Рішення № 90420826, 16.07.2020, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/152/20

140

2-а/339/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2020 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського рядового поліції Костюка Юрія Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

09 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серія БАМ №2600060 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн, закривши провадження у справі.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до постанови він 28.05.2020року здійснив зупинку належного його транспортного засобу марки Audi A4 1.8 д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Гетьмана Мазепи 1 в м.Івано-Франківськ ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив 15.9г ПДР. Поліцейський Костюк Ю.Ю. склав постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП без складання протоколу. На його вимогу надати йому відео фіксації порушення з камери DM4948, працівник поліції відповів, що немає такої можливості.

В оскаржуваній постанові поліцейський вказує, що до постанови додається відео з камери DW 4948, однак не вказано чи це нагрудна камера поліцейського, чи камера, яка знаходиться в автомобілі. Він запропонував викликати працівнику поліції службу підтримки, щоб допомогли виконати вказаний ним пункт 9 постанови. Однак поліцейський відмовив йому. Саме через такі дії поліцейського, він відмовився отримувати копію постанови. Надати йому фотокартку із відповідними замірами відстані автомобіля від пішохідного переходу на його прохання поліцейський не реагував.

Не зважаючи на його заперечення, поліцейський виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 гривень.

26 червня 2020 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судовий розгляд.

25 червня 2020 року представником відповідача подано відзив, в якому вважає вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.

Зокрема, вказує, що 28 червня 2020 року поліцейський Костюк Ю.Ю. зі своїм напарником під час патрулювання на вул. Мазепи в м. Івано-Франківська, близько 12:23 год. помітили транспортний засіб- Ауді А-4 д.н.з НОМЕР_1 (далі- ТЗ ), водій якого здійснив зупинку ТЗ ближче 10 метрів від пішохідного переходу, чим порушив ПДР п. 15.9 ґ порушення заборони зупинки на пішохідних переходах.

Відповідач, підійшовши до ТЗ позивача, повідомив водія про те, що ним порушено п.п. "г" п.15.9 ПДР, де зазначено, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Також пред`явив законну вимогу до останнього про пред`явлення документів передбачених п.п. "а","б","ґ" п.2.1 ПДР. Водієм виявився позивач, який виконав законну вимогу поліцейського, пред`явивши вищевказані документи. Відповідач оголосив про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 , зачитавши позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідачем після розгляду адміністративної справи було винесено оскаржувану постанову та оголошено її зміст.

В процесі спілкування відповідача з позивачем, останній наполягав на тому, щоб відповідач негайно в той же момент після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення надав йому разом із копією винесеної постанови відео, на якому зафіксовано факт адміністративного правопорушення та розгляду справи, так як дане відео зазначено в п.9 даної постанови. Однак відповідач не мав технічної можливості надати зазначене відео позивачу, у зв`язку із тим, що в той момент (спілкування відповідача і позивачем) нагрудна відео-камера здійснювала процес відео-зйомки розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також винесення постанови та вручення її копії позивачу а відео-фіксація не може бути завершена раніше моменту завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови вручення її копії позивачу.

Щодо прохання позивача про викреслення із бланку винесеної постанови зазначеного відео, то вказує на те, що відповідач при винесенні постанови керувався п.3 ч.4 ст.283 КУпАП .

Також відповідач звертає особливу увагу на той момент, що при розгляді відео із нагрудної відеокамери відповідача, 2-го файлу, на 9-10 сек., вбачається момент, коли відповідач роз"яснив позивачу про вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме зупинки/стоянки ближче 10 м. до пішохідного переходу, то позивач пояснив, що він там зупинився для висадки пасажира, при цьому не заперечує факту здійсненої конкретно ним зупинки/стоянки в неналежному для цього місці.

Також вказує на те, що в нормі ПДР, а саме п.15.9 "г" вказано, що зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м. від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. При цьому такого винятку як "посадка/висадка пасажирів" в даній нормі не зазначена (а.с.23-27).

08 липня 2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що у відзиві вказана неправдива інформація, а саме те, що поліцейський не оголошував про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення та не встановлював факт вчинення адміністративного правопорушення, а тільки його констатував. Відповідач не встановив докази про вчинення правопорушення, а звинувачення ґрунтуються лише на візуальному припущенні працівника патрульної поліції, який не провів фото фіксацію розташування транспортного засобу, не провів замір розміщення транспортного засобу від пішохідного переходу, де б чітко було визначено якою є фактична відстань від транспортного засобу до пішохідного переходу. Постанова не може бути винесена без належних доказів правопорушення, тому вважає її незаконною. 03 червня 2020 року ним отримано рекомендований лист, в якому була лиш копія постанови, тільки після складання відзиву відповідач надіслав йому необхідний відеоматеріал. Позивач стверджує, що відповідачем було зазначено те, що зупинка/стоянка ближче 10 м. до пішохідного переходу-це порушення ПДР, він погодився із таким твердженням, оскільки є така норма ПДР. Він не заперечував факту здійсненої ним зупинки, але не визнавав, що здійснив зупинку в супереч ПДР, оскільки вважає, що твердження поліцейського є його особисте припущення без проведення фото фіксації, вимірів розміщення об`єктів та дослідження доказів факту порушення ним ПДР (а.с.38-40).

В судове засідання представник відповідача управління патрульної поліції в Івано-Франківської області Департаменту патрульної поліції не з`явився, просить розгляд справи проводити без їх участі (а.с.23-27).

Такі не суперечать вимогам ст.194 КАС України, за якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач в судове засідання не з"явився, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи ( а.с. 36).

Як зазначено в ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді.

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких міркувань .

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 6 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію," під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 28 травня 2020 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 255 грн. за ч.1 ст. 122 КУпАП, яку позивач оскаржив.

Зі змісту постанови вбачається, що 28 травня 2020 року о 12 год. 23 хв. в м.Івано-Франківськ по вул. Гетьмана Мазепи 1 позивач здійснив зупинку ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п. 15.9 ґ ПДР України.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 15.9 розділу 15 ПДР, зупинка забороняється, зокрема, на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Пішохідний перехід - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, заперечуючи факт вчинення ним правопорушення, посилається на те, що постанова винесена незаконно за відсутністю належних доказів на підтвердження його винуватості та без складання протоколу.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

З приводу тверджень позивача щодо відсутності доказів вчинення ним правопорушення, то слід вказати наступне.

Нормою частини 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Зокрема, за змістом статті 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016року №100 затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозапиписів з них.

Встановлено, що електронний носій з даними фіксації порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР Правил дорожнього руху України, зафіксований в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія БАМ №2600060 в графі 9 - відео з нагрудної відеокамери DM 4948.

Отже, технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис вчинення порушення п. 15.9 ґ Правил дорожнього руху України, є належним та допустимим доказом у даній справі.

З метою встановлення всіх обставин справи та дослідження зібраних доказів, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, судом досліджено наданий відеозапис.

Спершу, слід зазначити, що з відеозапису дійсно вбачається порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР України ПДР України, оскільки на ньому зафіксовано факт зупинки автомобіля ближче 10 м до пішоходного переходу (в безпосередній близькості) на вул. Мазепи в м.Івано-Франківську.

Так, поліцейський підійшовши до автомобіля, роз"яснив позивачу, який перебував за кермом про те, що він зупинився з порушенням, а саме: здійснив зупинку ближче 10 м до пішоходного переходу, зокрема, безпосередньо на пішоходному переході, показавши, де знаходиться знак «Пішоходний перехід», зазначивши: "Подивіться, де є дорожній знак пішохідного переходу, 10м неможна зупинятися". Позивач з цього приводу вибачився та повідомив , що "не зуважив" та "зупинився для висадки пасажира", вказавши: "секундочку, чесне слово, я перепрошую, я вже від"їжджаю".

Працівник поліції роз`яснив позивачу права та обов"язки, передбачені та ст. 268, 263 КУпАП.

Позивач, ознайомившись із постановою, відмовився підписувати, мотивуючи тим, щоб йому надали матеріали відеофіксації, про які значиться в постанові Після пояснення поліцейським про те, що немає технічної можливості надати матеріали фіксації в даний момент, позивач вимагав викреслити з постанови пункт, де зазначиться про відеофіксацію.

Отже, зміст відеозапису, який суд визнав належним доказом у справі, свідчить про те, що позивач, зупинивши автомобіль в безпосередній близькості до пішоходного переходу, не спростував обставин порушення ним Правил дорожного руху, зокрема п. 15.9 ґ , а навпаки, погодився з тим, що не зауважив на знак про наявність пішоходного переходу та зупинився з метою висадки пасажира ( знайомої).

Тобто, фактично позивач сам підтвердив факт такої неправомірної зупинки, а пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно зі ст. 251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, такого винятку для вимушеної зупинки, як посадка/висадка пасажирів в п. 15.9 ґ Правил дорожного руху України не значиться .

Згідно з п.1.10 ПДР України вимушена зупинка - це припинення руху траспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появи перешкоди для руху.

Окрім того, вказаний факт порушення позивачем п. 15.9 ґ ПДР України ПДР України, зафіксований відеокамерою, є настільки очевидним, що не потребував додаткових замірів, позивач погодився з таким порушенням та не вимагав проводити виміри, як про це він зазначає в позовній заяві.

Таким чином, позивачем не було доведено своєї невинуватості у вчиненні правопорушення, в той час як відповідачем було надано вичерпні докази на користь винуватості позивача у вчиненні даного правопорушення.

Вказані обставини та надані в їх підтвердження докази свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу оскарженою постановою.

Твердження позивача в позовній заяві щодо незаконності постанови, оскільки відповідачем не було виконані його вимоги з приводу надання матеріалів фіксації та внесення виправлень в постанову п.9 щодо зазначення таких даних, то вони не спростовуть такі висновки суду.

Так, відповідно до п.3 ч.4 ст.283 КУпАП, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

При цьому, будь-які виправлення у прийнятій постанові не допускаються.

Санкцією ч.1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді штрафу розміром п`ятнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 грн.

Саме такий штраф працівник поліції наклав на позивача, встановивши, що в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, оскільки позивачем порушені ПДР України, (зокрема, п. 15.9 ґ), відповідач, притягнувши його до відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Підстави для скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача відсутні, тому в задоволенні позову слід відмовити.

про наяность і діях позивача складу проавопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП .

Разом з тим, позивач допустив описку при зазначенні дати винесення оскаржуваної постанови ( 29.05.2020року), в той час, як встановлено судом на підставі матеріалів справи, оскаржувана постанови винесена - 28.05.2020року. Однак така описка не впливає на зміст прийнятого судом рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.2, 5, 9, 241-246, 286 КАС України суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського рядового поліції Костюка Юрія Юрійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Болехівський міський суд.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження, місце проживання:

ОСОБА_1 - проживання АДРЕСА_1 .

Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції - вул. Юності, 23 м. Івано-Франківськ.

Суддя Головенко О.С.