн. 79 коп. інфляційних, 1249 грн. 14 коп. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя           І.В. Кушнір

16.03.10