Рішення № 90416752, 15.07.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2523/19

15 липня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – відповідач), в якій просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження розміру пенсії до виплати ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 01.03.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.53 Закону України "Про пенсійне забезпечення " та п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити її виплату з урахуванням вже виплачених сум пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 19.11.1993 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-виробничого складу цивільної авіації на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Позивач 15.10.2019 року звернувся до відповідача за роз`ясненням щодо невиплати пенсії в повному обсязі. Листом від 23.10.2019 року №778/А-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило про обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме з 01.03.2017 року у сумі 10740,00 грн., з 01.01.218 року у сумі 13730,00 грн., з 01.07.2018 року у сумі 14350,00 грн., з 01.12.2018 року у сумі 14970,00 грн., з 01.07.2019 року у сумі 15640,00 грн.

Позивач вважає застосоване органом Пенсійного фонду обмеження розміру його пенсії неправомірним, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.11.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.30-32). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що обмеження максимальним розміром пенсійної виплати закріплено у ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а тому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, обмежуючи пенсію позивача максимальним розміром, діяло у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.02.2020 року провадження в адміністративній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у справі №580/234/19.

Ухвалою суду від 02.07.2020 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено у судове засідання на 15.07.2020 року

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві (а.с.7-15) та відповіді на відзив (а.с.35), проси суд задовольнити позов в повному обсязі. Наголосив, що одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівник льотного складу, та має право на перерахунок пенсії з 01.03.2017 року без встановлення обмеження граничного розміру відповідно до пп."в" п.7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-виробничого складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 року №713

Представником відповідача 15.07.2020 року подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності .

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та з 19.11.1993 року отримує пенсію за вислугу років, як працівник льотно-виробничого складу цивільної авіації, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з розрахунку пенсії, оформленого розпорядженням №135896 від 21.10.2019 року та рішеннями №961170135896 від 10.12.2018 року та від 12.04.2019 року, розмір пенсії позивача з 01.03.2017 року складав 12232,57 грн., з 01.05.2017 року – 12248,82 грн., з 01.10.2017 року – 12283,82 грн., з 01.03.2018 року – 16702,87 грн., з 01.12.2018 року – 16754,12 грн., з 01.03.2019 року – 20804,28 грн., з 01.07.2019 року – 20821,03 грн., з 01.12.2019 року – 20839,53 грн. (а.с.20-25)

Проте, з урахуванням встановленого максимального розміру пенсії, розмір пенсії, що виплачується позивачу, з 01.03.2017 року становив 10740,00 грн., з 01.01.2018 року – 12323,82 грн., з 01.03.2018 року – 13730,00 грн., з 01.07.2018 року – 14350,00 грн., з 01.12.2018 року – 14970,00 грн., з 01.07.2019 року – 15640,00 грн., з 01.12.2019 року – 16380,00 грн., про що також свідчать дані довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №789 від 21.10.2019 року (а.с.26).

За результатами звернення від 15.10.2019 року про причини неповної виплати пенсії (а.с.18), Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 23.10.2019 року №778/А-11 (а.с.19) повідомило, що розмір пенсії розраховано відповідно до норм чинного законодавства, яким відповідно до ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", передбачено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімуми, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погодившись з такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-VI (далі – Закон №1058-VI) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону №1058-VI виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до змісту ст.5 Закону №1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

У ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі – Закон №1788-XII) визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону №1788-XII працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах, пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку за роботу, що дає право на пенсію за вислугу років (частина перша статті 64 та статті 65, 66, 69), одержуваного перед її припиненням, і призначаються в розмірах, передбачених частинами першою - третьою, шостою статті 19 та статтею 21 цього Закону для пенсій за віком, і не можуть перевищувати 85 процентів заробітку для працівників льотно-випробного складу та 75 процентів заробітку для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах. При цьому розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.

Згідно зі ст.54 Закону №1788-XII працівники льотного і льотно-випробного складу після досягнення 50 років і за наявності вислуги років на цих посадах станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок мають право на пенсію за вислугу років незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсій, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджуються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, Перелік посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років та Порядок призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418.

У відповідності до п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 року №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з пп."в" п.7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, законодавством, передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня. Проте, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні такого перерахунку із посиланням на існування законодавчого обмеження розміру призначеної йому пенсії.

Суд зауважує, що обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі – Закон №3668-VI).

За правилами ст.2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.3 ст.85 Закону №1788-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно абз.1 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому абз.2 п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Суд звертає увагу на те, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Таким чином, п.2 розд.ІІ Закону № 3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст.2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, враховуючи положення Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 року №418, позивачу здійснено перерахунок його пенсії з 01.03.2017 року, з 01.03.2018 року та з 01.03.2019 року.

Так, у зв`язку з проведеним перерахунком основний розмір пенсії позивача з 01.03.2017 року складав 12232,57 грн., з 01.05.2017 року – 12248,82 грн., з 01.10.2017 року – 12283,82 грн., з 01.03.2018 року – 16702,87 грн., з 01.12.2018 року – 16754,12 грн., з 01.03.2019 року – 20804,28 грн., з 01.07.2019 року – 20821,03 грн., з 01.12.2019 року – 20839,53 грн., проте до виплати, з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2017 року становив 10740,00 грн., з 01.01.2018 року – 12323,82 грн., з 01.03.2018 року – 13730,00 грн., з 01.07.2018 року – 14350,00 грн., з 01.12.2018 року – 14970,00 грн., з 01.07.2019 року – 15640,00 грн., з 01.12.2019 року – 16380,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, лише починаючи з 01.03.2017 року внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.

Оскільки на момент набрання чинності Законом №3668-VI пенсія ОСОБА_1 не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, суд приходить до висновку, що на позивача не поширюються норми п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року по справі №580/234/19, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Так, Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначає про тлумачення п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого ст.2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, суд звертає на те, що норми п.2 розд.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI).

Норми ст.2 Закону № 3668-VI кореспондуються з положеннями ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та ч.3 ст.85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

З огляду на викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм дають підстави для висновку, що обмеження граничного розміру пенсії позивача з 01.03.2017 року є законним та обґрунтованим, яке не призвело до зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , яку він отримував до цього, тому в даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав або позбавленням його права на соціальний захист.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку про правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у перерахунку і виплаті пенсії позивача без обмеження граничного розміру пенсії з 01.03.2017 року, що відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2020 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 місцезнаходження/місце проживання АДРЕСА_1 ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1

відповідач:

-Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області місцезнаходження/місце проживанняМайдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769;

Головуючий суддя Мандзій О.П.