Постанова № 90416660, 13.07.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2020 р. Справа № 480/1603/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представника відповідача - Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№116)" до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Сумським окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу №480/1603/19 за позовом ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 116)» до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДФС у Сумській області.

За результатами розгляду цієї справи 23.06.2020р. судом було ухвалено рішення про часткове задоволення позову, визнано протиправними та скасовано: податкові повідомлення – рішення від 21.03.2019 №0003311304, №0003321304, №0003301304, вимогу про сплату боргу від 10.05.2019 №Ю-4111-17 в частині визначення суми боргу 303144,55 грн., вимогу про сплату боргу від 04.06.2019 №Ю-4111-17 в частині визначення суми боргу 303144,55 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.06.2020 в судовому засіданні представник позивача, адвокат Рижов С.Є. до початку судових дебатів заявив про стягнення судових витрат з відповідачів.

В подальшому представником позивача було подано заяву щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 49000 грн.

В свою чергу представник відповідача подав клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому просив у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

Задовольняючи частково заяву про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

З матеріалів справи суд вбачає, що з метою отримання правничої допомоги, ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 116)» було укладено Договір про надання правничої допомоги від 04.03.2019р. № 1597-р/19 з адвокатом Рижовим С.Є. (а.с. 11, т.1)

Пунктом п.п. 7.1 Договору про надання правничої допомоги визначено, що вартість послуг Адвоката складає:

- Аналіз чинного законодавства України та дослідження практики застосування відповідних норм права з метою забезпечення законних інтересів та прав Клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства – 5000 грн.;

- Аналіз документів по справі – 5000 грн.;

- Складання процесуальних документів – 5000 грн.;

- Представництво прав та законних інтересів Клієнта в кожному судовому засіданні за годину роботи, починаючи з часу призначення справи до розгляду у судовому засіданні до фактичного закінчення судового засідання – 1000 грн.;

- В разі відкладення розгляду справи без проведення суддею судового засідання, вартість послуг складає – 500 грн.

За надані послуги Замовник (позивач) виплатив Виконавцеві (представнику позивача) плату в розмірі 49000 грн. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано Розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 46 – 47, т.3), Акт прийому – передачі наданих послуг від 30.06.2020р. та квитанції до прибуткових касових ордерів щодо сплати позивачем на користь адвоката Рижова С.Є. коштів в загальній сумі 49000 грн. (а.с. 48 – 49, т.3). Суд зазначає, що вказані документи, містять всі необхідні реквізити, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір.

Також з матеріалів справи суд вбачає, що адміністративний позов підписаний адвокатом Рижовим С.Є., як представником позивача. Крім того, Рижовим С.Є. також були складені та подані до суду заяви, клопотання, відповідь на відзив, та пояснення та прийнято участь у 7 судових засіданнях. Зазначене свідчить про проведену адвокатом роботу, крім того, доводи позову, відповіді на відзив та пояснень, підготовлених Рижовим С.Є. були оцінені та частково враховані при постановленні судового рішення.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Так з розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу суд вбачає, на аналіз чинного законодавства та дослідження практики застосування відповідних норм права адвокатом було витрачено 300 хв. (5 год) – вартість робіт 5000 грн., на аналіз документів по справі витрачено 300 хв. (5 год) – вартість робіт 5000 грн. Оскільки вказані послуги пов`язані із написанням та поданням до суду відповідного позову, складання якого адвокат оцінив також в 5000 грн. (за 300 хв.), що враховуючи безпосередньо текст наведеної позовної заяви, а також необхідності неодноразового подання додаткових пояснень та доказів, враховуючи обсяг вказаних документів, свідчить про завищений розмір за вказані послуги.

Із зазначеного розрахунку розміру витрат на професійну правничу допомогу суд також вбачає, до загальної суми витрат включено роботи із складання заперечення на Акт перевірки про результати планової виїзної перевірки від 15.02.2019 № 178/18-28-13-04/08680796/10 тривалістю 180 хв. (3 год.) вартістю 3000 грн. Суд вважає, що вказані витрати не пов`язані із розглядом судової справи відтак не відносяться до складу судових витрат, отже в цій частині заява про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Адвокатом також включено до складу витрат на професійну правничу допомогу вартість робіт із складання клопотання про відкладення розгляду справи №11034-Р в сумі 250 грн., яке було подано до суду апеляційної інстанції (а.с. 86, т.1) та складення апеляційних скарг в сумі 3000 грн. та 5000 грн. Разом з тим, відповідно п.3.1. п.3 договору про надання правничої допомоги №1597-Р/19, в надання правничої допомоги, адвокат бере на себе наступні зобов`язання: г) представляти права та законні інтереси в суді першої інстанції. Відтак в цій частині заява про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Крім того, щодо включення до складу витрат на професійну правничу допомогу вартості робіт із складання інших процесуальних документів (заяв, клопотань, відповіді на відзив, тощо) суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.1 п.7 договору про надання правничої допомоги №1597-Р/19 вартість послуг Адвоката складає: 7.1.3. складення процесуальних документів - 5000 грн. При цьому, суд зазначає, що умовами договору не передбачено що вказана суму є вартістю за складення кожного процесуального документу. Договором також не передбачено розрахунку вартості послуг зі складення процесуальних документів в залежності від витраченого часу адвокатом. Використання адвокатом для розрахунку величини 1000 грн. за 1 годину роботи, суд вважає безпідставним, оскільки такий розрахунок передбачений умовами договору лише для визначення вартості послуг щодо участі адвоката у судових засіданнях. Відтак, виходячи із аналізу умов договору про надання правничої допомоги №1597-Р/19 суд доходить висновку, що домовленістю між сторонами договору визначено загальну вартість робіт зі складення всіх процесуальних документів по справі – 5000 грн.

Крім того, суд враховує, що судові засідання 19.06.2019 тривало 14 хв., 10.10.2019 – 13 хв., 17.10.2019 – 30 хв., 04.11.2019 - 45 хв., 21.11.2019 – 64 хв., 11.06.2020 – 38 хв., 23.06.2020 – 77 хв. При цьому загальна тривалість судових засідань по вказаній справ1 склала 281 хв. Відтак загальна вартість вказаних послуги адвоката, виходячи із вартості визначеної договором (1000 грн. за год., 16,67 за хв.) складає 4684,27 грн. (281 хв. Х 16,67 грн.).

Отже, суд доходить висновку що твердження позивача про наявність підстав для стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 49000 грн. є непереконливим.

Враховуючи вищенаведене та умови договору про надання правничої допомоги №1597-Р/19, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відтак, з огляду на рівень складності справи, її значення для позивача та обсяг наданих послуг, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та часткове задоволення позову, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача повинен становити 10 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№116)" щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу по справі за позовом Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№116)" до Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Стягнути на користь Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№116)" (вул. Роменська, 110, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 08680796) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43144399) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині заяви щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст додаткового рішення складено 16.07.2020 року.

Суддя В.О. Павлічек