Ухвала суду № 90421499, 06.07.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6241/20

2/357/2722/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2020 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління ДФС у Київській області, третя особа Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вказаною позовною заявою мотивуючи тим, 19.07.2007 року старшим слідчим СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітаном поліції Олійник Н.Є. в рамках кримінальної справи №02-2318 винесено постанови про накладення арешту на все майно позивачів. Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі №1-52/2008 засуджено ОСОБА_1 за ст. 27 ч. 5-187 ч. 3, 27 ч.5-187 ч. 4, 27 ч.5-289 ч.3, 286 ч.1 КК України із конфіскацією 1/2 частки майна, що є його особистою власністю, ОСОБА_3 за ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 289 ч. 3 КК України, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, та ОСОБА_2 ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 289 ч. 3 КК України, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2011 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року змінено в частині призначення покарань та порядку стягнення судових витрат. В решті вирок залишено без змін. Позивачі зазначають, що на виконанні у Білоцерківському МВ ДВС відсутні виконавчі провадження, в яких боржниками є позивачі, тому вирок суду виконано в повному обсязі, а відтак відпала потреба в арешті майна позивачів. Посилаючись на зазначене, просили суд зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного постановою від 19.04.2007 року старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н.Є. в рамках кримінальної справи №02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_1 (запис №4955137 від 15.05.2007 14:47:01, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_1 ); зняти арешт з майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , накладеного постановою від 19.04.2007 року старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н.Є. в рамках кримінальної справи №02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_2 (запис №4866148 від 25.04.2007 11:43:36, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_2 ); зняти арешт з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , накладеного постановою від 19.04.2007 року старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітана поліції Олійника Н.Є. в рамках кримінальної справи №02-2318 та провести державну реєстрацію припинення обтяження речового права, арешту майна ОСОБА_3 (запис №4865904 від 25.04.2007 11:31:08, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_3 )

Оглянувши подану заяву, суд вказує на таке.

Як вбачається з матеріалів долучених до позовної заяви, постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року по кримінальній справі №02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ст.ст.185 ч.3, 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України, був накладений арешт на належне заявнику ОСОБА_2 майно.

Постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року по кримінальній справі №02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст.185 ч.3, 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України, був накладений арешт на належне заявнику ОСОБА_1 майно.

Також, постановою старшого слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України у Київській області від 19 квітня 2007 року по кримінальній справі №02-2318 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 за ст.ст. 187 ч. 3, 289 ч. 3 КК України, був накладений арешт на належне заявнику ОСОБА_3 майно.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі №1-52/2008 засуджено ОСОБА_1 за ст. 27 ч. 5-187 ч. 3, 27 ч.5-187 ч. 4, 27 ч.5-289 ч.3, 286 ч.1 КК України із конфіскацією 1/2 частки майна, що є його особистою власністю, ОСОБА_3 за ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 289 ч. 3 КК України, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, та ОСОБА_2 ст.ст. 185 ч.3, 187 ч.3, 187 ч.4, 289 ч. 3 КК України, із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2011 року вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2008 року змінено в частині призначення покарань та порядку стягнення судових витрат. В решті вирок залишено без змін.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися та вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Однак, арешт на майно позивача було накладено за правилами кримінального судочинства.

При цьому, правовідносини виникли під час дії КПК України 1960 року, порядок накладання арешту на майно та його скасування було врегульовано у статтях 126, 234 КПК України (у редакції Закону 1960 року).

Пункт 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року передбачає, що запобіжні заходи, в тому числі і арешт майна, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною 6 статті 126 КПК України (у редакції Закону 1960 року) визначено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Відповідно до статті 234 КПК України (у редакції Закону 1960 року) дії слідчого можуть бути оскаржені прокуророві як безпосередньо, так і через слідчого. Скарги можуть бути як письмові, так і усні. Усні скарги прокурор або слідчий заносить до протоколу. Слідчий зобов`язаний протягом доби направити прокуророві скаргу, що надійшла до нього, разом із своїми поясненнями. Подача скарги не зупиняє виконання дії, яка оскаржується, коли це не визнає за потрібне слідчий або прокурор. Дії слідчого можуть бути оскаржені до суду. Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з п. 7 та 8 частини першої статті 324 КПК України 1960 року постановляючи вирок, суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений; що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Таким чином, скасування арешту, який був накладений за правилами кримінального судочинства, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15 травня 2018 року), № 569/4374/16-ц (постанова від 23 травня 2018 року), № 296/8586/16-ц (постанова від 07 листопада 2018 року).

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2019 року (справа № 372/2904/17-ц) вказує, що вирішення судом питання про зняття арешту накладеного слідчим у кримінальній справі у порядку цивільного судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Обґрунтовуючи такі висновки Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення.

Нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті.

Тобто, підставами для таких висновків були неврегульованість порядку захисту права у порядку кримінального судочинства (його неефективність) та припинення кримінальної справи процесуальним рішенням, яким закінчується кримінальне провадження.

У даній же справі, з наявних матеріалів вбачається, що суд постановляючи вирок задоволив пред`явлений цивільний позов та вирішив питання щодо конфіскації майна обвинувачених. Однак, відомості про виконання вироку суду щодо відшкодування збитків потерпілим та конфіскації майна в матеріалах справи відсутні.

Позиція щодо питання про зняття накладеного за кримінальним провадженням арешту не має вирішуватися в рамках цивільного судочинства, викладена й у п. 1 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року за № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Зокрема, відповідно до п. 1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Зважаючи на викладене, питання про накладення та зняття арешту за кримінальним провадженням має вирішуватися саме в рамках такого провадження, зокрема законність накладення арешту в рамках кримінальної справи (провадження), або наявність чи відсутність підстав для зняття такого арешту, не відноситься до компетенції суду в порядку цивільного судочинства. Суд при розгляді цивільної справи не може приймати з цього приводу рішення по суті питання (навіть й про відмову у задоволенні позову), оскільки таке рішення передбачає оцінку питань поза межами компетенції суду в рамках цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства

Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (ч. 2 ст. 186 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, ст. 174 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Білоцерківського міського відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Головного управління ДФС у Київській області, третя особа Перша Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області про зняття арешту з майна.

Ухвала може бути оскаржена.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

СуддяБ. І. Кошель