Рішення № 90420943, 06.07.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/177/20

Провадження №2/265/670/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Копилової Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів. В обґрунтування позову посилається на те, що 27 квітня 2012 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, згідно з яким їй було надано грошові кошти у гривні. 09 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондарь І.М. було вчинено виконавчий напис, в якому він пропонує задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі 136 426,98 гривень, з яких залишок заборгованості за кредитом 3 600 гривень, штраф 6 496,52 гривень, всього з урахуванням витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису - 139 426,98 гривень. 15 лютого 2018 року старшим державним виконавцем Лівобережного ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області Майшмаз К.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим написом, 26 лютого 2018 року винесено постанову про арешт її майна, а 22 травня 2018 року звернуто стягнення на її доходи. Вважає, що нотаріусу не було надано доказів безспірності розміру її заборгованості перед відповідачем станом на дату вчинення виконавчого напису. З виписки по рахунку заборгованості вбачається, що станом на 24 вересня 2017 року останній платіж на погашення заборгованості здійснено нею 18 серпня 2014 року в сумі 400 гривень. ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 09 жовтня 2017 року, таким чином строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору від 27 квітня 2012 року закінчився. Як вбачається з нотаріального напису, строк стягнення її заборгованості становить 05 років 04 місяці 28 днів, з 27.04.2014 року по 24.09.2017 року, тобто щодо частини нарахованої їй пені минуло більше 3 років з дня виникнення права вимоги. Таким чином, виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки звернення стягнення пропонувалось для задоволення вимог банку про стягнення заборгованості, яка розрахована поза межами трирічного строку позовної давності для вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом та відсотками та поза межами річного строку позовної давності щодо стягнення пені. Окрім цього, вказує на те, що вона зареєстрована та постійно проживала в місті Маріуполі Донецької області, на території якого здійснювалася антитерористична операція і тому нарахування їй штрафних санкцій з 14 квітня 2014 року не відповідає вимогам Закону України № 1669-УІІ від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Просить визнати виконавчий напис № 9657 від 09 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондарь І.М. таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 16 січня 2020 року відкрите провадження у справі та призначено підготовче судове провадження по справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 29 січня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення боргу з неї на користь АТ КБ «Приватбанк», згідно виконавчого напису № 9657 від 09 жовтня 2017 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 23 червня 2020 року підготовче судове провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали просили їх задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_3 на розгляд справи до суду не з`явилася, надавши суду письмові пояснення, в яких посилалася на те, що 27 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана анкета позичальника № б/н від 27.04.2012 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Отже, підписавши анкету-заяву від 27.04.2012 року ОСОБА_1 була обізнана та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Умовами кредитування з використанням кредитної карти та таким чином прийняла на себе зобов`язання позичальника виконувати умови договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків і неустойки у разі порушення грошового зобов`язання. Крім того, як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед банком, виконання зобов`язань за вказаним договором станом на день вчинення виконавчого напису не надається, тобто позивачка фактично не спростовує ні факту заборгованості, ні розмірі боргу зазначеного у виконавчому написі, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог. Щодо строку за яким здійснюється стягнення за виконавчим написом, зазначає про те, що, виконавчий напис вчинений 09.10.2017 року й стягнуто заборгованість станом на 24.09.2017 року. Після підписання договору від 27.04.2012 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку НОМЕР_1 на якій було встановлено кредитний ліміт, строк дії картки по 08/17, а тому строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки. Тому зобов`язання позичальника повернути кредитні кошти за договором б/н від 27.04.2012 року настали у серпні 2017 року по закінченню строку дії виданої картки. Також зазначили, що позивачка не зверталася до банку з заявою з поданням відповідних копій документів, для встановлення місця її проживання, як клієнта з метою припинення нарахування пені, штрафів за прострочення та неналежне виконання грошових зобов`язань. Отже банк не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання боржника станом на 14 квітня 2014 року фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань штрафних санкцій. Тому вважають що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом були дотримані всі вимоги Закону «України» Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу кредитних зобов`язань.

Згідно матеріалів справи 09 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за №9657, за яким у безспірному порядку стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 27.04.2012 року у розмірі 136426,98 гривень, а також плату за вчинення виконавчого напису - 3000 гривень.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.18 ЦК України, ст.87 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченою угодою, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються, зокрема, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У відповідності до підп.2.1. п.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію необхідну для вчинення виконавчого напису.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року (п.п.3.1 п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що при вчиненні напису нотаріус отримував від банку та від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, зазначені у написі є безспірними. Розрахунок боргу зазначений у виконавчому написі щодо наявності грошового зобов`язання позивача за тілом кредиту є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача та не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

За таких обставин підлягає перевірці питання щодо стягнення з боржника за кредитним договором, а сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 року по справі №310/9293/15.

Наведене свідчить про надання банком неповної інформації та документів приватному нотаріусу, що має наслідком порушення при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про нотаріат» та п.1 Глави 13 Порядку № 296/5, згідно з яким на нотаріуса покладається обов`язок відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Крім того, не надано суду даних про те, що ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення про порушення зобов`язаннь за кредитним договором з метою їх усунення, що об`єктивно позбавили позивачку можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості і надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку.

З матеріалів справи видно, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 09 жовтня 2017 року, як вбачається з виконавчого напису, строк стягнення заборгованості позивачки становить 05 років 04 місяці 28 днів, з 27.04.2014 року по 24.09.2017 року, тобто щодо частини нарахованої їй пені минуло більше 3 років з дня виникнення права вимоги.

Таким чином банком пропущено строк, встановлений ст.88 Закону України «Про нотаріат».

Окрім цього, суд зазначає, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає в місті Маріуполі Донецької області, на території якого здійснювалася антитерористична операція і тому нарахування їй штрафних санкцій з 14 квітня 2014 року не відповідає вимогам Закону України № 1669-УІІ від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-5, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню в порядку захисту прав споживачів, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №9657 від 09 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондарь Іриною Михайлівною, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 квітня 2012 року у розмірі 139426,98 гривень.

Рішення може бути оскражено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 16 липня 2020 року.

Суддя _____ Копилова Л.В.