Рішення № 90416408, 15.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5476/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Гайдай О.В. (згідно ордеру),

представника відповідача Боєвої О.О. (за довіреністю),

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Оеса) про визнання протиправним та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Боєвої Ольги Олегівни від 03.03.2020 року «Про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням ВП № 58358234» та від 04.06.2020 року «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 61529416».

Ухвалою суду від 06 червня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.

06 липня 2020 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвою Ольгою Олегівною прийнято постанову «Про стягнення виконавчого збору» від 03.03.2020 року за виконавчим провадженням ВП № 58358234 і яке було підставою для відкриття 12.03.2020 року виконавчого провадження ВП № 61529416 та постанову «Про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 61529416» від 04.06.2020 року, вважає, що прийняті постанови є протиправними з огляду на те, що відповідач, при винесенні оскаржуваних постанов, зобов`язаний був спочатку здійснити оцінку предмета іпотеки а потім направити відповідну заяву та документи для реалізації предмета іпотеки на електронних торгах і за наслідками примусової реалізації предмета іпотеки визначити розмір виконавчого збору. Зазначає, з посиланням на Закон України «Про виконавче провадження» та Закон України «Про іпотеку», що позивач згідно до виконавчого провадження ВП № 58358234 і виконавчого провадження ВП № 61529416 не виступала у якості позичальника за кредитним договором, а є майновим поручителем, а тому у відповідності до відкритих виконавчих проваджень державний виконавець зобов`язаний був спочатку здійснити оцінку предмета іпотеки а потім направити відповідну заяву та документи для реалізації предмета іпотеки на електронних торгах і вже за наслідками примусової реалізації предмета іпотеки визначити розмір виконавчого збору. Крім того, позивач зазначає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, отже у державного виконавця не було підстав для стягнення з позивача суми виконавчого збору.

13 липня 2020 року від відповідача за вх. № ЕП/10518/20 надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що на примусове виконання повторно надійшов виконавчий документ, а саме виконавчий напис №12872 від 25.12.2009 року виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в частині звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:003:2316, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» у загальному розмірі 1009062,68 грн. (на залишок суми, початкова сума стягнення - 1151532,07 грн.). В рамках попереднього пред`явлення виконавчого напису №12872 від 25.12.2009 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Г.М., АСВП за №56279671 в ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документу було реалізована земельна ділянка площею 0,0546 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 . В ході примусового виконання за рахунок реалізації майна було стягнуто на користь стягувача 142469,36 грн. та частково стягнутий виконавчий збір у розмірі 14246,94 грн. Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.12.2018 року в АСВП №56279671 вимоги виконавчого документу частково виконані. Залишок нестягнутої суми по виконавчому напису 1009062,68 грн., вимоги виконавчого документу не виконані в частині звернення стягнення на земельну ділянку 0,0504 га., яка розташована за адресою: Одеська обл. смт. Таїрове масив АДРЕСА_1 . Саме тому, при повторному пред`явленні виконавчого документу до примусового виконання стягувачем визначена сума стягнення, посилаючись на постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.12.2018 року № 56279671. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню - згідно виконавчого напису визначено задовольнили вимоги стягувача у розмірі нестягнутої суми, а саме 1009062,08 грн., де 10 % - 100906,27 грн., а не від суми, що фактично стягнута. Зазначає, що постанова про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження винесена з повним дотриманням вимог ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15 липня 2002 року до суду від представника позивача за вх. №27442,20 надійшла відповідь на відзив, у якій просить суд відхилити наведені у відзиві заперечення відповідача у зв`язку з їх безпідставністю.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву та відповіддю на відзив представника позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 26 квітня 2018 року прийнято постанову ВП №56279671 про відкриття виконавчого провадження (а.с.129-130) щодо виконання виконавчого напису №12872 від 25.12.2009 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,0504 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0546 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 , щодо задоволення вимог стягувача ПАТ «ОТП Банк`у загальному розмірі 1151532,07 грн.

20 грудня 2018 року заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову ВП №56279671 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.131-133), з якої вбачається, що по земельній ділянці площею 0,0504 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 район АДРЕСА_1 , другі та треті торги не відбулись, а земельна ділянка з кадастровим номером 5213755800:01:003:1214 площею 0,0546 га., яка розташована за адресою: Одеська область, смт.Таїрове, масив АДРЕСА_2 проана на торгах за ціною 169332,95 грн. Також вказано, що вимоги виконавчого документу частково виконані, залишок нестягнутої суми по виконавчому напису – 1009062,68 грн.

12.02.2019 року до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшла заява ПАТ «ОТП Банк» (а.с.135) про прийняття на примусове виконання виконавчого напису №12872 від 25.12.2009 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно - земельну ділянку, кадастровий номер - 5123755800:01:003:2316, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» у загальному розмірі 1009062,68 грн.

13.02.2019 року головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боєвою Ольгою Олегівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58358234 (а.с.139-140) за виконавчим написом №12872 від 25.12.2009 року (а.с.138), виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 5123755800:01:003:2316, до стягнення – 1151532,07 грн., залишок нестягнутої суми по виконавчому напису – 1009062,68 грн. Боржник - ОСОБА_1 , стягувач - ПАТ «ОТП Банк».

26.12.2019 року постановою головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боєвої Ольги Олегівни № 58358234 про передачу виконавчого провадження (а.с.178-179), вказане виконавче провадження передано до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

09.01.2020 року постановою головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Боєвої Ольги Олегівни прийнято виконавче провадження №58358234 (а.с.176-177).

21.02.2020 за вх. №4870/1 (а.с.181) та від 28.02.2020 за вх. №5061/1 (а.с.184) до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

03.03.2020 року в межах виконавчого провадження № 58358234 головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про стягнення виконавчого збору на суму 100906,27 грн. (а.с.99-100, 186-187).

03.03.2020 року головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) керуючись п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 58358234 про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.101-102, 189-190).

12.03.2020 року на підставі вищевказаної постанови про стягнення виконавчого збору від 03.03.2020 року головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61529416 (а.с.103-104).

04.06.2020 року головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову ВП №61529416 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.108), згідно якої визначено для боржника ОСОБА_1 розмір таких витрат 269,00 грн.

04.06.2020 року в рамках ВП №61529416 головним державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено дві постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.109-110, 111-112), про звернення стягнення на доходи, які позивач отримує в Центральному об`єднаному ПФУ м. Одеси та ТОВ «МАЙЯ».

Позивач, не погоджуючись з постановами відповідача про стягнення виконавчого збору ВП №58358234 від 03.03.2020 року та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №61529416 від 04.06.2020 року, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 8 ч.1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідності до п.1 ч.1 статті 26 вказаного Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Таким чином, примусове виконання рішення розпочинається з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. При цьому, вже під час відкриття виконавчого провадження у такій постанові зазначається про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (ч.5).

Приписами статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави повернення виконавчого документу стягувачу.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Приписами статей 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч.3 статті 40 визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення (ч.4 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч.7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

В силу приписів статті 5 Закону України «Про іпотеку» вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Тобто, обсяг відповідальності майнового поручителя обмежений вартістю майна, переданого ним в іпотеку, у зв`язку із чим збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя неможливе.

Згідно статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки (ч.2 статті 43 Закону України «Про іпотеку»).

Частинами 3 та 4 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Отже, в силу зазначених положень вартість предмета іпотеки визначається на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження станом на момент звернення стягнення (продажу).

Однак, відповідачем до суду не надано доказів визначення вартості предмету іпотеки, зазначеного у виконавчому написі №12872 від 25.12.2009 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., а відтак є недоведеним визначення відповідачем суми виконавчого збору у розмірі 100906,27 грн. (у відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження»).

За таких обставин суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування постанови головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни від 03.03.2020 року ВП № 58358234 про стягнення виконавчого збору.

В той же час, враховуючи те, що постанова головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни про відкриття виконавчого провадження ВП №61529416 прийнята на виконання постанови головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни від 03.03.2020 року ВП № 58358234 про стягнення виконавчого збору, суд, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод, інтересів ОСОБА_1 вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2020 року ВП №61529416.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі – Інструкція), зокрема розділом VІ передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону (п.1).

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження (п.2 розділу VІ Інструкції).

Виходячи з викладеного, суд також доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни від 04 червня 2020 року ВП №61529416 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1011,75 грн. згідно квитанції №24 від 24 червня 2020 року (а.с.10).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1011,75 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни від 03.03.2020 року ВП № 58358234 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2020 року ВП №61529416.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Боєвої Ольги Олегівни від 04 червня 2020 року ВП №61529416 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Стягнути з Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1011,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Овідіопольський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Портова, 2, смт. Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, 67801, код ЄДРПОУ 35038745).

Суддя Вовченко O.A.