Рішення № 9042340, 15.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

15.03.10

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

11 березня 2010р. справа №14/29

За позовом: Дочірнього підприємства фірма «Екотехніка-М»,

просп. Палладіна, 46/2, корп.3, м.Київ,03680

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртово-роздрібний комплекс

«СеДаМ», вул. Інструментальна,5, м.Чернігів,14037

Предмет спору: про стягнення 14186грн.54коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Цвященко О.С. юрист довіреність №222 від 20.05.09р.

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 12794,04грн. за поставлені товари згідно договору постачання №573 від 22.11.07р., інфляційні втрати в сумі 374,61грн. за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р., 3% річних в сумі 113,10грн. за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р. та пеню в сумі 904,79грн. за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2010р. надав відзив на позовну заяву від 25.02.2010р., в якому повідомив про те, що відповідно до Договору №573 ДПФ «Екотехніка-М»поставила ТОВ «ГРК «СеДаМ»товари на суму 12793,99грн., а 09.02.2010р. була здійснена оплата за цей товар у сумі 11486,70грн. згідно платіжного доручення №1101 від 09.02.2010р. Також у відзиві відповідач повідомляє про здійснення часткового повернення отриманого товару на суму 1307,29грн. відповідно до накладних зазначених в акті звірки від 05.02.2010р. наданому до матеріалів справи. Відповідач стверджує про здійснення відповідно до п.7.2. Договору оплати за отриманий товар та про відсутність у позивача підстав для стягнення пені, інфляційних витрат та процентів річних.

Відповідачем до матеріалів справи подано акт звірки розрахунків станом на 05.02.2010р., в якому за даними позивача вказано Дт-12793,99грн, а за даними відповідача Кт-12794,08грн., повернення товару за даними позивача –1307,29грн., а за даними відповідача –1307,38грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмове уточнення позовних вимог, в якому зазначив, що вартість поставленого відповідачу товару відповідно до договору №573 від 22.11.07р. по видатковим накладним ЧЕ00005369 –7070,75грн., ЧЕ00005381 від 2222,22грн., ЧЕ00005382 –1845,09грн., ЧЕ00005384 –1758,42грн., всього 12896,48грн., що відповідач частково розрахувався за поставлений товар і на момент подання позову сума боргу становила 12793,09грн., що після подання позову відповідач здійснив оплату товару в сумі 11486,70грн. та здійснив повернення товару на суму 1307,29грн. Позивач в уточненні позовних вимог зменшив позовні вимоги на суму оплаченого, повернутого товару та залишку в сумі 0,05грн. та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 904,79грн., інфляційні втрати в сумі 374,61грн., 3% річних в сумі 113,10грн., 141,86грн. держмита та 334,50грн. витрат на ІТЗ. Окрім того, у поданому суду письмовому уточненні позовних вимог повідомлено, що нарахування індексу інфляції здійснено в період жовтень-грудень 2009р.

Від відповідача заяв та клопотань до початку судового засідання не надходило. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав.

Уповноважений представник відповідача приймав участь в попередньому судовому засіданні (25.02.2010р.), в якому було повідомлено про час і місце проведення наступного судового засідання по розгляду даної справи. Окрім того, ухвала про відкладення розгляду справи від 25.02.2010р. була направлена на адресу відповідача вказану в позовній заяві, про що свідчать матеріали справи. Відповідач не використав наданого законом права на подання витребуваних судом документів та участь своїх представників у судовому засіданні.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалася судом обов’язковою, відповідачем подано відзив на позов, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

Суд приймає зменшення позивачем розміру позовних вимог в частині стягнення боргу на загальну суму 12794,04грн., оскільки це не суперечить законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і зменшення розміру позовних вимог прийняте судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          22.11.07р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №573. Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач по справі) зобов’язується поставляти покупцю (відповідачу по справі) товари в порядку та в строки, встановлені договором, а покупець зобов’язується приймати ці товари та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору. 22.11.07р. сторонами підписано та скріплено печатками протокол розбіжностей до договору поставки №573, в якому затвердили редакцію певних пунктів договору, по яким у сторін виникли розбіжності.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар по видатковим накладним №ЧЕ00005369 від 20.08.09р. на суму 7070,75грн., №ЧЕ00005384 від 21.08.09р. на суму 1758,42грн., №ЧЕ00005382 від 21.08.09р. на суму 1845,10грн., №ЧЕ00005381 від 21.08.09р. на суму 2222,22грн., а всього на суму 12896,49грн., що підтверджується вказаними видатковими накладними, копії яких додані до матеріалів справи.

Позивач у поданому розрахунку боргу та в письмових уточненнях позовних вимог від 11.03.2010р. стверджує, що по видатковій накладній №ЧЕ00005382 від 21.08.09р. поставив відповідачу товару на суму 1845,09грн., у зв’язку з чим визначає загальну суму поставленого відповідачу товару по видатковим накладним №ЧЕ00005369 від 20.08.09р., №ЧЕ00005384, №ЧЕ00005382 та №ЧЕ00005381 від 21.08.09р. у сумі 12896,48грн., що не перевищує фактичну вартість одержаного відповідачем товару по тим же видатковим накладним.

У відповідності до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          За умовами п.7.2 договору покупець оплачує партію товару після перебігу 35 банківських днів від дати поставки.

Статтями 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що сторони в договорі поставки №573 від 22.11.2007р. встановили оплату товару з відстрочкою платежу на 35 банківських днів від дати поставки, у зв’язку з чим відповідач був зобов’язаний провести оплату отриманого товару по видатковій накладній №ЧЕ00005369 від 20.08.09р. у строк - 09.10.2009р., а не у строк 06.10.2009р. як вказує позивач; по видатковим накладним №ЧЕ00005384, №ЧЕ00005382 та №ЧЕ00005381 від 21.08.09р. у строк - 12.10.2009р., а не у строк 07.10.2009р. як вказує позивач.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Як вбачається із змісту письмових уточнень позовних вимог від 11.03.2010р. та розрахунку заявлених до стягнення сум, позивач визначає, що на час звернення до суду відповідачем проведено частковий розрахунок за отриманий товар і борг становить 12793,99грн., що не спростовується відповідачем.

          Після порушення провадження у справі відповідач виконав зобов’язання по оплаті вартості отриманого товару шляхом погашення боргу на суму 11486,70грн, що підтверджується платіжним дорученням №1101 від 09.02.10р., та шляхом повернення товару на загальну суму 1307,29грн. згідно видаткових накладних (повернення) №СТ-0003200 від 04.02.2010р. на суму 1113,77грн. та №СТ-0002370 від 28.01.2010р. на суму 193,52грн., у зв’язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог і зменшення прийнято судом про що вказано вище в даному рішенні суду.

Відповідно до ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 904,79грн. пені за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р. нараховану на суму заборгованості відповідача за отриманий товар, яка рахувалася за відповідачем на час звернення позивача з позовною заявою, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ в день прострочення.

Відповідно п.10.1 договору за прострочення строків оплати, зазначених у п.7.2 договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми затриманої оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Дослідивши поданий позивачем до письмових уточнень позовних вимог від 11.03.2010р. розрахунок пені суд доходить висновку, що позивачем невірно визначено дату виникнення прострочки строку оплати відповідачем товару одержаного по видатковим накладним, про що вказано судом вище, у зв’язку з чим пеня підлягає нарахуванню за прострочку оплати відповідачем товару одержаного по видатковій накладній №ЧЕ00005369 від 20.08.09р. за період з 10.10.2009р. по 22.01.2010р., по видатковим накладним №ЧЕ00005384, №ЧЕ00005382 та №ЧЕ00005381 від 21.08.09р. пеня підлягає нарахуванню за період з 13.10.2009р. по 22.01.2010р.

Окрім того, позивачем не прийнято до уваги, що застосована при розрахунку пені облікова ставка у розмірі 12% річних діяла тільки у період з 30.04.2008р. по 14.06.2009р. відповідно до постанов Правління Національного Банку України від 21.04.2008р. N 107 та від 12.06.2009р. N 343, тобто у період до порушення відповідачем зобов’язання по оплаті товару одержаного 20 та 21 серпня 2009р.

          Згідно постанови Правління Національного Банку України №468 від 10.08.2009р. «Про зміну облікової ставки»з 12 серпня 2009 року діє облікова ставка в розмірі 10,25% річних, яка на час розгляду даної справи не змінена.

          За таких обставин, при визначенні граничного розміру пені за період прострочки з 10.10.2009р. по 22.01.2010р., який не може перевищувати подвійної облікової ставки, визначеної Національним Банком України, за кожний день прострочення платежу, позивачу необхідно було застосовувати облікову ставку в розмірі 10,25% річних.

          З огляду на викладене, граничний розмір пені за період прострочки оплати відповідачем товару з 10.10.2009р. по 22.01.2010р. становить 737,67грн.

          При визначенні розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача за період з 10.10.2009р. по 22.01.2010р. позивачем безпідставно не застосовані умови договору п.10.1, відповідно до яких покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% від суми затриманої оплати та становить 525,36грн., що не перевищує граничного розміру пені (737,67грн.) обрахованого відповідно до приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та умов договору поставки №573 від 22.11.2007р.

          Враховуючи вище викладене суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 525,36грн. за період з 10.10.2009р. по 22.01.2010р. В решті вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають у зв’язку з їх безпідставністю.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 374,61грн. за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р., 3% річних в сумі 113,10грн. за період з 06.10.2009р. по 22.01.2010р.

У поданому суду письмовому уточненні позовних вимог від 11.03.2010р. повідомлено, що нарахування індексу інфляції здійснено в період жовтень-грудень 2009р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р .

Таким чином, проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позивачем здійснено фактичне нарахування інфляційних втрат за період жовтень-грудень 2009р. (без нарахування суми інфляції за 22 січня 2010р.) у сумі 374,61грн., які є обґрунтованими, а відповідно позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 374,61грн. підлягають задоволенню повністю.

Дослідивши поданий розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 107,95грн. за період з 10.10.09р. по 22.01.10р. В решті стягнення 3% річних відмовити, у зв’язку з безпідставним їх нарахуванням за період відсутності прострочки виконання з боку відповідача зобов’язання з оплати товару з огляду на те, що по видатковій накладній №ЧЕ00005369 від 20.08.09р. прострочка оплати товару виникла з 10.10.2009р., по видатковим накладним №ЧЕ00005384, №ЧЕ00005382 та №ЧЕ00005381 від 21.08.09р. - з 13.10.2009р.

Оскільки відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, а також враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог у зв’язку із погашенням відповідачем заборгованості після порушення провадження у справі, яке судом прийнято, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені на суму 525,36грн., інфляційних втрат на суму 374,61грн., 3% річних на суму 107,95грн. В решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті державного мита в сумі 138,02грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 229,60грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарських справ, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 (із змінами, які діють на день звернення позивача з позовною заявою –24.12.09р.) «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» становить - 236,00грн.

          Як свідчать матеріали справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено в доход державного бюджету згідно платіжного доручення №9255 від 21.01.10р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/29 (а.с.6), 334,50грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у більшому розмірі ніж передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України - Дочірньому підприємству фірма «Екотехніка-М»підлягає поверненню з державного бюджету - 98грн.50коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

Керуючись ст.ст. 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 47, 49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДаМ»(вул. Інструментальна,5, м. Чернігів, р/р 26003000453 в АКБ «Полікомбанк»МФО 353100, код 14228600) на користь Дочірнього підприємства фірма «Екотехніка-М»(просп. Палладіна, 46/2, корп.3, м. Київ, р/р 26004175 в ВАТ «Кредитпромбанк»МФО 300863, код 24363204) 525грн.36коп. пені, 107грн.95коп. три проценти річних, 374грн.61коп. інфляційних втрат, 138грн.02коп. державного мита, 229грн.60коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Дочірньому підприємству фірма «Екотехніка-М»(просп. Палладіна, 46/2, корп.3, м. Київ, р/р 26004175 в ВАТ «Кредитпромбанк»МФО 300863, код 24363204) з державного бюджету м. Чернігова р/р 31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22050000, код ЄДРПОУ 22825965 - 98грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які сплачені згідно платіжного доручення №9255 від 21.01.2010р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №14/29 господарського суду Чернігівської області.

Це рішення є підставою для повернення коштів по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з державного бюджету.

Суддя Н.Ю.Книш

          Рішення підписано 15.03.2010р.

Суддя Н.Ю.Книш