Рішення № 90415522, 16.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа № 160/5275/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук-Борисенко Н. В. за участі секретаря судового засіданняДудко Ю.С., за участі: представника позивача представника відповідача Шая А.С., Малишевої А.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) в особі Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 95а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2020 № 64917-5240-0461.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 04.05.2020 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 23.04.2020 № 64917-5240-0461, складене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, яким визначено податкове зобов`язання позивача з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 368150,93 грн. При цьому в зазначеному податковому повідомленні-рішенні не вказано за користування якої саме земельної ділянки визначений земельний податок та не долучено розрахунок. Позивач також вказав, що у Державному земельному кадастрі не міститься інформації про зареєстроване за ним право власності на земельну ділянку, з якої підлягав би до сплати земельний податок у розмірі 368150,93 грн., а тому згідно з умовами п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України виключено існування підстав для нарахування такого податку. З 01.01.2015 було внесено зміни до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, так в редакції чинній з 01.01.2015 при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини) з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Таким чином, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 23.04.2020 № 64917-5240-0461, вважає не обґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.05.2020 було відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

02.06.2020 представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що з часу коли ОСОБА_1 набула у власність об`єкт нежитлової нерухомості: будівля компресорної станції літ. О-1 (поз. 1-3) загальною площею 107,5 кв.м.; огорожа №4, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ч. 1, ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у нею виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об`єкт.

Таким чином, відповідно до вимог Податкового кодексу України, земельна ділянка під об`єктом нерухомості, яка є у користуванні позивача є об`єктом оподаткування у 2020. А позивач як користувач земельної ділянки є платником земельного податку.

Представником відповідача також зазначено, що незважаючи на те, що по змивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності , який закріплено у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в яких зазначив, що відповідач визначив ОСОБА_1 платником спірного податку всупереч положенням пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, та нарахував до сплати земельний податок всупереч вимогам п. 286.1 ст. 286 ПК України, а тому такі дії відповідача є протиправними. Крім того, форма плати за землю – земельний податок нерозривно пов`язані з обсягом наявних (зареєстрованих) прав на землю – право власності або право постійного користування.

Відповідач визначив для позивача форму плати за землю у вигляді земельного податку саме як для постійного землекористувача, хоча не надав до суду правовстановлюючих документів на право постійного користування землю (їх просто не існує) або дані (витяг) про відповідний запис у Державному земельному кадастрі (такий запис не вносився), що свідчить про вчинення оскаржуваних дій всупереч приписами пп.2691.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив заяву задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи та враховуючи подани представником відповідача відзив на заяву, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке складається з: будівля компресорної станції літ. О-1 (поз. 1-3) загальною площею 107,5 кв.м.; огорожа №4 (згідно технічного паспорту від 30.05.2015 загальна площа 411,7 кв.м.), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (один літ.М), право власності на яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25.06.2018 між Приватним акціонерним товариством «Світлофор» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Підберезною Н.В.

Інформація про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості – ні; опис об`єкта: будівля компресорної станції літ. О-1 (поз. 1-3) загальною площею 107,5 кв.м.; огорожа №4, за адресою: АДРЕСА_2 ., була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 128905643, дата формування витягу 25.06.2018).

Відповідно до копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.10.2017 №432/0/197-17 по земельній ділянці з кадастровим номером 12101000000:01:357:0042, за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1М, КВЦПЗ:11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 0,2724 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки: 5077943,80 грн. (а.с. 44).

З урахуванням індексації, передбаченої ст. 289 ПК України на 2018, 2019, 2020 роки – 1%, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018, 01.01.2019, 01.01.2020 також, становить 5077943,80 грн.

Так, контролюючим органом винесено податкове-повідомлення рішення від 23.04.2020 № 64917-5240-0461, відповідно до якого позивачу нараховано податкові зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2020 рік у сумі 368150,93 грн.

Не погоджуючись із податковим-повідомленням рішенням від 23.04.2020 № 64917-5240-0461, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є:

270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 (у редакції, яка діяла до 01.01.2015), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 (редакції Закону України від 28.12.2014 р. №71-VIII, яка діє з 01.01.2015), при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України.

Згідно з ч.ч. 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 ЗК України).

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно згідно ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Положеннями ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Інформація про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна, об`єкт житлової нерухомості – ні; опис об`єкта: будівля компресорної станції літ. О-1 (поз. 1-3) загальною площею 107,5 кв.м.; огорожа №4, за адресою: АДРЕСА_2 ., була внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу 128905643, дата формування витягу 25.06.2018.

У Державному земельному кадастрі містяться дані про земельну ділянку: кадастровий номер 12101000000:01:357:0042; місце розташування: АДРЕСА_2 ., площа 0,2724 га, цільове призначення:11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, форма власності: комунальна власність, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.10.2017, інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.06.2020. При цьому, у реєстрі відсутні дані про державну реєстрацію прав власності, постійного користування чи оренди відносно вказаної земельної ділянки (а.с. 65-71).

Таким чином, при переході права власності на будівлю, споруду податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах у відповідності до вимог п. 287.6 ст. 286 ПК України, тобто з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Верховний Суд в постанові від 13.12.2018 у справі № 805/1221/17 висловив правову позицію, згідно якої за статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 ЦК.

Верховний Суд також зазначив, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника у різні періоди часу був пов`язаний з різними подіями, а саме, до 01 січня 2015 року обов`язок виникав з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, а після 01 січня 2015 року - з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Враховуючи, що підставою для нарахування земельного податку є виключно дані Державного земельного кадастру, відповідачем не надано доказів на підтвердження права власності чи землекористування ОСОБА_1 щодо земельної ділянки: кадастровий номер 12101000000:01:357:0042 для здійснення нарахування грошового зобов`язання за платежем земельний податок за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новомосковська, 1М., а тому оскаржуване рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2020 № 64917-5240-0461.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1682,00 грн., відповідно до квитанції №0.0.1702133773.1, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а) в особі Лівобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 95а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2020 № 64917-5240-0461.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1682,00 грн., відповідно до квитанції №0.0.1702133773.1, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26.06.2020 року.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко