Рішення № 90416171, 15.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Кропивницький Справа №340/1818/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого – судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13.11.2019 р. №Ф-140234-52 У.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.04.2008 р. зареєструвався та здійснював підприємницьку діяльність, а з 2011 року фактично підприємницьку діяльність не здійснював, у зв`язку із чим Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала позов до Кіровоградського окружного адміністративного суду про припинення підприємницької діяльності. 30.01.2012 р. Кіровоградським окружним адміністративним судом винесено постанову, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Позивач вважає, що його підприємницька діяльність припинена ще у 2012 році, а тому він не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.25-26). Представник відповідача вказує, що з урахуванням норм діючого законодавства ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати: єдиний внесок у розмірі 8 448,00 грн. за 2017 рік, 9 828,72 грн. за 2018 рік та 8 262,54 грн. за І – ІІІ квартали 2019 року. Представник відповідача вказує, що в порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період 2013 – 2019 роки «Звіти про суми нарахованого доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» не подавалися.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначено, що коли він дізнався, що державний реєстратор не виконав постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду, то ним ініційовано закриття фізичної особи-підприємця, але це ніяк не впливає на те. Що йому протиправно нарахували борг по ЄСВ та занесли до реєстру боржників, що негативно впливає на теперішню господарську діяльність.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а.с.16).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.19).

09.07.2020 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.48).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.49-54).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 25.11.2019 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.49-54).

В обліковій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 відображена недоїмка станом на 31.10.2019 р. у розмірі 26 539,26 грн. (а.с.42-42).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником ГУ ДПС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 р. №Ф-140234-52 на суму єдиного соціального внеску – 26 539,26 грн. (а.с.3).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом – Закон №2464).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Окрім того, пунктом 4 частини ‘ статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску визначено фізичних осіб-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п.1, п.3 ч.1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Суд враховує, що необхідними умовами для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, однак за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому задля досягнення зазначеної мети законодавчо встановлений обов`язок зі сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 (провадження №К/9901/28514/19) сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

Позивач зазначає, що його підприємницьку діяльність припинено постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду, а тому він не мав статусу фізичної особи-підприємця.

Так, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11 за позовом Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, адміністративний позов задоволено у повному обсязі; припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.55).

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що копія постанови від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11 надіслана на адресу державного реєстратора виконавчого комітету Кіровоградської міської ради.

Однак, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено запису про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 на виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 р. №755-IV (далі за текстом – Закон №755), в редакції чинній на час прийняття постанови у справі №1170/2а-5310/11, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З огляду на абз.6 ч.1 ст.46 Закону №755, в редакції чинній на час прийняття постанови у справі №1170/2а-5310/11, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч.3 ст.46 Закону №755, в редакції чинній на час прийняття постанови у справі №1170/2а-5310/11, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Статтею 49 Закону №755, в редакції чинній на час прийняття постанови у справі №1170/2а-5310/11, встановлювався порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця.

Так, суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи-підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу-підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем застосовуються обмеження, які встановлені законом, зокрема частиною десятою статті 47 цього Закону.

Таким чином, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11 була підставою для внесення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , однак державним реєстратором вимоги Закону №755 щодо внесення відповідного запису не виконано.

При цьому невиконання обов`язків державним реєстратором стосовно реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не може зумовлювати обов`язку у такої особи щодо сплати ЄСВ за період після прийняття постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11.

Також суд зауважує, що податковим органом, як позивачем у справі №1170/2а-5310/11 також не вчинено дій спрямованих на реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та зняття його з обліку як платника податків і ЄСВ.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що після винесення постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 р. у справі №1170/2а-5310/11 у позивача не було підстав презюмувати допущення суб`єктами владних повноважень бездіяльності щодо реєстрації припинення підприємницької діяльності та самостійно ініціювати припинення своєї підприємницької діяльності після внесення змін до Закону №2464, які передбачали обов`язок із обов`язкової сплати мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-140234-52 від 13.11.2019 р., прийнята Головним управління ДПС у Кіровоградській області без урахування усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840,80 грн. (а.с.12), а тому суд стягує на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 13 листопада 2019 року №Ф-140234-52 про сплату боргу (недоїмки) на суму 26 539,26 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати (судовий збір) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного рішення суду – 15 липня 2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт