Рішення № 9041753, 02.03.2010, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«02 »березня 2010 року Справа №17/47

За ПОЗОВОМ: Закритого акціонерного товариства „Ніфар”

16611, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Березанська, 108

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного підприємства „ЮЛМА-68”

14021, м. Чернігів, вул. Курська, 23           

Про стягнення 4887,02 грн.

Суддя Кушнір І.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: Петренко В.І. –представник, довіреність №52 від 23.03.09р.

Від Відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Закритим акціонерним товариством „Ніфар” заявлено позов до Приватного підприємства „ЮЛМА-68” про стягнення 4887,02 грн., в тому числі 3453,21 грн. основного боргу, 843,27 грн. пені, 486,45 грн. інфляційних, 104,09 грн. –3% річних.

          У судовому засіданні 16.02.10р. представником Позивача надано уточнення позовних вимог, відповідно до якого у зв'язку з тим, що при поданні позову були допущені помилки, а також, враховуючи, що станом на 16.02.10р. Відповідачем сума заборгованості не сплачена, Позивач просить стягнути з Відповідача 5420,36 грн., в тому числі 3453,21 грн. основного боргу, 1071,39 грн. пені за період з 01.10.08р. по 16.02.10р., 752,78 грн. інфляційних за жовтень 2008 року-січень 2010р. та 142,98 грн. –3% річних за період з 01.10.08р. по 16.02.10р.

Таким чином, даним уточненням Позивач фактично збільшив позовні вимоги та змінив період нарахування пені, інфляційних та 3% річних на основний борг.

Враховуючи, що як збільшення позовних вимог, так і зміна підстав позову, є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказане уточнення позовних вимог, яким фактично збільшено позовні вимоги та змінено період нарахування пені, інфляційних та 3% річних на основний борг.

          Відповідач відзив на позов не надав, явки представника в судове засідання не забезпечив, ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, надіслані Відповідачу за адресою: 14021, м. Чернігів, вул. Курська, 23, повернулися без вручення адресату з відміткою «за зазначеною адресою не перебуває».

          Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.03.10р., Приватне підприємство „ЮЛМА-68” зареєстроване за адресою: 14021, м. Чернігів, вул. Курська, 23.

          З викладеного вбачається, що процесуальні документи були направлені судом Відповідачу за місцем його державної реєстрації.

За таких обставин, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

          Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

          12.09.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладений договір купівлі-продажу №Р0511/08.09.12 (далі Договір).

          Згідно п.п.1.1.-1.3. Договору, Продавець (Позивач) зобов’язується протягом дії цього Договору передати у власність Покупця товар, визначений у Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб, окремими партіями по цінам, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, які узгоджуються Сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною Договору, а Покупець (Відповідач) зобов’язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору. Загальний об’єм товару, який продається по цьому Договору, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатури) товару по усім переданим згідно умов Договору окремим партіям товару. Ціни на товар визначаються Сторонами в накладній (них) на момент передачі партій товару. Загальна сума договору визначається, виходячи із цін на товар, асортименту і загальної кількості товару, переданого згідно умов договору, по товарним накладним.

          За умовами п.3.1. Договору кінцевий строк оплати товару Покупцем складає 14 календарних днів з дати отримання продукції Покупцем..

          Відповідно до п.п.2.1.-2.3. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2008р. включно. Строк дії Договору щорічно продовжується згідно з п.2.3. При відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення, направленого рекомендованим листом від любої з Сторін другій Стороні, про небажання продовжити договірні відношення, строк дії цього Договору вважається кожного разу продовженим до 31 грудня наступного року включно.

          Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 4153,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №855 від 16.09.08р. на суму 3318,17 грн. та №856 від 16.09.08р. на суму 835,04 грн.

          Відповідач за отриманий товар оплату здійснив частково.

          18.06.09р. Позивачем була надіслана Відповідачу претензія №132 від 18.06.09р. на суму 5234,30 грн., яка була отримана останнім 25.06.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №37095.

          Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача становить 3453,21 грн.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»

          Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»

          Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:

«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»

Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:          

“Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»

Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:

«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»

          Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»

          Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

          Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно п.5.3. Договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день прострочення платежу до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов’язань щодо оплати.

          На підставі викладеного, враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивачем нарахована Відповідачу пеня у розмірі 1071,39 грн. за період з 01.10.08р. по 16.02.10р.

          Проте, фактично розмір пені за цей період становить 1070,26 грн., а тому позов підлягає задоволенню щодо пені саме в цій частині. В решті стягнення пені має бути відмовлено в зв`язку з невірним розрахунком.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Позивач, враховуючи вищевикладене, просить стягнути інфляційні у розмірі 752,78 грн. за жовтень 2008 року-січень 2010р. та 3% річних у розмірі 142,98 грн. за період з 01.10.08р. по 16.02.10р.

          Проте, фактично розмір інфляційних за цей період становить 707,82 грн., а тому позов підлягає задоволенню щодо інфляційних саме в цій частині. В решті стягнення інфляційних має бути відмовлено в зв`язку з невірним розрахунком.

          Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини щодо нарахування пені, інфляційних та 3% річних, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати мають бути покладені в повному обсязі на Відповідача.

          Керуючись ст.ст.525,526,530,599,610,612,625,631,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218,230 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.          

2.Стягнути з Приватного підприємства „ЮЛМА-68” (14021, м.Чернігів, вул.Курська, 23, код ЄДРПОУ 35506120, р/р 26000168958800 в АКИБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства „Ніфар” (16611, Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Березанська, 108, код ЄДРПОУ 00204470, р/р26002301835033 у відділенні „Промінвестбанк” м. Ніжина, МФО 353434) 3453 грн. 21коп. основного боргу, 1070 грн. 26 коп. пені, 707 грн. 82 коп. інфляційних, 142 грн. 98коп. –3% річних, 102 грн. на відшкодування державного мита та 236 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову відмовити.

Суддя           І.В. Кушнір

02.03.10