Рішення № 90416940, 15.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

15 липня 2020 р. № 520/6947/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко О.В., розглянувши в порядку ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, оф. 71-А) про визнання протиправними дій та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошкевич Віри Леонідівни, яка знаходиться за адресою: вул.Раїси Окіпної, 4-А, оф.71-А, м.Київ в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 у виконавчому провадженні №61684246;

- скасувати постанову державного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошевич Віри Леонідівни, яка знаходиться за адресою: вул.Раїси Окіпною, 4-А, оф.71-А, м.Київ від 01.04.2020 про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 у виконавчому провадженні №61679748.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна постанова про відкриття виконавчого провадження №61679748 є протиправними, оскільки, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Також згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Таким чином, за вказаних обставин, відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення з фізичної особи, місце проживання та місце роботи якої, є місто Харків.

Ухвалою суду від 02.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року відкрито провадження по справі за правилами ст.287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві представник позивача просив розглядати справу без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, правом надати письмовий відзив не скористався.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 виданого Лисичанським МВ УДМС України в Луганській області 11.11.2014 року.

Згідно інформації Автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. перебуває виконавче провадження №61679748 у відношенні боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" про примусове виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. за №4615 виданого 30.03.2020 року про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 15370,00 грн.

01.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. у межах виконавчого провадження №61679748 прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на кошти боржника.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 6 ст.25 Закону №1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч.4 ст.24 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з п.10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону № 1404-VІІІ.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3 ст.26 Закону №1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон №1404-VІІІ і Закон №1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

За приписами п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Положеннями ч.5 ст.24 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.

Судовим розглядом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , позивач з 05.09.2016 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.12). Відомостей про зміну місця реєстрації паспорт ОСОБА_1 не містить.

Також, як вбачається зі змісту договору про надання кредиту від 14.08.2019 №2603425, укладеного між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 , остання вказала адресу місця реєстрації: АДРЕСА_2 4.

Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем не надано.

Таким чином, відомості про фактичне місце проживання ОСОБА_1 , вказані у виконавчому написі нотаріуса Колейчика В.В. №4615 від 30.03.2020 (м. Харків, провул.Інженерний, буд.4) відповідають відомостям щодо фактичного місця проживання боржника, які вказані у договорі про надання кредиту.

Суд зауважує, що відповідачем не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника, з урахуванням того, що згідно наданих позивачем доказів, місцем реєстрації боржника є: м. Харків, провул.Інженерний, буд.4.

Наведене свідчить про те, що приватний виконавець Дорошкевич В.Л., при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчилася з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивача. Наявні матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене твердження спростовується копією паспорту позивача, довідкою з місця роботи позивача та поясненнями позивача.

Надані стягувачем документи не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису, що свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м.Києві, оскільки, стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з які б свідчили про те, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м.Києві.

Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі №4615 від 30.03.2020 адреса проживання боржника ( АДРЕСА_4 ) та фактичне місце реєстрації боржника (м.Харків, пров.Інженерний, буд.4) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м.Києві не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов`язаний скористатися правом, наданим ч.5 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.

Вказана у виконавчому написі №4615 від 30.03.2020 та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку сду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, зазначена третьою особою в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця перебування боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Тобто, відсутнє обґрунтування правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №61679748 та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів (м.Харків).

Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №61679748 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв`язку з чим суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у місті Харків.

На підставі цього, суд доходить висновку висновку, що постанова приватного виконавця Дорошкевич В.Л. про відкриття виконавчого провадження №61679748 від 01.04.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. не доведено, що остання при відкритті виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 , діяла в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404-VІІІ.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови від 01.04.2020 ВП №61679748 діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а тому, оскаржувана постанова є протиправною та підлягають скасуванню.

Стосовно клопотання представника позивача відшкодувати ОСОБА_1 витрати на надання професійної правничої допомоги за рахунок відповідача в розмірі 7700 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі по тексту - Закон №5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п.1, 2, 6 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п.6 ст.1 Закону №5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ст.1 Закону №5076).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження витрат з оплати правничої допомоги, наданої протягом розгляду справи, позивачем надано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги б/н від 17.05.2020, копію акту виконаних робіт по договору від 19.05.2020 та копію квитанції до прибуткового касового ордера №19 від 19.05.2020.

Згідно долучено до матеріалів справи акту наданих послуг від 19.05.2020 адвокат та замовник - ОСОБА_1 , склали цей акт про те, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 17.05.2020 на дату підписання цього акту проведена наступна робота: консультація усна - 2 години (вартістю 500 грн/год.) у загальному розмірі 1000 грн., аналіз судової практики щодо вирішення аналогічних спорів - 5 годин ( вартістю 700 грн./год.) у загальному розмірі 3500,00 грн., складання позовної заяви - 4 години (вартістю 800 грн./год) у загальному розмірі 3200,00 грн. Загальна вартість послуг - 7700,00 грн.

Суд зазначає, що надання усної консультації - 1000,00 грн. тааналіз судової практики щодо вирішення аналогічних спорів - 3500,00 грн. взагалі не стосуються витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, збиранням доказів та не є правничою допомогою, наданою протягом розгляду справи.

При цьому, дії зі складання позовної заяви адвокатом включають в себе вивчення документів, як передумова її складання.

Стосовно співмірності сплаченої суми за надання правничої допомоги зі складністю справи, суд зазначає, що вказана категорія справи є справою незначної складності та не потребує поглибленого вивчення документів, значних зусиль та витрат позивача при розгляді справи в суді.

Таким чином, враховуючи співмірність сплаченої суми за надання правничої допомоги зі складністю справи, суд доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок відповідача, складає 3200,00 грн. за складання позовної заяви.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання дій протиправними та скасування постанови, - задовольнити.

Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошкевич Віри Леонідівни в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 у виконавчому провадженні №61684246.

Скасувати постанову державного виконавця виконавчого округу м.Київ Дорошевич Віри Леонідівни про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020 у виконавчому провадженні №61679748.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) 80 коп. з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. з Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, оф. 71-А, м. Київ, 02002).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, з урахуванням приписів п.3 розділу VІ Прикінцевих положень КАС України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко