Ухвала суду № 90415538, 16.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 липня 2020 року Справа№160/8098/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву головуючого судді Бондар М.В. про самовідвід судді за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про встановлення наявності чи відсутності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про встановлення наявності чи відсутності компетенції.

За наслідком автоматизованого розподілу, заяву про забезпечння позову передано для розгляду головуючому - судді Бондар М.В.

16.07.2020 року суддею Бондар М.В. подано заяву про самовідвід, в обґрунтування якої зазначено, що у провадженні суду перебувала справа №160/10433/19 за позовом ОСОБА_1 до судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., в якій позивач, крім іншого, просив визнати протиправними дії судді Бондар М.В., яка, на думку позивача, обмежила право громадянина України ОСОБА_1 на звернення до суду, задля відновлення порушеного права посадовими особами державних органів влади та забезпечення особистого немайнового права громадянина України ОСОБА_1 . Керуючись пунктом 4 частини 1 статті 36, частиною 1 статті 39 КАС України, суддя Бондар М.В. вважає за необхідне заявити самовідвід.

Вирішуючи заяву про самовідвід, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною 1 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

На підставі частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У світлі прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При зовнішній демонстрації судом незалежності та безсторонності можуть виникнути щодо цього сумніви. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, No. 154, р.48).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein V. Switzerland») та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» («Castillo Algar v. Spain»), від 28.10.1998р., п. 45).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз наведених правових норм та прецедентної практики дає підстави для висновку, що підставою для відводу (самовідводу) не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді, а зазначеними нормами також унеможливлюється участь судді у розгляді справи коли в учасника справи могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи те, що суддя Бондар М.В. була відповідачем по справі 160/10433/19, позивачем у якій був ОСОБА_1 , який просив визнати дії судді протиправними та водночас ОСОБА_1 є позивачем за даним позовом, з метою недопущення жодних сумнівів щодо об`єктивності, безсторонності та неупередженості судді Бондар М.В. під час розгляду справи №160/8098/20, заява судді Бондар М.В. про самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного суду України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід головуючого судді Бондар М.В. - задовольнити.

Заяву про забезпечення позову №160/8098/20 ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, Кабінету Міністрів України про встановлення наявності чи відсутності компетенції передати до відділу з організаційного забезпечення суду для повторного розподілу згідно з вимогами статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя М.В. Бондар