Рішення № 90419020, 03.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

03.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/370/19

Єдиний унікальний номер № 205/370/19

Провадження № 2/205/170/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа – Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 14 січня 2020 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.06.1975 року по час його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом: після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ; після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 ; а всього на 3/8 частин квартири АДРЕСА_2 , що складається з трьох житлових кімнат площею 47,1 кв.м., загальною площею 70,5 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.01.1999 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів згідно до розпорядження № 6/490-99, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного у реєстрову книгу № 377п за реєстровим № 79-158. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складалася з ј частини зазначеної вище квартири. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 були сини та дружина спадкодавця, які до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертались та не були зареєстровані зі спадкодавцем на час його смерті. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складалася з ј частки квартири. Спадкоємцями за законом після смерті матері були сини спадкодавця – сторони по справі, які у встановлений законом строк звернулися до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Однак нотаріусом було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 через не надання правовстановлюючих документів на квартиру, які відповідач ОСОБА_5 утримує у себе та не надає їх нотаріусу для оформлення спадщини. Також нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 через те, що позивачем не надані докази, які підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент його смерті.

Позивач ОСОБА_2 та його представник – адвокат Сорока Т.В. письмово просили розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв від нього не надходило.

Представник територіальної громади в особі Дніпровської міської ради письмово просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник третьої особи – Другої Дніпровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, письмово просив розглядати справу без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.01.1999 року, виданого виконкомом міської Ради народних депутатів згідно до розпорядження № 6/490-99, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» ДОР та записаного у реєстрову книгу № 377п за реєстровим № 79-158 (а.с. 8). Вказана квартира складається з трьох житлових кімнат площею 47,1 кв.м., загальною площею 70,5 кв.м. (а.с. 146-149).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 11).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ј частини квартири АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є дружина спадкодавця: ОСОБА_4 , а також діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертались та не були зареєстровані зі спадкодавцем на час його смерті (а.с. 99), тому не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в розумінні ст. 1268 ЦК України.

04.03.2019 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 (а.с. 64).

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. відмовлено у видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропущенням ним строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с. 69).

Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Із роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, слідує, що виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Факт проживання позивача разом з батьком ОСОБА_3 на момент його смерті, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується актом від 18.08.2016 року (а.с. 157) та поясненнями свідка ОСОБА_6 .

Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після батька ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, оскільки проживав зі спадкодавцем на час його смерті. Тобто позивач є спадкоємцем ј квартири АДРЕСА_2 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_4 (а.с. 12). Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді ј квартири АДРЕСА_2 , яку в рівних частках, тобто по 1/8 частині кожний, успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у встановлений законом строк звернулись до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 70, 71).

Однак постановою державного нотаріуса Другої Дніпровської державної нотаріальної контори Тамаря Я.В. від 07.12.2016 року позивачу відмовлено у видачі на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності (а.с. 80-81).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 29, 1216-1218, 1221, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26510514, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75), третя особа – Друга дніпровська державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ: 02890937, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1), про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом з батьком ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 10.06.1975 року по час його смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) право власності в порядку спадкування за законом:

після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ;

після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 1/8 частину квартири АДРЕСА_2 ;

а всього – на 3/8 частини квартири АДРЕСА_2 , що складається з трьох житлових кімнат площею 47,1 кв.м., загальною площею 70,5 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10 липня 2020 року.

Суддя Н.В. Басова