Рішення № 90416938, 14.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

14 липня 2020 р. № 520/2876/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю:

секретаря судового засідання - Василенко А.А.,

представника позивача - Пономаренко Г.О. (ордер серія ХВ №76615 від 10.02.2020),

представника відповідача - Гончаренко А.С. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ №25150026 від 20.02.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул.Алчевських, буд.40, м.Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4309/0175-0725 від 14.02.2020, винесений ГУ Держпраці у Харківській області щодо ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний припис №20-01-4309/0175-0725 від 14.02.2020 прийнятий відповідачем без урахування усіх обставин, встановлених під час проведення ревізійного заходу, оскільки, позивачем створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, проте центром зайнятості такі особи на підприємство не направлялися. Обов`язок позивача зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком самостійно займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

Ухвалою від 06.03.2020 року у справі відкрито провадження за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 26.03.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі.

Частиною 1 статті 173 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Представник відповідача не погодившись з заявленими позовними вимогами, надав до суду письмовий відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% згідно з вимогами частини 1 статті 19 Закону України №875-XII за 2019 рік позивачем не виконаний, оскільки, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством особи з інвалідністю, а ФО-П ОСОБА_1 всіх заходів для такого працевлаштування не вжито, у зв`язку з чим відповідачем винесено оскаржуваний припис. Разом з тим, зазначив, що станом на час розгляду справи вказаний припис позивачем фактично виконано, а тому по даній справі відсутній предмет спору.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача - Пономаренко Г.О. (ордер серія ХВ №76615 від 10.02.2020), адміністративний позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Гончаренко А.С. (витяг з ЄДРЮОФОПГФ №25150026 від 20.02.2020), у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав викладених у письмовому відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що у період з 10 по 21 лютого 2020 на підставі наказу від 23.01.2020 №190 та направлення на перевірку №02.04-03/346 від 23.01.2020 фахівцями відповідача проведено планову перевірку додержання суб`єктом господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №20-01-4309/0175 від 14.02.2020.

Відповідно до висновків вказаного акту встановлено порушення Фізичної особою-підприємцем ОСОБА_1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в частині невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю.

14.02.2020 Головним управлінням Держпраці у Харківській області, із посиланням на акт перевірки, прийнято оскаржуваний припис №20-01-4309/0175-0725, яким заявника зобов`язано: 1) в подальшому дотримуватися вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"; 2) подати звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

19.02.2020 заявником подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, де відображено показник середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб) у 19 робітників, 1 особа - інвалід.

Проте, не погодившись із відповідністю закону згаданого припису контролюючого органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст та обсяг повноважень органів Державної служби України з питань праці на здійснення контролю у сфері використання праці найманих працівників та оплати праці унормовані приписами ст.ст.259 і 265 Кодексу законів про працю України, а приводи і способи реалізації такого контролю регламентовані приписами Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, зокрема, згідно з ч.6 ст.7 зазначеного закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Правовідносини з приводу притягнення до відповідальності осіб, винних у непрацевлаштуванні осіб з інвалідністю, унормовані Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі за текстом - Закон).

Так, згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З долучених до матеріалів справи копій звітів позивача форми №3-ПН, вбачається, що протягом 2019 року позивачем регулярно подавалися до Харківського обласного центру зайнятості звіти про наявність вакансій та інформацію про попит на робочу силу (вакансій), у яких відображено наявність вакансій із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю.

Долученими документами підтверджено, що за 2019 рік середньооблікова кількість штатних працівників позивача фактично склала 19 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність фактично склала 0 осіб.

Відповідно до ч.8 ст.19 вищевказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

З аналізу вказаної норми закону вбачається, що повноваження щодо проведення перевірок стосовно виконання нормативу робочих місць було покладено на органи Держпраці.

Положеннями ч.1 ст.19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 9 ст.19 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, суд відзначає, що визначене ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" забезпечення права осіб з інвалідністю працювати на підприємствах, в установах, організаціях реалізовано законодавцем у спосіб покладення обов`язків з працевлаштування осіб з інвалідністю як на роботодавців, так і на органи державної служби зайнятості населення.

При цьому, до обов`язків роботодавців з приводу забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у силу приписів ч.3 ст.17, ч.1 ст.18, ч.ч. 2, 3, 5 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлена до нього державною службою зайнятості (бо в силу ст.21 Кодексу законів про працю України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці), а у силу приписів ч.3 ст.18 названого закону - виділення та створення робочих місць, надання державній службі зайнятості відповідної інформації, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

В свою чергу, як випливає з приписів ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію, а у силу положень ст.18-1 даного закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Оскільки заявник протягом 2019 року подавав до органу державної служби зайнятості населення відповідні звіти про наявність вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, підтвердженням чому є долучені до справи звіти форми 3-ПН, а станом на момент проведення перевірки у 2020 році такий строк подачі звітності за 2019 рік не скінчився, то за цим критерієм в діях фізичної особи-підприємця відсутній склад протиправного діяння.

У ході проведення перевірки адміністративним органом не було виявлено фактів протиправної відмови заявника від працевлаштування інвалідів, які б звернулись з власної ініціативи чи були б направлені органом державної служби зайнятості, адже у тексті акту таких відомостей не викладено.

При цьому, вирішуючи спір, суд звертає увагу на те, що покладений законом на працедавців обов`язок зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю, а також інформування уповноважених органів щодо наявності відповідних вакансій, не супроводжується обов`язком роботодавців самостійно займатися пошуком майбутніх працівників з ознаками інвалідності.

Посилання владного органу на самостійне виправлення заявником виявленого у ході перевірки порушення суд вважає юридично неспроможним, так як відсутність належно виявлених, зафіксованих та доведених обставин вчинення протиправного діяння призводить до неправомірності застосованого до особи заходу впливу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що позивач не допускав порушень вимог чинного законодавства про зайнятість, а тому у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваного припису, оскільки відповідач у 2019 році здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та вжив заходів щодо інформування належного органу про наявну можливість працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування припису, - задовольнити.

Скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 №20-01-4309/0175-0725 від 14.02.2020.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (сімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (61022, м.Харків, вул.Алчевських, буд.40, код ЄДРПОУ 39779919).

Роз`яснити, що судове рішення буде виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлений 16 липня 2020 року.

Суддя О.В. Панченко