Ухвала суду № 90421426, 16.07.2020, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

______________

Справа № 299/2597/15-к

У Х В А Л А

16.07.2020 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого – судді Леньо В.В.,

при секретарі – Казимірська Н.В.,

за участю прокурора – Дорошевича Р.Р.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Киретів В.В.,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження №12015070080000415 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.3 ст.368, ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Виноградівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 366 КК України.

Прокурором подано клопотання про дослідження речових доказів.

Зокрема клопотання мотивовано тим, що Виноградівським районним судом Закарпатської області 11.05.2016 у провадженні постановлено вирок.

Берегівською місцевою прокуратурою вказаний вирок оскаржено в апеляційному порядку 08.06.2016.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 28.02.2017 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок Виноградівського райсуду від 11.05.2016 скасовано, кримінальне провадження направлено на новий судовий розгляд до Виноградівського райсуду.

Підставами для скасування вироку суду першої інстанції стала, зокрема, неповнота судового розгляду судом першої інстанції, в тому числі недослідження в судовому засіданні речових доказів.

У зв`язку з викладеним, для повноти та всебічності судового розгляду, в судовому засіданні необхідно оглянути грошові кошти в сумі 6500 грн., зокрема 8 купюр номіналом 500 грн. із серіями та номерами ВЗ №2079354, ЗИ №8307552, ВФ №5479797, СГ№2852338, БР№0480226, МВ№0349638, ЛД№3890031, 33№2465126, 12 купюр номіналом по 200 гривень із серіями та номерами ЕШ№0064652, УБ№6116653, ЄБ№4641364, КМ№9621000, ТА№6683542, ЕВ№0642099, ЕЧ№8931801, АБ№5624050, ЕІО№3283833, КЖ№9705533, ЕС№5596394, ЕВ№3556506 та одну купюру номіналом 100 грн. 3B№9369061, які було поміщено в спецпакет НДЕКЦ №2892560.

Вказані грошові кошти, постановою начальника СВ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області Мелай М.Ю., 22.05.2015 визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження, після чого прийнято рішення про передачу на зберігання в банківську установу.

Крім цього, необхідно оглянути постанови прокурора Бровді І.А. від 22.05.2015 про контроль за вчиненням злочину та доручення прокурора органу досудового розслідування про виконання вказаних постанов, на підставі яких проводились несгласні слідчі (розшукові) дії, протоколи про результати здійснення яких долучено до матеріалів кримінального провадження.

Обвинувачений та його захисник щодо дослідження даних доказів заперечили з підстав очевидної недопустимості таких. Так обвинуваченим в обґрунтування зазначеної позиції вказано, що кошти приєднані до справи слідчим із порушенням процедури і з порушенням процедури зберігалися. Не встановлено походження коштів і звідки у безробітної ОСОБА_2 може бути така сума.

Щодо постанов прокурора про проведення НРСД зазначив, що як він так і його захисник га протязі тривалого часу клопотали про надання їм таких. Однак незважаючи на вимоги суду, звзнвчені документи так надані і не були. Вражає, що приєднання зазначених доказів та дослідження їх у судловому засіданні буде незаконним?позаяк такі давно повинні були бути роз таємними і долученими до справи.

Посилабчись на практику Верхоного Суду просить визнати такі очевидно недопустимими.

Прокурор щодо зазначеного заперечив та зазначив, що апеляційним судом чітко зазначено, що при повторному розгляді справи необхідно дослідити грошові кошти та постанови прокурора про НРСД. Постанови про проведення НРСД.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Підстави визнання доказів недопустимими зазначені у ч.2, 3 ст. 87 КПК України.

Згідно ч.2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

Згідно ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;

4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Згідно ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате (ч.2 ст.89 КПК України).

Встановлено, що ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області вирок відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 368 та ч.1 ст. 366 КК України від 11.05.2016 р. скасовано та призначено нових розгляд у суді першої інстанції. У даній ухвалі судом апеляційної інстанції зазначено, що у порушення вимог ст. 357 КПК України судом першої інстанції не досліджувались речові докази, а саме гроші, які потерпіла ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 .

Під час розгляду справи судом першої інстанції постановлялись ухвали від 08.09. та 20.11.2015 року, відповідно до яких прокурор зобов`язувався надати ухвали апеляційного суду Закарпатської області, на підставі яких щодо ОСОБА_1 проводились негласні слідчі (оперативно-розшукові заходи) дії. Суд першої інстанції на прийняті ним судові рішення належної уваги не звернув, оцінку наступним доказам - огляду місця події від 22.05.2015, отримання грошових коштів від 22.05.2015, помічення та вручення грошових коштів від 22.05.2015, вручення технічних засобів від 22.05.2015, про результати аудіо-, відео контролю за особою від 27.05.2016 , про закінчення відкритого фіксування контролю за вчиненням злочину від 22.05.2016, на предмет їх законності не дав.

Указані обставини не дають можливим апеляційному суду прийти до висновку про те, що судом першої інстанції дана вірна оцінка доказам, на які суд посилається у вироку, зокрема, протоколам огляду місця події, отримання грошових коштів від 22.05.2015, помічення та вручення грошових коштів від 22.05.2015, вручення технічних засобів від 22.05.2015, про результати аудіо-, відео контролю за особою від 27.05.2016 , про закінчення відкритого фіксування контролю за вчиненням злочину від 22.05.2016.

Указане також свідчить про неповноту при дослідженні пред`явлених стороною обвинувачення доказів, про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, про невмотивованість висновків суду викладених у виправдувальному вироку щодо ОСОБА_1 .

Згідно ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

Приймаючи до уваги, що очевидної недопустимості зазначених доказів не встановлено, а процесуальний закон зобов`язує суд при новому розгляді справи виконати вказівки суду апеляційної інстанції, клопотання прокурора про дослідження грошових коштів та постанов про НРСД підлягає задоволенню.

Разом з тим, мотиви, на які посилається обвинувачений щодо недопустимості доказів підлягають дослідженні при винесенні рішення судом у нарадчій кімнаті.

Керуючись ст.ст. 372 КПК України,-

У Х В А Л И В:

Долучити до матеріалів справи постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 22.05.2015 р., доручення, постанову про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) та несправжніх (імітаційних) засобів від 22.05.2015 р. та грошові кошти, поміщені в спецпакет МВС.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги.

Головуючий В. В. Леньо