Рішення № 90415718, 15.07.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/6586/20

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0409 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А0409 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо нарахування та виплати йому одноразову грошову допомогу при звільнені з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати військову частину А0409 провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 15489,85 гривень належної йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з урахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що передбачена статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби була нарахована та виплачена йому військовою частиною А0409 без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого така допомога обраховується. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60% місячного грошового забезпечення йому виплачувалась кожного місяця, тобто мала постійних характер, а тому вона є складовою грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №240/6586/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви з доданими до неї документами 13 травня 2020 року було надіслано на адресу місцезнаходження військової частини А0409, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі військова частина А 0409 отримала 19 травня 2020 року (а.с.22).

29 травня 2020 року до суду надійшов відзив військової частини А0409 на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Таку позицію відповідач обґрунтовував тим, що відповідно до п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі й одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с.23-26).

Крім того, у відзиві на позовну заяву військова частина А0409 зазначила, що з військової служби позивача було звільнено 01.02.2018, цього ж дня з ним було проведено повний розрахунок та ознайомлено його з витягом із наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 01.02.2018 №31, в якому були вказані всі здійсненні йому грошові виплати. З огляду на вказане відповідач вважає, що саме з 01.02.2018 позивач повинен був дізнатися і дізнався про ніби-то порушення своїх прав щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди у складі грошового забезпечення, з якого була обчислена одноразова грошова допомога при звільненні. Разом з тим з даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 27.04.2020, що на переконання відповідача свідчить про пропуск ним процесуального строку звернення, визначеного в статті 122 КАС України (а.с.25-26).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що полковник ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на водія-електирика приймально-сортувального відділення медичної роти військової частини А0409.

Наказом командира 30 окремої механізованої бригади від 01 лютого 2018 року №17-рс (по особовому складу) молодшого сержанта ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров`я) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Натомість на підставі наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 01.02.2018 №31 позивача з 01 лютого 2018 року було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.11).

Вищезазначеним наказом командира військової частини А0409 (по стройовій частині) від 01.02.2018 №31 також було встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по звільненню з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з грошовим атестатом серії ЗУ №338848 від 15.02.2018 розмір виплаченої ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільнення з військової служби становив 25860,31 гривень (а.с.12-13). Факт виплати вказаної одноразової грошової допомоги позивачем не заперечується.

Однак під час розгляду справи судом встановлено та не заперечується відповідачем, що при визначенні розміру належної позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, військовою частиною А0409 до складу грошового забезпечення, з якого ця допомога обраховувалась, не було включено щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 звернувся до військової частини А0409 із заявою, в якій просив провести донарахування та виплатити йому різницю розміру одноразової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової винагороди.

За наслідками розгляду вищезазначеної заяви військова частина А0409 надіслала ОСОБА_1 листа від 17.04.2020 №2799, в якому повідомила, що відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема й одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, військова частина А0409 зазначила, що підпунктом 5 пункту 32 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №2016, визначено, що до грошового забезпечення військовослужбовців, які звільняються за станом здоров`я включаються оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). З огляду на що, відповідач повідомив ОСОБА_1 , що одноразова грошова допомога була нарахована та виплачена йому в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 24 повні календарні роки служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (а.с.14-15).

Вважаючи дії військової частини А0409 щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XI (в редакції чинній на момент виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічна норма була закріплена в пункті 38.1. Розділу XXXVIII "Грошова допомога військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби" Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14 липня 2008 року за №638/15329 (чинної на момент виплати позивачу одноразової допомоги, далі - Інструкція №260).

Згідно з пунктом 38.6. Інструкції №260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Суд наголошує, що спірним в даній справі є питанням щодо того, які складові включаються до грошового забезпечення військовослужбовця при обрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XI встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які включають: підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів визначений в Додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294.

Відповідно до вказаного Додатку 25 до Постанови №1294 до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу за кваліфікацію; надбавка за кваліфікацію; надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу; надбавка за роботу з особовим складом; курсантська посадова надбавка; надбавка курсантам і слухачам навчальних закладів; надбавка за охорону таємниць у пресі; підвищення посадового окладу за результатами чергової екзаменаційної сесії; винагорода за бойове чергування (бойову службу); винагорода за польоти з палуби і посадку на палубу корабля (судна); морське грошове забезпечення; надбавка за операторське обслуговування і збереження засобів засекреченого автоматичного зв`язку; надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя; підвищення посадового окладу за шкідливі умови служби; надбавка за службу у високогірних місцевостях; винагорода за стрибки з парашутом; винагорода за водолазні роботи; надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі.

Натомість до одноразових додаткових видів грошового забезпечення згідно з Додатком 25 до Постанови № 1294 належать: одноразова допомога на початкове обзаведення; винагорода за тривалість безперервної військової служби; винагорода за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів; винагорода за тралення і знешкодження мін; винагорода за дозаправку літаків у повітрі; винагорода за проведення випробувань і досліджень; одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Разом з тим, Кабінетом Міністрів України 22 вересня 2010 року була прийнята постанова №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889).

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889") для військовослужбовців Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) Уряд установив виплачувати новий вид грошового забезпечення - щомісячну додаткову грошову винагороду, у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди були врегульовані Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1470/29600 (далі - Інструкція №550).

Згідно з пунктом 4 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п. 5 Інструкції №550).

Здійснивши аналіз вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889 та Інструкцією №550, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявним у справі грошовим атестатом серії ЗУ №149394 (а.с.12) та довідкою від 17.04.2020 №2798 (а.с.16), що останні 24 місяці перед звільненням з військової служби ОСОБА_1 на підставі Постанови № 889 нараховувалась і виплачувалась щомісяця додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, а тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Крім того, надаючи оцінку спірним правовідносинам у даній справі суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 6 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. При цьому, такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат".

Отже в силу положень статті 9 Закону №2011-XI щомісячна додаткова грошова винагорода, яка має постійний характер, відноситься до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.02.2019 по справі № №522/2738/17, та правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.04.2020 по справі № 820/3719/18, від 10.05.2019 по справі №820/5285/17, яка є обов`язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Разом з тим судом безспірно встановлено, що всупереч зазначеному вище відповідачем не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби.

При цьому, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на положення Інструкції №550, пунктом 8 якої передбачено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Проте, посилаючись на пункт 8 Інструкції №550 відповідачем не було враховано пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

За приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та видів виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, з якого обраховується така допомога, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на вказане, при визначенні складових грошового забезпечення, з яких обраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, застосуванню підлягає саме Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

За наведеного правового регулювання та обставин справи відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, передбачену Постановою № 889.

Аналогічні правові висновки Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 31 липня 2019 року №826/3398/17, від 08 серпня 2019 року № 802/955/17-а, від 19 вересня 2019 року №826/14564/17.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що дії військової частини А0409 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого обчислено її розмір, отриманої позивачем щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину А0409 провести ОСОБА_2 перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, виходячи з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд також вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат позивача пов`язаних з розглядом даної справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статями 77, 90, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А0409 (вул. Леваневського, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701; код ЄДРПОУ 07962707) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0409 (вул. Леваневського, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701; код ЄДРПОУ 07962707) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов`язати військову частину А0409 (вул. Леваневського, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11701; код ЄДРПОУ 07962707) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, виходячи з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з врахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої допомоги, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, та здійснити виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович