Рішення № 90420204, 16.07.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1174/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до АТ «Українська залізниця», ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену йому заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 12720,28 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що він з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року працював на посаді помічника машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

На теперішній час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови КМУ від 31.10.2018 № 938 перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 16657,96 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 12720,28 грн), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як йому сказали, усі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишилися на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року він не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна м. Лиман Донецької області), куди вони були здані ним особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Відповідач надав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а. с. 55-56), в якому позов не визнав у повному обсязі, пославшись на те, що позивач перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця». Територіально зазначений підрозділ знаходиться на непідконтрольній українській владі території – м. Дебальцеве.

З 16.03.2017 у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщенням вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 №62/2017 нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

Заробітна плата з вже здійсненим утриманням податків та зборів за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року у розмірі 14784,01 грн була перерахована на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у АБ «Експрес Банк» України.

З 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табель обліку робочого часу з відміткою про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше, тому підтвердити наступну інформацію не має можливості: табель обліку робочого часу, довідку про суму заробітної плати з розшифруванням за видами виплат, розмірами і підставами відрахувань та сумами заробітної плати, що підлягає виплаті при звільненні за кожен місяць окремо; довідку про розмір компенсації за невикористану відпустку при звільненні; довідку про будь-які інші, належні при звільненні, виплати.

Станом на день звільнення позивача, заборгованість з виплати заробітної плати за період січень - липень 2017 року відсутня.

Вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог виготовлені на непідконтрольній українській владі території в м. Дебальцеве. Зазначає, що 17.03.2017 адміністративна будівля Донецької дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк, вул. Артема, 68) була захоплена невідомими особами так званої «ДНР». Таким чином відповідач втратив контроль над структурним підрозділом і його діяльністю після захоплення. Зазначені обставини дають підстави для критичного оцінювання наданих позивачем доказів по справі.

Крім того, висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року встановлено, що порушення норм трудового законодавства стосовно працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» виникли через форс – мажорні обставини. І на цій підставі АТ «Укрзалізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю.

Позивач ОСОБА_1 відповідь на відзив не подав.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» Паламарчук Р. М., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відстуність.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року перебував у трудових правовідносинах з виробничим підрозділом «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», де працював на посаді помічника машиніста тепловоза. 17 липня 2017 року звільнений за скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (копія трудової книжки з відповідними записами на а.с. 9-17).

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.

Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.

Згідно з ч.1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилося на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, що через захоплення підприємства відповідач втратив контроль над виробничими потужностями, що захоплення підприємства сприяє загрозі життя при знаходженні на території виробничих підрозділів уповноважених осіб, які мають здійснювати організацію та контроль ведення господарської діяльності, у зв`язку з чим відповідач не має об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків у спірний період та виконати свої зобов`язання за трудовим договором, а тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами, а також не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати та інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року припинено.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано довідку, яка виготовлена на чистому аркуші паперу, а не на бланку структурного/виробничого підрозділу, підписана, як в ній зазначено, головним інженером Дмитренко Ю. О., головним бухгалтером ОСОБА_2 О ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_1 працював помічником машиніста тепловоза виробничого підрозділу «Дебальцевська дистанція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року;

за період з березня 2017 року по липень 2017 року йому була нарахована заробітна плата в розмірі 16657,96 грн, у тому числі: березень – 128,61 грн, квітень – 1671,83 грн, травень – 1784,37 грн, червень – 1929,04 грн, липень – 11144,11 грн;

сума до виплати визначена в розмірі 12720,28 грн, у тому числі: березень – 102,27 грн, квітень – 1329,41 грн, травень – 1418,89 грн, червень – 1533,93 грн, липень – 8335,78 грн;

довідка зазначає також на відсутність документального підтвердження про виплату заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» (а.с.4).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до пункту 11 параграфу 1 «Загальні вимоги до створення управлінських документів» розділу II «Документування управлінської інформації» Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, оформлення реквізитів організаційно-розпорядчої документації та порядок їх розташування мають відповідати Національному стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55 (далі - ДСТУ 4163-2003).

Відповідно до пунктів 1,2 параграфу 2 «Бланки документів» розділу II "Документування управлінської інформації" цих Правил організаційно-розпорядчі документи оформляють на бланках. Розміщення реквізитів на бланку повинно відповідати ДСТУ 4163-2003. Зразки бланків затверджуються розпорядчим документом установи. Установи розробляють бланки документів структурних підрозділів, відокремлених підрозділів та бланки документів посадової особи в тому разі, якщо керівник структурного підрозділу, відокремленого підрозділу чи посадова особа мають право підписувати документи в межах їх повноважень.

Згідно з пунктами 1, 2 параграфу 3 «Печатки» зазначених Правил право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом. На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

В установах дозволяється також застосовувати печатки структурних підрозділів (служби діловодства, бухгалтерії, кадрової служби тощо), печатки для окремих категорій документів (для копій, перепусток, конвертів тощо), а також металеві печатки - для опечатування приміщень, шаф, сейфів.

З огляду на наведене, суд вважає, що надана позивачем копія довідки на підтвердження заявлених позовних вимог, виготовлена не на бланку документів структурного/виробничого підрозділу, не має номеру та дати, підписи осіб, що її підписали, не скріплені печаткою, що викликає сумнів у її достовірності.

На підтвердження інформації щодо розміру заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, яку містить надана позивачем довідка, інших доказів позивачем не надано. У позовній заяві позивач зазначає, що первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», куди вони були здані особисто ним в жовтні 2017 року.

Відповідачем інформація, зазначена в наданій позивачем довідці щодо розміру заборгованості по заробітній платі, не визнається.

На вимогу суду за відповідною ухвалою про витребування доказів від 16.06.2020 (а.с.85-87) відповідачем наданий лист від 18.06.2020 за № 2-2022/2642, згідно з яким від ОСОБА_1 , колишнього працівника виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», не надходили документи для остаточного розрахунку, згідно із наказом директора регіональної філії «Донецька залізниця» від 26.06.2016 № 899-Н «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень». Вся первинна документація колишнього ВП «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» знаходилася в знаходиться у м. Дебальцеве Донецької області на непідконтрольній Україні території, доступ до якої відсутній.

Також відповідачем надано довідку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» № 652/2 від 26.03.2020 (а.с.57), згідно з якою:

-за січень 2017 року позивачу нараховано 7755,59 грн, до виплати 6173,60 грн, лютий 2017 року нараховано 10828,21 грн, до виплати 8610,41 грн. Всього нараховано 18583,80 грн, до виплати 14784,01 грн. В період з березня 2017 року по липень 2017 року заробітна плата позивачу не нараховувалася, фактична кількість відпрацьованих годин у кожному місяці за період з квітня 2017 року по липень 2017 року 0,00.

Ця довідка містить відомості щодо предмету дослідження, дотримує вимог закону, зокрема завірена підписом керівника підприємства відповідача та печаткою цього підприємства, тож у розумінні діючого цивільного процесуального законодавства є належним та допустимим доказом.

Згідно наданих Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (форма ОК-5), які сформовані станом на 10 липня 2020 року:

- страхувальником ОСОБА_1 з вересня 2016 року по березень 2017 року була Регіональна філія «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40150216); заробітна плата ОСОБА_1 складала: січень 2017 року – 7105,59 грн, лютий 2017 року – 7898,11 грн, березень 2017 року - 3058,71 грн, за квітень 2017 року - 0,00 грн, за травень 2017 року - 0,00 грн, за червень 2017 року - 0,00 грн, за липень 2017 року - 0,00 грн, що в сумі дорівнює 18062,41 грн (а.с.102-103).

Сума заробітної плати позивача за період з січня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 18062,41 грн, яка зазначена в Індивідуальних відомостях про застраховану особу (а.с.102-103), є меншою від суми заробітної плати позивача за цей же період за довідкою відповідача № 652/2 від 26.03.2020 (а.с.57) і ця сума за цією ж довідкою виплачена позивачу у січні – лютому 2017 року у повному обсязі, без заборгованості за березень 2017 року.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом», згідно з якою антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (у редакції Закону України від 05.06.2014 р. № 1313-VII).

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»:

період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України;

територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На теперішній час Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції не видавався.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Дебальцево Донецької області, де був розташований виробничий підрозділ структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», в якому працював позивач, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Місто Дебальцеве Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» від 15 березня 2017 року № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», згідно якого тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12 лютого 2015 року, а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання сторонами обов`язків, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях, у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом.

Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться, зокрема у м. Дебальцеве, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.

Це свідчить про відсутність вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконанні своїх обов`язків (а.с.58-62).

Аналізуючи зазначені обставини, на які посилається відповідач, та надані позивачем та відповідачем довідки про наявність заборгованості по заробітній платі, які не узгоджуються між собою, суд виходить з того, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи спір у подібних трудових правовідносинах, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) дійшов висновку, що, зважаючи на вимоги позивача, зокрема, виплати заборгованості із заробітної плати, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Згідно зі статтею 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Дебальцеве, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами.

Зважаючи на те, що на момент звільнення позивача і дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, відповідач об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені законом щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні.

За викладених обставин колегія суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не знайшла підстав для відступлення від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 408/3267/17 (провадження № 61-37184св18), про те, що сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Враховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду у подібних трудових правовідносинах, суд уважає, що надана позивачем довідка, яка не визнається відповідачем і яка виготовлена на чистому аркуші паперу, а не на бланку відповідача чи його структурного/виробничого підрозділу, яка не має ані зазначення підприємства, яке її видало, ані дати її видачі, у якій підписи осіб, які її підписали, печаткою не засвідчені, та яка не підтверджується іншими доказами у справі, не є належним, достовірним та достатнім доказом для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.

Відповідачем була надана суду вищезгадувана довідка структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» про доходи за № 652/2 від 26.03.2020, згідно із якою заборгованість із заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року відсутня.

Наданий відповідачем Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) свідчить про відсутність вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконанні своїх обов`язків, проте не є підставою для звільнення відповідача від виплати заборгованості по заробітній платі.

Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10).

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у наданому відповідачем науково-правовому висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати позивачу належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини.

Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених як статтею 115 КЗпП України,так і статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України.

Проте, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості по заробітній платі у спірний період часу, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовні вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Тверська, буд.5) про стягнення нарахованої, але на виплаченої заробітної плати відмовити в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: О. В. Каліуш