Рішення № 90416292, 15.07.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3492/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35) про визнання протиправною та скасування вимоги -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, у якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС (ДФС) у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позову зазначив, що 12.01.2006 зареєстрований фізичною особою-підприємцем. У 2009 році перед офіційним працевлаштуванням позивач звернувся із заявою про припинення (призупинення) підприємницької діяльності та про зняття з податкового обліку. Таким чином, починаючи з 2009 року, у нього відсутній обов`язок сплачувати самостійно податки та інші обов`язкові платежі, у тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки такий покладено на роботодавця.

Ухвалою від 15.05.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26837 від 28.05.2020), у якому проти позову заперечила. Зазначила, що з 01.01.2017 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник зобов`язаний сплачувати до державного бюджету зобов`язання зі сплати єдиного внеску, навіть якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець не перебуває в процесі припинення, а тому зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зважаючи на те, що позивач самостійно не сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018-2019 роки, то в останнього виникла заборгованість на загальну суму 26 539,26 грн. У зв`язку з відсутністю самостійно визначеної позивачем бази оподаткування контролюючий орган виставив податкову вимогу на підставі даних інформаційних систем органу доходів і зборів у зв`язку з наявністю недоїмки станом на 31.10.2019. Відтак представниця відповідача вважає, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 прийнята правомірно. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 28907 від 11.06.2020), у якій зазначив, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано заперечень, зокрема, щодо необхідності подвійної сплати єдиного внеску - безпосередньо застрахованою особою та її роботодавцем. Вважає, що відповідачем жодним чином не спростовано позовні вимоги, відтак просить позов задовольнити.

Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.

ОСОБА_1 з 12.01.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець, основний вид діяльності 50.2 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-12).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та не подав звітність з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018-2019 роки.

Головним управлінням ДПС у Львівській області 08.11.2019 прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 26 539,26 грн (а.с. 17, 45).

Відповідач направив вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 поштовим зв`язком з рекомендованим повідомленням про вручення потового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79058 м. Львів вул. О.Кошиця 9/54, однак поштове відправлення повернулося на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку «Повернуто за терміном зберігання» (а.с. 46).

Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Вдовичем Мар`яном Богдановичем 26.02.2020 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61372900 з примусового виконання вищезазначеної вимоги (а.с. 13, 14).

Позивач 17.03.2020 звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про надання належним чином засвідченої копії виконавчого документа, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 61372900 (а.с. 15).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 протиправною, 25.03.2020 ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Державної податкової служби України з проханням скасувати останню (а.с. 21, 22).

За результатами розгляду вищезазначеної скарги Державна податкова служба України 29.04.2020 прийняла рішення про розгляд скарги № 14862/2/99-00-08-06-01-06, яким повідомлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 є узгодженою та не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку (а.с. 25-27).

Вважаючи таке рішення ДПС України необґрунтованим, а вищевказану вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) № від 06.02.2019 № Ф-134596-55 протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішення спору по суті суд керується таким.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Платників єдиного внеску визначено в частині 1 статті 4 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, зокрема, є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

4) фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Як видно із долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 12.01.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 9-12).

Станом на день розгляду справи судом встановлено, що до зазначеного реєстру 23.03.2020 внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (номер запису 24150060003013135).

У період з 2018 по 2019 рік позивач як фізична особа-підприємець перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 2464-VI був платником єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону № 2464-VI).

Тобто нормами Закону № 2464-VI не передбачено звільнення особи від сплати єдиного внеску в разі якщо в такої особи в спірних періодах не було доходу.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 5 статті 8 Закону № 2464-VI).

Головне управління ДПС у Львівській області нарахувало ОСОБА_1 єдиний внесок: за 2018 рік у розмірі 15 819,54 грн з розрахунку 819,06 грн мінімального страхового внеску (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, що у 2018 році становила 3723 грн); за 2019 рік у розмірі 10 719,72 грн з розрахунку 918,06 грн мінімального страхового внеску (22% від розміру мінімальної заробітної плати станом на початок календарного року, що у 2019 році становила 4 173 грн).

Отже, за 2018-2019 роки в ОСОБА_1 виникла недоїмка по єдиному внеску в загальному розмірі 26 539,26 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки позивача (а.с. 48, 49). Звітність по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказаний період платник - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , який обрав спрощену систему оподаткування, не подавав.

Твердження позивача про подання ним у 2009 році до державного реєстратора заяви про припинення (призупинення) підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та про зняття з податкового обліку суд оцінює критично, оскільки таке не підтверджено матеріалами справи.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, встановленими Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплату фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція).

Пунктом 3 Інструкції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Згідно з пунктом 4 Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Вищезазначені положення вказують на те, що відповідач у разі невиконання платником свого обов`язку по самостійному нарахуванню та сплаті єдиного соціального внеску в звітному періоді, що для позивача відповідає календарному кварталу, вправі нараховувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі даних інформаційної системи навіть за умови відсутності поданої платником єдиного внеску звітності та без проведення перевірки.

Згідно з пунктом 4 Інструкції орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції. При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. Дата надсилання (вручення) проставляється на корінці вимоги: службовою (посадовою) особою юридичної особи, фізичною особою або їх законним чи уповноваженим представником - у разі вручення вимоги під підпис; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції,- у разі надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця вимоги; інформаційно-телекомунікаційною системою контролюючого органу - у разі надсилання вимоги до електронного кабінету платника (для платників, які пройшли ідентифікацію в електронному кабінеті та обрали спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі). У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Після надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику корінець такої вимоги з відміткою про вручення підшивається до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом, підшивається і примірник (копія) рішення суду до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якої відбувся судовий розгляд; у разі списання боргу (недоїмки) у випадках, визначених статтею 25 Закону, підшивається і копія рішення про списання.

Судом встановлено, що Головне управління ДПС у Львівській області направило вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79058 м. Львів вул. О.Кошиця 9/54, однак поштове відправлення повернулося на адресу відповідача з відміткою установи зв`язку «Повернуто за терміном зберігання» (а.с. 46).

Відповідно до пункту 5 Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов`язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов`язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу. У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Відтак, з огляду на зміст пункту 4 Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 вважається надісланою (врученою) ОСОБА_1 .

Щодо того, чи були законні підстави для нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за 2018-2019 роки єдиного внеску в розмірі 26 539,26 грн в розрізі доводів позивача про те, що він перебував у зазначений період та надалі перебуває в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю « 112 Україна», яке сплачує єдиний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 за результатом розгляду справи № 440/2149/19 зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, зазначає Верховний Суд, суди при вирішенні спору повинні перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі, не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.01.2006 по 23.03.2020 мав статус фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування та одночасно перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю « 112 Україна», що підтверджується довідкою № 3 від 16.03.2020, у якій зазначено, що позивач дійсно працює на основному місці праці в зазначеному товаристві на посаді майстра виробничої дільниці з 01.09.2014 по даний час та за вищевказаний період за ОСОБА_1 нараховувався єдиний соціальний внесок у розмірі 22% від суми нарахованої заробітної плати (а.с. 19).

З огляду на наведене суд доходить висновку про безпідставність нарахування позивачу Головним управління ДПС у Львівській області єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018-2019 роки, оскільки в зазначені періоди єдиний внесок за ОСОБА_1 як застраховану особу сплачено його роботодавцем.

Відтак суд дійшов висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 про нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 26 539,26 грн підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Ураховуючи наведене вище, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 841,00 грн, такий підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 295, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4646-52У від 08.11.2019 у розмірі 26 539 (двадцять шість п`ятсот тридцять дев`ять тисяч) гривень 26 коп.

3. Cтягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026 м. Львів вул. Стрийська 35; код за ЄДРПОУ 43143039) 841 (вісімсот сорок одну) гривню 00 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк на апеляційне оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Р.П. Качур