Рішення № 9041866, 03.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«03 »березня 2010 року Справа №17/126/11

За ПОЗОВОМ: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

17500, АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області

17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Білецького - Носенка, 7

Про стягнення 107372 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: ОСОБА_1 особисто, паспорт.

ОСОБА_2 адвокат, довіреність б/н від 31.08.09р.

Від Відповідача: Чепель О.П. директор, розпорядження №4 від 17.01.08р.

СУТЬ СПОРУ:

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 заявлено позов до Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення 106672 грн. завданих збитків.

У судовому засіданні 28.10.09р. Позивачем надана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої Позивач, крім заявленої у позовній заяві суми збитків, просить стягнути 700,00 грн., сплачених за проведення незалежної оцінки пошкодженого майна.

Враховуючи, що уточнення позовних вимог є правом Позивача, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву про уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 28.10.09р. представник Відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, зазначивши наступне.

Факту проникнення на територію підприємства сторонніх осіб, що могли б спричинити підпал не встановлено. По факту умисного знищення та пошкодження транспортних засобів шляхом підпалу, що сталося 15.08.09р. на території КП „Комунальні послуги”, Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області порушена кримінальна справа №16/16096 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Крім того, у відповідності до ст.28 Кримінально-процесуального кодексу України Позивач міг би подати позов в кримінальній праві про відшкодування збитків з осіб, які вичинили підпал, проте звернувся з позовом про стягнення збитків сам з комунального підприємства.

У відповідності до ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Так як вина службових осіб КП „Комунальні послуги” у завдані збитків Позивачу не доведена, вказаний позов має розглядатися в рамках кримінальної справи.

Крім того, в судовому засіданні усно представник Відповідача заявив, що на його думку могло мати місце самозаймання автомобілів.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача суд,

В С Т А Н О В И В:

01 січня 2009 року між Комунальним підприємством "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області (Виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (Замовник) укладено договір про надання послуг по стоянці автомобілів №6 (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору, предметом даного Договору є надання Виконавцем (Відповідачем) послуг по проведенню передрейсового медичного контролю стану здоровя водіїв, стоянка автотранспортних засобів під охороною та надання спеціалізованих місць для проведення ремонту і технічного обслуговування автотранспорту Замовника (Позивача), а саме: автобус D VOLFSWAGEN LT 35, 1999 року випуску, держ. № НОМЕР_1, автобус D VOLFSWAGEN LT 35, держ. № НОМЕР_2, 2008 року випуску, автобус D, 2008 року випуску, держ. № НОМЕР_3.

Відповідно до п.1.2. Договору, охорону автомобіля Замовника Виконавець зобовязаний здійснювати цілодобово, згідно схеми розміщення стоянки Виконавця.

За умовами Договору, а саме:

п. 2.1. Виконавець зобовязується приймати всі необхідні заходи для проведення збереження автомобілів Замовника, що знаходяться на території стоянки Виконавця.

п. 2.2. Виконавець зобовязується своєчасно сповіщати Замовника про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження автомобілів Замовника.

п. 2.3. Виконавець зобовязується проводити щоденне проведення медичного контролю стану здоровя водіїв перед виїздом (розпорядок роботи медичних працівників: понеділок-субота з 5-00 до 9-00 год.)

п. 2.4. Виконавець зобовязується надати спеціалізовані місця для проведення ремонту і технічного обслуговування автотранспорту Замовника (ТО-1, ТО-2), виділення місця для проведення щоденного передрейсового технічного огляду (КТП яма).

п. 2.5. Замовник зобовязується проводити своєчасно оплату за надані послуги Виконавця.

п. 2.6. Замовник зобовязується виконувати всі положення Правил знаходження автомобілів на орендованій автостоянці (додаються до Договору).

Згідно п.п.3.1.-3.3. Договору, вартість стоянки 3 автомобілів 350 (триста пятдесят) грн. на місяць (незалежно від кількості годин стоянки за місяць). Замовник зобовязаний оплачувати надані послуги згідно рахунку, Виконавець має право змінювати вартість послуги в звязку зі зміною собівартості.

Відповідно до п. 4.1. Договору, він вступає в силу з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.Додатковою угодою №1 від 01.07.2009 року про зміни Договору про надання послуг по стоянці автомобіля №6 від 01 січня 2009 року, п.3.1. Договору викладено в наступній редакції: вартість стоянки за 3 (три) автомобіля, з розрахунком 11,15 грн. за 35 м кв. становить 390,25 грн. за місяць (незалежно від кількості годин стоянки за місяць).

Як вбачається з акту про пожежу від 15.08.09р., орієнтовно о 04. год. 25 хв. 15 серпня 2009 року виникла пожежа на території КП „Комунальні послуги”, в результаті якої, зокрема, було знищено автобус Фольксваген д.н. НОМЕР_4 та пошкоджено автобус Ай Ван д.н. НОМЕР_3, власником яких є ОСОБА_1

Ймовірною причиною пожежі визначений підпал (виявлено кілька незалежних осередків виникнення пожежі).

Пожежу виявлено о 04 год. 30 хв. охоронцем Відповідача ОСОБА_5, який про неї о 04 год. 40 хв. повідомив до відповідного підрозділу МНС України.

Відповідно до довідки Прилуцького РУ ГУ МНС України в Чернігівській області від 20.08.09р. №14/112 підтверджується факт пожежі, яка виникла 15 серпня 2009 року о 04 год. 40 хв. за адресою: м. Прилуки, вул. Білецького - Носенка, 7,в автобусах I-VAN А07 А1-60, д.н. НОМЕР_3 та Фольксфаген LT-35, д.н. НОМЕР_1, власник ОСОБА_1 В результаті пожежі знищено передня частина автобуса Фольксфаген LT-35 разом з реєстраційним номером НОМЕР_1 та знищено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автобус Фольксфаген LT-35, д.н. НОМЕР_1. Ймовірна причина пожежі підпал.

Постановою слідчого СВ Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області від 15.08.09р. порушено кримінальну справу за фактом умисного знищення та пошкодження чужого майна шляхом підпалу, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

В результаті підпалу автобуса D VOLFSWAGEN LT 35, 1999 року випуску, держ. номер НОМЕР_1 відповідно до звіту про незалежну оцінку заданих збитків, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП „Експерт”, вартість збитків гр.ОСОБА_1 на дату оцінки 18.08.2009 року складає 102938 грн.

В результаті підпалу автобуса I-VAN A07A1-60, 2008 року випуску, держ. номер НОМЕР_3 згідно звіту про незалежну оцінку заданих збитків, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП „Експерт”, вартість збитків гр.ОСОБА_1 на дату оцінки 18.08.2009 року складає: матеріального збитку 3734 грн., вартість відновлювального ремонту 3824 грн.

За проведення незалежної оцінки пошкодженого майна в результаті підпалу вищевказаних автобусів Позивачем сплачено 700,00 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією АСГЛ №990026 від 31.08.09р.

Позивач, вважаючи, що збитки завдані в результаті неналежного виконання Відповідачем договору про надання послуг по стоянці автомобілів №6 від 01.01.09р., звернувся з позовом про стягнення з Відповідача 106672 грн. матеріальної шкоди та 700грн. за проведення незалежної оцінки пошкодженого майна.

Згідно ч.ч.1-3 ст.936 Цивільного кодексу України:

«1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

2. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

3. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.»

Відповідно до ст.937 Цивільного кодексу України:

«1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

2. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

3. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.»

Згідно ст.977 Цивільного кодексу України:

«1. Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.

2. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).»

Відповідно до ст.978 Цивільного кодексу України:

«1. За договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.»

Згідно п.43 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 червня 2000 року N1775-III:

«Відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

43) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.»

Враховуючи відсутність у Відповідача ліцензії на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, суд доходить висновку, що укладений між сторонами 01 січня 2009 року договір за своєю суттю є договором зберігання транспортних засобів, передбаченим ст.977 Цивільного кодексу України, а не договором охорони, передбаченим ст.978 Цивільного кодексу України, які, в свою чергу, є різновидами договору зберігання.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

“Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.”

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України:

«1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або

розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.»

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.623 Цивільного кодексу України:

„1. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

2. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. ”

Відповідно до п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України:

«Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.»

Згідно ч.ч.1-3 ст.22 Цивільного кодексу України:

«1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.»

Відповідно до ст.955 Цивільного кодексу України:

«Положення параграфу 1 цієї глави застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.»

Згідно ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України:

«Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.»

Відповідно до ч.1 ст.942 Цивільного кодексу України:

«Зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.»

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.949 Цивільного кодексу України:

«1. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

2. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.»

Згідно ст.950 Цивільного кодексу України:

«1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

2. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

3. Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.»

Відповідно до ст.951 Цивільного кодексу України:

«1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

2. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.»

Оскільки причиною шкоди, завданої Позивачу є не належне виконання з боку Відповідача обовязку щодо збереження речі (автобусів), які знаходились на території КП „Комунальні послуги ” в ніч з 15 на 16 серпня 2009р., і це свідчить про порушення Відповідачем обовязку, передбаченого п.1.2. Договору, суд доходить висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення збитків саме з Відповідача є обґрунтованими.

Відповідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №1979ц від 02.02.10р., проведеної Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

2. Вартість матеріального збитку заподіяного Суб'єкту підприємницької діяльності- фізичній особі ОСОБА_1, власнику автобуса марки ”VOLFSWAGEN” моделі ”LT 35”, державний реєстраційний №НОМЕР_1, 1999 року виготовлення, внаслідок його пошкодження в пожежі яка сталася в ніч з 15 на 16 серпня 2009 року на території КП «Комунальні послуги», складає: 92225,00 грн. (девяносто дві тисячі двісті двадцять пять гривень 00 копійок).

3. Вартість матеріального збитку заподіяного Суб'єкту підприємницької діяльності- фізичній особі ОСОБА_1, власнику автобуса марки ”I-VАN” моделі ”А07А1-60”, державний реєстраційний №НОМЕР_4, 2008 року виготовлення, внаслідок його пошкодження в пожежі яка сталася в ніч з 15 на 16 серпня 2009 року на території КП «Комунальні послуги», складає: 6854,00 грн.(шість тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок).

4. Використання автобуса марки ”I-VАN” моделі ”А07А1-60”, державний реєстраційний №НОМЕР_3 2008 року виготовлення за первісним призначенням можливе після проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Використання автобуса марки ”VOLFSWAGEN” моделі ”LT 35”, державний реєстраційний №НОМЕР_1, 1999 року виготовлення за первісним призначенням неможливе, так як неможливо виконати ремонтно-відновлювальні роботи. В судовому засіданні 03.03.10р. Позивачем надано копію листа до Відповідача, отриманого останнім 26.02.10р., згідно якого Позивач, ч.2 ст.951 Цивільного кодексу України, відмовляється від автобуса марки ”VOLFSWAGEN” моделі ”LT 35”, державний реєстраційний №НОМЕР_1 на користь Відповідача. В судовому засіданні 18.02.10р. Позивач та його представник усно погодилися з розміром збитків, встановленим експертом.

Разом з тим, сума збитку, завданого пошкодженням автобусу марки I-VAN моделі ”А07А1-60”, державний реєстраційний №НОМЕР_3, 2008 року виготовлення, згідно позову визначена у розмірі 3734 грн.

Заяв про збільшення позовних вимог в цій частині до розміру, встановленого експертом, від Позивача не надійшло.

Таким чином, сума збитку, завданого Позивачу Відповідачем неналежним виконанням зобов`язань по договору зберігання транспортних засобів, яка підлягає стягненню, складає 3734,00 грн. + 92225,00 грн. = 95959 грн.

Крім того, Позивачем обґрунтовано віднесено до збитків 700грн. за проведення незалежної оцінки пошкодженого майна, оскільки ці витрати Позивач був вимушений зробити для встановлення розміру завданої йому шкоди, що і передбачено вимогами п.2 ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Відповідача 96659грн. завданих збитків.

В решті позову має бути відмовлено.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач належних та достатніх доказів сплати, як і доказів, які б спростовували викладені обставини, не надав.

Враховуючи вищевказану відмову Позивача від автобуса марки ”VOLFSWAGEN” моделі ”LT 35”, державний реєстраційний №НОМЕР_1 на користь Відповідача, суд не приймає заперечення Відповідача, що експертом не визначена вартість вузлів та агрегатів даного автобусу, які можуть бути приведені в експлуатацію, і на цю суму не зменшена вартість завданої шкоди, оскільки положення ч.2 ст.951 Цивільного кодексу України передбачають, що, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості, незалежно від вцілілих частин даної речі, що і зроблено Позивачем.

Посилання Відповідача на те, що по факту умисного знищення та пошкодження транспортних засобів шляхом підпалу, що сталося 15.08.09р. на території КП „Комунальні послуги”, Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області порушена кримінальна справа №16/16096 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України і що у відповідності до ст.28 Кримінально-процесуального кодексу України Позивач міг би подати позов в кримінальній праві про відшкодування збитків з осіб, які вичинили підпал, проте звернувся з позовом про стягнення збитків сам з комунального підприємства, судом не приймаються з наступних підстав.

Згідно ч.1, п.п.1,3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України:

«1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.»

Таким чином, законодавець визначає в якості різних підстав виникнення цивільних прав та обов'язків договори та інші правочини і завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Особа, яка звертається до господарського суду за захистом своїм прав, самостійно обирає спосіб захисту цих прав визначаючи його в предметі позову та в обґрунтуванні наявності нормативних та фактичних підстав позовних вимог.

В свою чергу, суд розглядає заявлений позов в межах його предмету та зазначених підстав.

Даний позов обґрунтовується Позивачем саме неналежним виконанням Відповідачем договору про надання послуг по стоянці автомобілів №6 від 01.01.09р. і наявністю вини Відповідача саме в неналежному зберіганні автомобілів.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договорів, регулюється ст.ст.610, 611, 623 Цивільного кодексу України, і зокрема для договорів зберігання главою 66 Цивільного кодексу України.

Проте, позов не обґрунтовується завданням Відповідачем Позивачу матеріальної шкоди шляхом підпалу працівниками Відповідача автомобілів і наявності вини Відповідача саме в заподіянні шкоди такими неправомірними діями.

При цьому, відшкодування збитків, завданих саме неправомірними діями особи, регулюється главою 82 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи самостійно обраний Позивачем спосіб захисту своїх порушених прав, встановлення винних у підпалі осіб не стосується предмету та підстав заявлених позовних вимог.

Суд не приймає доводи представника Відповідача, що на його думку могло мати місце самозаймання автомобілів, оскільки фактично знищено та пошкоджено одночасно 8 автомобілів, а не один, і в акті про пожежу, довідці Прилуцького РУ ГУ МНС України в Чернігівській області та в постанові про порушення кримінальної справи ймовірною причиною пожежі зазначено підпал. При цьому в акті про пожежу дане припущення обґрунтовано тим, що виявлено кілька незалежних осередків виникнення пожежі.

Таким чином, суду не представлено жодних належних та достатніх доказів можливості пожежі внаслідок самозаймання автомобілів.

В разі встановлення таких фактів в ході розслідування кримінальної справи Відповідач не позбавлений права подати на перегляд даної справи за нововиявленими обставинами.

Доводи Відповідача, що автобус марки ”VOLFSWAGEN” моделі ”LT 35” стояв не на звичному місці та з порушенням вимог Постанови КМУ від 22.01.1996р. №115, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

По-перше, Відповідачем не представлено суду доказів визначення договором або іншим, узгодженим сторонами, документом певного (звичного) місця стоянки спірного автомобіля.

По-друге, саме Відповідач є власником автостоянки і тому саме він мав визначити та забезпечити відповідне правильне розташування всіх автомобілів на власній автостоянці.

З урахуванням вищенаведеного, суд не приймає заперечення Відповідача, що вина службових осіб КП „Комунальні послуги” у завдані збитків Позивачу не доведена, вказаний позов має розглядатися в рамках кримінальної справи.

Так, згідно ч.ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України:

«1. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

2. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.»

Відповідач не довів належними та достатніми доказами, що він вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання по договору зберігання транспортних засобів, а тому в його діях наявна вина у вигляді необережності.

З приводу розподілу судових витрат суд відмічає наступне.

Позивачем сплачено 1073 грн. 72 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати у розмірі 3024 грн., повязані з наданням юридичної допомоги.

В обґрунтування даних витрат Позивачем надані угода про надання правової допомоги від 27.08.09р.., додаток №1 від 01.09.09р. до угоди про надання правової допомоги від 27.08.09р., розрахунок витрат робочого часу адвоката, свідоцтво №298 про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.06.06р., видатковий касовий ордер від 25.12.08р. на суму 3024грн., з яких вбачається, що Позивачем були понесені витрати на оплату юридичних послуг, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 3024 грн.

Згідно розрахунку витрат робочого часу адвоката, кількість витраченого час на дану справу складає 12 годин. Суд вважає співрозмірним затрачений час з обсягом та складністю даної справи.

Для розрахунку витрат на правову допомогу адвокатом застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, згідно якої для цивільних справ граничний розмір допомоги не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на оплату юридичних послуг адвоката, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 3024грн.,

В свою чергу Відповідачем за проведення експертизи сплачено 2206,08грн.

Згідно ч.ч.1,5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України:

Державне мито покладається:

·у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

·у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

·при задоволенні позову - на відповідача;

·при відмові в позові - на позивача;

·при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов фактично задоволено на 90%, суд доходить висновку, що всі судові витрати між Позивачем та Відповідачем мають бути розподілені у відповідній частині.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області (17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Білецького Носенка, 7, код ЄДРПОУ 30713582, р/р26009023810, ПАТ „Полікомбанк”, м.Чернігів, МФО 353100) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (17500, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_6, НОМЕР_4 в Чернігівському РУ „ПриватБанк”, МФО 353586) 96659 грн. збитків, 966 грн. 59 коп. на відшкодування державного мита, 212 грн. 40 коп. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 2721 грн. 60 коп. на відшкодування оплати послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (17500, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_6, НОМЕР_4 в Чернігівському РУ „ПриватБанк”, МФО 353586) на користь Комунального підприємства "Комунальні послуги" Прилуцької міської ради Чернігівської області (17500, Чернігівська область, м.Прилуки, вул.Білецького Носенка, 7, код ЄДРПОУ 30713582, р/р26009023810, ПАТ „Полікомбанк”, м.Чернігів, МФО 353100) 220 грн. 61 коп. на відшкодування витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.В. Кушнір

03.03.10