Рішення № 90419656, 16.07.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2307/20

2/215/1950/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого - судді Лиходєдова А.В.,

при секретарі Бисовій В.А.

згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження), без повідомлення учасників процесу, справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 р. позивач звернулася до суду зі вказаним позовом, уточнивши його в червні 2020 р.. В обґрунтування позову зазначила, що вона працювала на підприємстві відповідача з 21.06.2004 р. по 06.12.2019 р. машиністом конвеєра подрібнення руди, внаслідок чого у неї було встановлено професійні захворювання: - радикулопатія білатеральна попереково-крижова, шийна, часто рецидивуючий перебіг на фоні полісегминтарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферічним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом з гіпотрофією м`язів плечового поясу; - сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група В. ЛН першого ступеню. Висновком МСЕК від 07.04.2020 р. їй первинно встановлено третя група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, а саме: - 50% по радикулопатії, та 10% по сидеросилікозу. Просить стягнути з відповідача на свою користь 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач працювала на підприємстві відповідача машиністом конвеєра Дробильної фабрики № 1 у період з 21.04.2004 р. по 06.12.2019 р.. Стаж роботи позивача в цеху в умовах впливу шкідливих виробничих факторів складає 15 років 5 місяців, що більш ніж вдвічі перевищує стаж роботи за Списком № 1, необхідний жінкам для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Отже, саме тривалість роботи працівника в шкідливих умовах праці залежить виключно від нього самого і не залежить від роботодавця. Під час прийому на роботу та після кожної атестації робочих місць, позивач була під розписку проінформована про умови праці та про наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. За роботу в шкідливих умовах праці відповідач надає працівникам встановлені чинним законодавством і колективним договором пільги і компенсації, зокрема, оплату праці у підвищеному розмірі, додаткові відпустки, профілактичне харчування, перераховує до Пенсійного фонду кошти для забезпечення виплат пенсій за віком на пільгових умовах за Списками № 1. Вказане свідчить про те, що існує причинно-наслідковий зв`язок між професійним захворюванням і діями самого потерпілого, які виражаються у продовженні роботи в шкідливих умовах праці. Позивачем не доведено характер і обсяг своїх моральних, фізичних чи душевних страждань. Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у період з 21.04.2004 р. по 06.12.2019 р. машиністом конвеєра Дробильної фабрики № 1 ПрАТ «Північний ГЗК». Звільнилася з підприємства 06.12.2019 р., за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію (а.с. 7-10). Працюючи у відповідача протягом тривалого часу, а саме 15 років 5 місяців, в умовах впливу шкідливих факторів, позивач отримала професійні захворювання та висновком МСЕК від 07.04.2020 р. їй первинно було встановлено третя група інвалідності та 60 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, а саме: - 50% по радикулопатії, 10% по сидеросилікозу (а.с. 16, 17).

Із дослідженого акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 17.02.2020 р. слідує, що позивачу встановлено професійні захворювання: - радикулопатія білатеральна попереково-крижова, шийна, часто рецидивуючий перебіг на фоні полісегминтарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферічним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів та остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів, двобічним хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група В. ЛН першого ступеня; - сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група В. ЛН першого ступеню (а.с. 11-15).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обов`язку відповідач не виконав.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного 17.02.2020 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є те, що в процесі роботи позивач підпадала під вплив підвищених параметрів важкості праці та пилу фібро генної дії.

Посилання представника відповідача на те, що позивач добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці, та що саме її дії стали причиною професійного захворювання, безпідставні та суперечать викладеному.

Отже, враховуючи те, що позивачу первинно встановлено 60 % втрати працездатності, третя група інвалідності, а також характер захворювань, пов`язаних із спричиненням профзахворюваннями фізичних і моральних страждань позивачу, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування з боку відповідача моральної шкоди, так як факт заподіяння позивачеві моральної шкоди наявний. Воназмушена змінити звичний спосіб життя - постійно лікуватися. Всі ці обставини дуже ускладнюють її життя, створюючи почуття пригніченості, психологічного дискомфорту, що призводить до моральних страждань та переживань, значним чином змінили порядок її життя, порушили її нормальні життєві зв`язки, для чого вона повинна прикладати значні додаткові зусилля для організації свого життя.

Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, що позивач просить стягнути, необґрунтовано завищений. Тому вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін її життєвих зв`язків, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності,виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 120000 грн. за встановлені 60 % втрати професійної працездатності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати - 840,80 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 237 -1, КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний ГЗК» (яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, 50079, Ідентифікаційний код 00191023) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) - НОМЕР_2 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний ГЗК» (Стягувач - Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, розташована за адресою: м. Київ, вул. Липська, 18/5) судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн. 80 коп. (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду, через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення, але не більше ніж у 30-ти денний строк із дня закінчення карантину.

Рішення складено 16.07.2020 р..

Суддя: