Рішення № 90416864, 09.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 липня 2020 р. справа № 520/1680/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,

за участі:

представника позивача - Марцонь Д.Г.,

представника відповідача - Шаповалов Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-6, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Харківської митниці ДФС UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року про коригування митної вартості;

- скасувати рішення Державної митної служби України Харківської митниці ДФС про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови UA807190/2019/02394.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 року розгляд справи відкладався у зв`язку з введенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивач отримав Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/02394, в якій зазначена причина відмови: "Неможливість здійснення митного оформлення товарів, у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року (вимоги пунктів 3 та 6 статті 54 МКУ)". Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року було складено щодо легкового автомобіля, що був у використанні, марка ВМW, модель 335 ХL, модельний рік - 2009 р., календарний рік виготовлення - 2009 р., ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2. Позивач зазначив, що митна вартість автомобіля була визначена за основним методом на підставі статті 58 Митного кодексу України, позивачем було подано до митниці офіційний документ, що містить вартість придбаного автомобілю (1898 дол. США) та платіжний документ щодо якого було здійснено міжнародний банківський переказ грошей в зазначеній сумі до США. Також позивачем було офіційно сплачено грошові копни в сумі 400 доларів США за доставку автомобілю. Отже задекларована позивачем, абсолютно обґрунтована та підтверджена документами митна вартість складала 2298 доларів США. Позивач вважає, що відповідач жодним чином не обґрунтував чому йогоне влаштували надані для митною оформлення документи та чому відповідач здійснив запит на витребування додаткових документів у позивача в порушення норм МК України, відповідачем не наведено доказів порядку та процедури використання інших додаткових методів визначення ми тої вартості, відповідач жодним чином не довів на підставі чого була сформована вартість відповідно до рішення про коригування митної вартості. З урахуванням наведеного, на думку позивача, вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 05.12.2019 року до митного поста «Харків - автомобільний» Слобожанської митниці Держмитслужби особою, уповноваженою на декларування, ОСОБА_2 була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі - ЕМД) №UА807190/2019/025846 з товаром: «Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт, марка ВМW модель 335 ХL, модельний рік - 2009 р., календарний рік виготовлення - 2009 р., ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2, тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 3000 смЗ, потужність - 225 кВт., див.доп. колір - чорний, місць для сидіння - 5, колісна формула 4 на 4, тип кузова - седан, номер шасі - немає даних, номер двигуна - немає даних, був у використанні, авто після ДТП, пошкоджено передню праву частину авто, спрацювали подушки безпеки, демонтовано переднє та заднє колесо з лівої сторони. Транспортний засіб відповідає екологічним нормам не нижче рівня Євро 2, торгівельна марка: ВМW, виробник: Вауеrische Motoren Werke AG, країна виробництва: DЕ. У вказаній ЕМД митна вартість транспортного засобу позивача була визначена за основним методом на підставі рахунку-фактури від 23.08.2019 року №43433769 та заявлена у розмірі 1898 доларів. Разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - ОСОБА_2 були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: рахунок-фактура від 23.08.2019 №43433769; коносамент від 19.11.2019 MEDUBX470975-4; декларація про походження товару від 23.08.2019 року №43433769; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 02.12.2019 року UА500650/2019/5736; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.08.2019 року 67206479002 LІ; документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу; Договір про надання послуг митного брокера від 20.11.19; довідка №41189; зображення тех. опису; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1581567929.1; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного чи тимчасового проживання на території України 002265007. Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UА807190/2019/0025846 від 05.12.2019 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР за кодами: 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, при цьому представник відповідача зазначив, що вказаний перелік митних формальностей формується вавтоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. За результатами поглибленої перевірки, Слобожанською митницею Держмитслужби було встановлено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів, як обов`язкова складова митної вартості, декларантом підтверджені неналежним чином з огляду на те, що на підтвердження вищевказаної складової митної вартості, разом з ЕМД №UА807190/2019/025846 від 05.12.2019 особою уповноваженою на декларування до Слобожанської митниці Держмитслужби були надані наступні транспортні (перевізні) документи: коносамент від 19.11.2019 року MEDUBX470975-4, проте, наданий документ є похідними від основного документу, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення - Договору транспортного експедирування, який не був поданий до митного оформлення разом з ЕМД №UА807190/2019/025846. Також, стосовно рахунку-фактури, наданого декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу без відповідного перекладу, представник відповідача зазначив, що в розумінні ч.2 ст.53 МКУ, вищевказана угода, без документального підтвердження її оплати, не підтверджує в повній мірі визначену декларантом митну вартість транспортного засобу. На виконання вимог ст.54 МКУ та відповідно до вимог ч.3 ст.53 та ст.368 МКУ, в зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, спеціалізованим підрозділом митниці декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності протягом 10 календарних днів надання таких додаткових документів, крім наданих: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату ТЗ, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціона, рахунки збору за аукціон, інформацію щодо комплектності та комплектації). 06.12.2019 року від митного брокера ОСОБА_2 надійшов лист наступного змісту: "У відношенні до митної декларації, що прийнята в базу під №807190/2019/025846 від 05.12.2019 року повідомляємо наступне: додаткових документів надати немає можливості, просимо скорегувати митну вартість у розмірі 4051 USD та надати рішення коригування митної вартості, згідно проведеної консультації". За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що проводилось на виконання пункту 2.5. розділу 2 Методичних рекомендацій було встановлено: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за МД від 09.09.2019 року №305200/2019/43856 - 4051 USD. З урахуванням вищевикладеного коригування митної вартості товарів позивача здійснене Слобожанською митницею Держмитслужби у відповідності до ст.ст. 52-64 МКУ та Методичних рекомендацій, а оскаржуване рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості транспортного засобу позивача є законним та обґрунтованим. З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 05.12.2019 року до митного поста «Харків - автомобільний» Слобожанської митниці Держмитслужби особою, уповноваженою на декларування, ОСОБА_2 була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі - ЕМД) №UА807190/2019/025846 з товаром: «Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт, марка ВМW модель 335 ХL, модельний рік - 2009 р., календарний рік виготовлення - 2009 р., ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2, тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 3000 смЗ, потужність - 225 кВт., див.доп. колір - чорний, місць для сидіння - 5, колісна формула 4 на 4, тип кузова - седан, номер шасі - немає даних, номер двигуна - немає даних, був у використанні, авто після ДТП, пошкоджено передню праву частину авто, спрацювали подушки безпеки, демонтовано переднє та заднє колесо з лівої сторони. Транспортний засіб відповідає екологічним нормам не нижче рівня Євро 2, торгівельна марка: ВМW, виробник: Вауеrische Motoren Werke AG, країна виробництва: DЕ. У вказаній ЕМД митна вартість транспортного засобу позивача була визначена за основним методом на підставі рахунку-фактури від 23.08.2019 року №43433769 та заявлена у розмірі 1898 доларів.

Разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - ОСОБА_2 були надані, зокрема, наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: рахунок-фактура від 23.08.2019 №43433769; коносамент від 19.11.2019 MEDUBX470975-4; декларація про походження товару від 23.08.2019 року №43433769; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів від 02.12.2019 року UА500650/2019/5736; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.08.2019 року 67206479002 LІ; документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу; Договір про надання послуг митного брокера від 20.11.19; довідка №41189; зображення тех. опису; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1581567929.1; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного чи тимчасового проживання на території України 002265007.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД №UА807190/2019/0025846 від 05.12.2019 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР за кодами: 105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п.п.2.12 п.2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю з правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 (далі - Методичні рекомендації) посадовою особою відповідача було здійснено перевірку наявності розбіжностей у документах, наданих декларантом.

За результатами поглибленої перевірки, Слобожанською митницею Держмитслужби було встановлено, що витрати на транспортування оцінюваних товарів, як обов`язкова складова митної вартості, декларантом підтверджені неналежним чином з огляду на те, що на підтвердження вищевказаної складової митної вартості, разом з ЕМД №UА807190/2019/025846 від 05.12.2019 особою уповноваженою на декларування до Слобожанської митниці Держмитслужби були надані наступні транспортні (перевізні) документи: коносамент від 19.11.2019 року MEDUBX470975-4, проте, наданий документ є похідними від основного документу, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення - Договору транспортного експедирування, який не був поданий до митного оформлення разом з ЕМД №UА807190/2019/025846. Також, стосовно рахунку-фактури, наданого декларантом на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу без відповідного перекладу, в розумінні ч.2 ст.53 МКУ вищевказана угода без документального підтвердження її оплати, не підтверджує в повній мірі визначену декларантом митну вартість транспортного засобу.

З огляду на викладене, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На виконання вимог ст.54 МКУ та відповідно до вимог ч.3 ст.53 та ст.368 МКУ, в зв`язку з тим, що подані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, спеціалізованим підрозділом митниці декларанту було направлено електронне повідомлення щодо необхідності протягом 10 календарних днів надання таких додаткових документів, крім наданих: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату ТЗ, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки збору за аукціон, інформацію щодо комплектності та комплектації).

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Натомість фактичні обставини справи свідчать про те, що у визначений законом строк додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом позивача до митниці подано не було.

Судом встановлено, що 06.12.2019 року від митного брокера ОСОБА_2 надійшов лист наступного змісту: "У відношенні до митної декларації, що прийнята в базу під №807190/2019/025846 від 05.12.2019 року повідомляємо наступне: додаткових документів надати немає можливості, просимо скорегувати митну вартість у розмірі 4051 USD та надати рішення коригування митної вартості, згідно проведеної консультації".

Отже, декларантом або його уповноваженою особою надані документи, які містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), враховано форму контролю, сформовану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), відповідно до якої митна вартість товару, оформленого за митною декларацією, використаною в якості джерела інформації, яка була оформлена у максимально наближений час, є значно більшою, ніж митна вартість товару, зазначеного у митній декларації позивача.

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що проводилось на виконання пункту 2.5. розділу 2 Методичних рекомендацій було встановлено: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за МД від 09.09.2019 року №305200/2019/43856 - 4051 USD.

Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до рівня 4051 дол. США, з урахуванням витрат на транспортування.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, Державною митною службою України Харківської митниці ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, ч. 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ, відповідачем була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів. транспортних засобів комерційного призначення №UA807190/2019/02394, в якій зазначена причина відмови: "Неможливість здійснення митного оформлення товарів, у зв`язку з невірним визначенням їх митної вартості та прийняттям Рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року (вимоги пунктів 3 та 6 статті 54 МКУ)" та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 та ч.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Судом встановлено, що під час перевірки заявлених позивачем митної вартості товару контролюючим органом встановлено необ`єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах.

Зокрема, було встановлено наступне:

1) особа, уповноважена на декларування під час митного оформлення, а також під час проведення на консультацій не надала договору, на підставі якого позивачу надавалися послуги із перевезення у органу митного контролю виникла обґрунтована підозра у заниженні декларантом митної вартості товару;

2) разом з ЕМД №UA807190/2019/025846 від 05.12.2019 року декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується ТЗ позивача;

3) митна вартість товару, оформленого за митною декларацією, використаною в якості джерела інформації, яка була оформлена у максимально наближений час, є значно більшою, ніж митна вартість товару, зазначеного у митній декларації позивача.

З приводу наведеного, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 368 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Проте, до митного оформлення не надано документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України, які підтверджують митну вартість товарів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В частині 10 статті 58 Митного кодексу України наведені витрати (складові митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, до яких зокрема, віднесені витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на страхування цих товарів.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Підпунктом 14.1.260 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Також пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, віднесені страхові документи (якщо здійснювалося страхування), а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 "Формуляр-зразок Організації Об`єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування" (2001) основними документами, які необхідні для страхування товарів під час здійснення зовнішньоторговельних операцій є угоди про страхування (договір про страхування, страховий поліс, страховий сертифікат); повідомлення про страхування, ковернот; документи адміністративного характеру (повідомлення про страхову премію, рахунок-фактура страховика).

Отже, положення вищезазначених норм законодавства України передбачають зазначення повних та достовірних відомостей про вартість страхування товарів, а також про вартість перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України як складової частини митної вартості товарів, а тому ненадання уповноваженою особою декларанта до митного оформлення документів, які підтверджують вартість страхування та перевезення (фрахту) товарів до момент перетинання ними митного кордону України виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Також суд зазначає, що пунктом 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносяться рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Частиною 2 статті 7 Митного кодексу України передбачено, що державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Згідно з резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 28.03.1947 (документ Е/402) заснована Європейська економічна комісія ООН, яка у відповідності до пункту 4 зазначеної резолюції уповноважена подавати рекомендації з будь-якого питання, що входить до її компетенції, безпосередньо урядам країн, які у ній представлені.

В пункті 21 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) зазначено, що точний зміст переліку витрат залежить від застосовуваних умов поставки.

В пункті 22 розділу VII Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку - для міжнародної торгівлі" (ЕСЕ/TRADE/148) (Женева, вересень 1983 року) показано у якому порядку можуть зазначатися суми по рахунку, додаткові витрати та вирахування (в тому числі зазначаються витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України та інші витрати).

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Отже, положення вищезазначених міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про вартість товарів (в тому і про витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України) в рахунку-фактурі (інвойсі) тощо, а тому відсутність у поданих до митного оформлення документах (інвойсі) відомостей про витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України витрати на навантаження товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України, виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.

Відповідно до розділу III (графа 20) Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспорто експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Судом встановлено, що на підтвердження вищевказаної складової митної вартості, разом з ЕМД №UА807190/2019/025846 від 05.12.2019 року, особою уповноваженою на декларування до Слобожанської митниці Держмитслужби, були надані наступні транспортні (перевізні) документи: коносамент MEDUBX470975-4 від 19.11.2019 року, проте, наданий документ є похідними від основного документу, на підставі якого позивачу надавалися послуги з перевезення - Договору транспортного експедирування, який не був поданий до митного оформлення разом з ЕМД №UА807190/2019/025846.

Факт того, що до митниці не надавався жоден договір (контракт) про перевезення підтверджується відсутністю у графі 44 зазначених ЕМД реквізитів документа за кодом « 4301», яким має бути позначено такий документ відповідно до Класифікатора документів. Відповідно до коносаменту MEDUBX470975-4 від 19.11.2019 року морським портом відправлення товару є місто Нью-Йорк; морським портом, який приймає товар є місто Одеса. Відповідно до прінт-скріну з аукціону Сораrt містом перебування транспортного засобу на період проведення аукціону є місто Філадельфія, штат Каліфорнія.

Як зазначено, у позовній заяві, а також у актах огляду транспортного засобу, даний транспортний засіб був пошкоджений у результаті ДТП, демонтовано переднє та заднє колесо з лівої сторони. Тобто транспортний засіб необхідно було доставити із міста Філадельфія (штат Пенсильванія) до міста Нью-Йорк для завантаження на морське судно, що також підлягає включенню у митну вартість транспортного засобу.

При цьому, коносамент засвідчує собою виключно перевезення транспортного засобу морським судном із порту відправлення до порту прибуття.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки особа, уповноважена на декларування під час митного оформлення, а також під час проведення на консультацій не надала договору, на підставі якого позивачу надавалися послуги із перевезення, у органу митного контролю виникла обґрунтована підозра у заниженні декларантом митної вартості товару.

Також судом встановлено, що під час перевірки заявлених позивачем митної вартості товару контролюючим органом встановлено необ`єктивність та недостатність документального підтвердження використаних декларантом даних в наданих до митного оформлення документах.

Зокрема, було встановлено наступне: позивачем із визначених ч. 2 ст. 53 МК України документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, надано лише рахунок-фактуру від 23.08.2019 року №43433769, який свідчить лише про необхідність сплати зазначених в ній коштів, та не є доказом фактичної сплати таких коштів, а тому не може вважатись платіжним документом, в тому числі і в розумінні Митного кодексу України.

Окрім цього, у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі відсутні відомості про ставку податку. Таким чином, зазначений документ не може слугувати документом, що засвідчує вартість товару, за яку він був проданий у звичайному ході торгівлі.

Частиною 1 статті 368 МК України визначено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Однак, як вбачається із вищенаведеного, прихідний касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

Абзацом 2 ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під час продажу товару продавець зобов`язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує Факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

Статтею 2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Ідентичне визначення терміну «розрахунковий документ» наведене і в Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Мінфіну від 14.06.2016 № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Окрім того, листом Міністерства Фінансів України від 16.02.2017 №31-11410-06-5/4339 «Щодо особливостей застосування первинних документів» роз`яснено, що оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера, тощо.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Таким чином, для можливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів, декларанту необхідно підтвердити таку складову митної вартості товарів як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені ч.10 ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що позивачем до митного оформлення не надано банківського платіжного документа, що стосуються оцінюваного товару, як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Суд критично відносить до наданих позивачем до адміністративного позову доказів сплати за придбаний транспортний засіб та його транспортування, оскільки вказані документи не були подані під час митного оформлення. Враховуючи положення ч.2 ст.2 КАСУ при вирішенні питання щодо законності оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивача, суд має враховувати саме ті відомості та документи, які були заявлені та подані до митниці декларантом разом з ЕМД та які мали в наявності посадові особи митниці станом на момент винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів позивача.

Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано було запропоновано позивачу надати: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату ТЗ, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки звіра за аукціон, інформацію щодо комплектності та комплектації); 3) пояснення по формі сплати за транспортний засіб, документальне підтвердження сплати, висновки про вартісні та якісні характеристики товарів.

Судом встановлено, та не заперечувалось сторонами у справі, що позивачем не було надано на пропозицію відповідача жодного документу, що належним чином підтверджує витрати на транспортування та жодного документу із запропонованих під час митної консультації.

Згідно п. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю з правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації), посадовими особами митного органу під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися, зокрема, такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформацію, отриману від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформацію отриману з мережі Інтернет.

При цьому, Методичні рекомендації, розроблено відповідно до положень розділів III, XI МКУ, Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.07.2015 №684, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за №1021/27466, та Керівництва з контролю митної вартості Всесвітньої митної організації (пункт 1 розділу 1 Методичних рекомендацій).

Метою Методичних рекомендацій є забезпечення єдиного підходу органів доходів і зборів до роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час митного контролю та митного оформлення (пункт 2 розділу 1 Методичних рекомендацій).

Крім того, пунктом 7.35 Методики встановлено, що у разі відсутності цінових даних КТЗ у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ.

У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс- листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Крім того, застосування вказаного довідника передбачено наказом Державної митної служби від 13.10.2006 №885 «Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості транспортних засобів, вузлів та агрегатів».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку правомірність дій відповідача, який за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), враховано форму контролю, сформовану автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР), відповідно до якої митна вартість товару, оформленого за митною декларацією, використаною в якості джерела інформації, яка була оформлена у максимально наближений час, є значно більшою, ніж митна вартість товару, зазначеного у митній декларації позивача.

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, що проводилось на виконання пункту 2.5. розділу 2 Методичних рекомендацій було встановлено: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за МД від 09.09.2019 року №305200/2019/43856 - 4051 USD. Таким чином відповідач правомірно скоригував митну вартість автомобіля до рівня 4051 USD, з урахуванням витрат на транспортування.

Згідно з частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Судом встановлено, що на момент винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості транспортного засобу позивача відомості, витребувані під час митної консультації до відповідача не надавались, відповідно позивачем не спростовані обґрунтовані сумніви митниці в об`єктивності та достовірності відомостей, зазначених в документах, наданих позивачем під час митного оформлення.

З огляду на відсутність документів, які б підтверджували заявлену позивачем вартість товару, у контролюючого органу правомірно виникли підстави вважати заявлену позивачем вартість товару необ`єктивною, неповною та сумнівною відносно правильності обчислення згідно з наданим документом.

Судом встановлено, що подані позивачем додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.64 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

З огляду на встановлені обставини щодо неможливості підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів та відсутність цих документів під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про правомірність використання митним органом інформації з ЄАІС.

Пунктом 8 Методичних рекомендацій передбачено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів.

Як встановлено судом вище, у процесі проведення консультації між декларантом та митним органом додаткові документи на підтвердження митної вартості додано не було.

Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зазначає, що посилання позивача що відповідач не звертався до позивача за будь-якими консультаціями спростовуються наявними в матеріалах доказами, зокрема і заявою позивача про відмову у наданні додаткових документів для підтвердження митної вартості автомобіля.

Також, твердження позивача, що ним було надано вичерпний перелік документів, які стосуються митної вартості товару та безпідставність витребування митним органом у процесі проведення консультації додаткових документів не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки судовим розглядом підтверджено, що інспекторами з митного оформлення запропоновано надати документи згідно з нормою ст.53 МК України на підставі висновку про те, що подані до митного оформлення документи необ`єктивні, містять розбіжності та не містять всіх даних для застосування першого методу визначення митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

При цьому суд наголошує, що позивачем не наведено та не надано жодного доказу в спростування підстав для прийняття Державною митною службою України Харківської митниці ДФС рішення UA807000/2019/003523/2 від 06.12.2019 року про коригування митної вартості та рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оформлене карткою відмови UA807190/2019/02394, або наведення фактів що свідчать про їх протиправність.

З огляду на те, що позивач не спростовує висновків контролюючого органу, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваних рішень, та як наслідок відсутність підстав для їх скасування.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що оскаржувані рішення Харківської митниці ДФС винесені відповідачем на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом, а тому є правомірними. Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-6, код ЄДРПОУ 43332958) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 16.07.2020 року.

Суддя Біленський О.О.