Рішення № 90415493, 16.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року Справа № 160/5250/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

14.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 щодо стягнення зі ОСОБА_1 суми у розмірі 13 228,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона дійсно була зареєстрована, як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в органах ДПС з 25.05.2005. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням здійснена 05.04.2019. Однак, 25.04.2020 позивачем засобами поштового зв`язку було отримано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 у розмірі 13 228,05 грн.

Позивачем також вказано, що з 2011 він підприємницьку діяльність не здійснює, та з цього часу перебуває у трудових відносинах як найманий працівник, що підтверджується записами в трудовій книжці. Єдиний соціальний внесок у розмірах, встановлених законодавством, за неї сплачували її роботодавці. Також, починаючи з квітня 2016 року по даний час включно, роботодавець позивача - Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради» (код ЄДРПОУ 05493838) сплачує єдиний внесок за позивача, як застраховану особу, що підтверджується довідкою, виданою КП «Центральна міська лікарня м. Олександрія» ОМР» № 1155 від 08.05.2020 та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає, що винесена вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 19.05.2020 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

18.06.2020 від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обгрунтування своєї правової позиції представником відповідача зазначено, що відповідно до Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», із змінами, які набули чинності з 01.01.2017, що стосуються платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отриманий дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) фізичні особи підприємці зобов`язані сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20.04.2015 №449, затвердженої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи орану доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

А тому, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області оскаржувану вимогу було винесене на підставі, у спосіб та відповідно до вимог чинного законодавства України.

25.06.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що представником відповідача не спростовано твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Крім того, відповідачем не враховано, що у період, за який податковим органом нарахований єдиний внесок, позивач не здійснював підприємницьку діяльність, а єдиний внесок за позивача сплачував його роботодавець, як за застраховану особу, в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 у розмірі 13228,05 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Окрім того, згідно інформаційних даних контролюючого органу, адвокат Бровко О.М. перебуває на обліку як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність з 08.02.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в органах ДПС з 25.05.2005. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням здійснена 05.04.2019, про що було внесено відповідний запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи доходів і зборів 14.04.2020 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 у розмірі 13 228,05 грн.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов`язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.

Так, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач припинила свою підприємницьку діяльність 05.04.2019.

Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що довідкою Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрія» ОМР» № 1155 від 08.05.2020 підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 01.04.2016 на підставі трудового договору працює на посаді лікаря-акушера-гінеколога у комунальному підприємстві «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради» та отримує заробітну плату за основним місцем роботи.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за позивача ОСОБА_1 з квітня 2016 по даний час включно, її роботодавець - Комунальне підприємство «Центральна міська лікарня м. Олександрія» Олександрійської міської ради» (код ЄДРПОУ 05493838) сплачує єдиний внесок, як за застраховану особу.

Отже, у період з квітня 2016 року по квітень 2019 року позивач - ОСОБА_1 не була платником єдиного внеску як ФОП, оскільки в цей період платником єдиного внеску за неї був її роботодавець.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що нарахування відповідачем недоїмки зі сплати єдиного внеску на підставі даних інтегрованої картки платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 є протиправним, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 про заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 13 228,05 грн. підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище викладені обставини справи та, здійснивши системний аналіз вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією № 47 від 14.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Отже, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6457-25/61 від 14.04.2020 щодо стягнення зі ОСОБА_1 суми у розмірі 13 228,05 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.), що підтверджується квитанцією № 47 від 14.05.2020, оригінал якої міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко