Рішення № 90414781, 06.07.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 липня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/218/20 Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", вул. Н. Хасевича, 9, м. Рівне, 33013

до відповідача Фізичної особи-підприємця Рибачука Віктора Олександровича, АДРЕСА_1

про стягнення 36 888,27 грн неустойки.

за участю представників:

позивача - Дунець Г.Я., довіреність № 134090 від 01.07.2020.

відповідача - Свірський Т.В., ордер № 1004986 від 29.05.2020.

Суть справи:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рибачука Віктора Олександровича про стягнення неустойки.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що після припинення дії договору оренди №619від 16.04.2010, всупереч законодавчих вимог, приватний підприємець не повернув негайно наймодавцеві орендоване нерухоме майно. З огляду на це, позивач має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Представник приватного підприємця у судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх. №3308) від 29.05.2020 та запереченнях №б/н (вх. №4243) від 03.07.2020. Окрім іншого, відповідач зазначає, що позовну заяву позивачем подано після спливу позовної давності, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якою застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Крім того стверджує, що на адресу відповідача заява від 04.05.2018 та лист від 25.07.2018 щодо припинення дії договору не надходили.

Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу та у режимі відеоконференції в порядку ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

16 квітня 2010 року між РВ ФДМ України по Тернопільській області (далі - Орендодавець) та підприємцем Рибачук В .О. (далі - Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №619 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно: частину складу №7 загальною площею 181,2 кв.м. в будівлі пакгаузу з багажним відділенням за адресою: майдан Привокзальний, 2, м. Тернопіль, реєстровий номер майна 01059900.20021.АААВВЖ498, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Станція Тернопіль", код ЄДРПОУ 01070586, ДТГО "Львівська залізниця", код ЄДРПОУ 01059900, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.10.2009 становить 208 960, грн без ПДВ.

Згідно п. 2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

У п.3.1. укладеного правочину сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 за №786 з врахуванням результатів конкурсу і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди (січень 2010 року) - 2 169 грн. Орендна плата за перший місяць оренди (квітень) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди (січень 2010) на індекси інфляції за лютий - квітень 2010 року.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% і 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.5.).

Пунктом 3.10. Договору сторони узгодили, що у разі припинення Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Відповідно до п.5.10 Договору Орендар зобов`язався, у разі припинення або розірвання Договору повернути Балансоутримувачу, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. У разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря, відновити майно або відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі неможливості його відновлення.

Пунктом 10.1. передбачено, що даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 16 квітня 2010 року по 16 березня 2013 року включно.

Продовження дії договору на новий строк оформляється додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору, відповідно до вимог чинного на момент його закінчення законодавства , за умови належного виконання Орендарем умов договору (п. 10.4. Договору).

Відповідно до пунктів 10.9 та 10.10 цього правочину, у разі його припинення або розірвання майно протягом 3 робочих днів повертається Орендарем Балансоутрмувачу та майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря.

Також п. 10.11. договору сторони визначили, що якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

16.04.2010 за актом приймання-передавання нерухомого майна, Балансоутримувач передав, а Орендар прийняв об`єкт оренди в строкове платне користування.

У подальшому, сторони укладали додаткові угоди до цього Договору, якими продовжували строк дії договору, узгоджували розмір орендної плати та змінювались найменування сторін.

Зокрема, Додатковою угодою №1 від 25.11.2011 контрагенти домовилися внести зміни в пункт 3.1 Договору, згідно якого розмір орендної плати за базовий місяць оренди (вересень 2011) склав 3032,53 грн. Також доповнено п.10.6 Договору: "Орендодавець має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку у разі несплати орендної плати протягом трьох місяців".

Додатковою угодою №2 від 01.03.2012 змінено Балансоутримувача з "Станція Тернопіль" код ЄДРПОУ 01070586 на "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" код ЄДРПОУ 25886921.

02.04.2013 сторонами підписано Додаткову угоду №3 до договору оренди, згідно якої п.1.1 договору оренди викладено у наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину складу №7 загальною площею 181,2 кв.м. в будівлі пакгаузу з багажним відділенням, розміщеного за адресою: майдан Привокзальний, 2, м. Тернопіль, реєстровий номер - 01059900.20021.АААВВЖ498, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень", код ЄДРПОУ 25886921 ДТГО "Львівська залізниця" код ЄДРПОУ 01059900, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна, станом на 31.01.2013 становить 235090 грн без ПДВ". Розмір орендної плати за базовий місяць оренди (лютий 2013) становить без ПДВ 2 935,69 грн. Нарахування орендної плати з врахуванням орендної плати визначеної за базовий місяць оренди (лютий 2013) здійснюється з 17.03.2013. Крім цього, договір оренди продовжено терміном з 17.03.2013 по 31.12.2013 включно.

Додатковою угодою №4 від 22.01.2014 термін дії договору оренди контрагенти встановили з 01.01.2014 по 31.12.2014 включно.

Згідно Додаткової угоди №5 від 12.05.2014 змінено Відокремлений підрозділ "Тернопільська дирекція залізничних перевезень" Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця", на Відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 2" ДТГО "Львівська залізниця".

Додатковою угодою №6 від 15.12.2014 дію договору оренди продовжено з 01.01.2015 по 31.03.2015 включно.

31.03.2015 підписано додаткову угоду №7 та знову продовжено дію договору оренди з 01.04.2015 по 31.07.2015 включно.

Додатковою угодою №8 від 31.08.2015 пункт 10.1 Договору змінено та викладено його у наступній редакції: "Цей договір є продовженим з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", але не більше ніж до 31.12.2015".

Додатковим договором до договору оренди від 29.01.2016 внесено зміни. Так, у зв`язку з утворенням публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року №4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 25 червня 2014 року № 200 та керуючись ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 31.03.2014 за № 959 є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", а також змінено найменування "відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 2" ДТГО "Львівська залізниця" на виробничий структурний підрозділ "Тернопільське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та підрозділ Тернопільське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд. Крім цього, орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 становить 5 237,69 грн без ПДВ.

Додатковими договорами від 31.03.2016, 30.06.2016, 01.08.2016, 17.11.2016 та 07.04.2017 строк дії договору продовжувався відповідно до 30.06.2016 включно, з 01.07 по 31.07.2016 включно, з 01.08.2016 по 31.10.2016 включно, з 01.11.2016 по 31.03.2017 включно та до 30.06.2017 включно.

Додатковим договором від 08.06.2017 сторонами змінено розмір орендної плати, яка з 01.05.2017 становить 7 208 грн без ПДВ, а також строк дії договору оренди продовжено з 01.07.2017 по 31.10.2017. Крім цього, сторони погодили, що до закінчення терміну дії цього додаткового договору індекс інфляції не застосовується.

Додатковим договором від 15.12.2017, у зв`язку з реорганізацією підприємств залізничного транспорту, у тексті договору найменування "Виробничий структурний підрозділ "Тернопільське управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд" регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" замінено на виробничий підрозділ "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Строк дії договору оренди продовжено з 01.11.2017 по 31.12.2017 включно.

Додатковим договором від 09.01.2018 строк дії договору оренди продовжено з 01.01.2018 по 31.03.2018 включно.

25.04.2018 між сторонами укладено додатковий договір, яким пункт 10.1 Договору викладено в наступній редакції: "Цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження".

Вищевказаний договір, додаткові угоди та акт приймання-передання підписані та скріплені печатками сторін.

В той же час, за твердженням орендодавця, відповідач, ігноруючи умови укладеного між учасниками спірних правовідносин правочину, не повернув об`єкт оренди після припинення дії Договору та продовжував користуватися орендованим нерухомим майном.

Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" звернулась до підприємця Рибачук В.О. із заявою №ФБМЕС-01/367 від 04.05.2018 про припинення дії договору оренди 30.06.2018 та про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Окрім того, 25.07.2018 на адресу відповідача повторно було надіслано лист з вимогою повернути майно АТ "Укрзалізниці" та попереджено підприємця, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна, Орендар має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

25.09.2018 філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця", звернулась до ФОП Рибачук В.О. із листом № 2209, у якому повідомила, що у зв`язку із неповерненням майна із орендного користування, орендодавцем прийнято рішення про нарахування неустойки за неповернення майна, скасовано нарахування орендної плати за липень та серпень 2018 року та виставлено рахунок №36 від 25.09.2018 на суму 36 541,48 грн (неустойка за неповернення майна з орендного користування у розмірі подвійної плати за користування майном за липень-серпень 2018 року).

Як вбачається із матеріалів справи 01.10.2018 сторонами, без будь-яких зауважень та заперечень, підписано Акт приймання - передачі до Договору оренди нерухомого майна, відповідно до якого Орендар передав, а Балансоутримувач прийняв зі строкового платного користування майно: частину складу №7 в будівлі пакгаузу з багажним відділенням, площею 181,2 кв.м., що знаходиться за адресою: майдан Привокзальний, 2, м. Тернопіль.

Разом з тим, згідно платіжних доручень №299 від 27.08.2018 та №308 від 19.09.2018 відповідачем сплачено загальну суму 18 270,74 грн за оренду майна.

06.02.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 272 від 06.02.2019 на суму 36 888,27 грн з вимогою оплати протягом 10-денного строку з моменту отримання даної претензії заборгованість зі сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Відповідач вказану претензію залишив без задоволення і відповіді.

Отже, за твердженням орендодавця, незважаючи на припинення з 30.06.2018 договірних відносин, відповідач не виконав свого обов`язку щодо вчасного повернення об`єкта оренди на умовах, що викладені у договорі оренди. Як наслідок, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до частини 2 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, із договорів та інших правочинів. Із даною правовою нормою кореспондуються і положення статті 174 ГК України, за якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України і ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою, укладений між сторонами договір, є договором оренди.

За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( далі-Закон), яка узгоджується зі статтею 759 Цивільного кодексу України, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статтею 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В силу частини 2 статті 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

У п.10.4 Договору його учасники погодили, що продовження дії договору на новий строк оформляється додатковим договором, за умови належного виконання Орендарем взятих на себе зобов`язань.

Статтею764 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна за змістом норма міститься і в ч.2 ст.17 Закону.

Таким чином, у відповідних правових нормах законодавець передбачив можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. Однак, для такого автоматичного продовження договору оренди державного майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, норма ч. 2 ст.17 Закону не встановлює форму заяви про припинення договору оренди. Така вимога може бути викладена однією із сторін у листі, телеграмі, факсограмі тощо. Істотне значення у цьому випадку має зміст такої заяви, оскільки вимога обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди, та її направлення у межах строку, встановленого законом.

Водночас, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії. Тобто, сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії такого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 31.10.2019 у справі № 905/2018/18.

Таким чином, суд вважає помилковим посилання підприємця на необхідність направлення наймачу відповідного листа про припинення дії договору лише протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

У спірних правовідносинах, додатковим договором від 25.04.2018 учасники цього спору пункт 10.1 Договору виклали у наступній редакції: "Цей договір діє з 01 квітня 2018 року по 30 червня 2018 року включно без подальшого продовження".

При цьому, ще до закінчення терміну дії договору, заявою №ФБМЕС-01/367 від 04.05.2018, позивач повідомив приватного підприємця Рибачука В.О. про припинення 30.06.2018 орендних правовідносин та про необхідність повернення орендованого майна балансоутримувачу.

Як доказ направлення відповідачу заяви про припинення дії договору оренди від 04.05.2018 за № ФБМЕС-01/367 позивачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку про направлення поштового відправлення та журналу №2 реєстрації вихідної кореспонденції філії "Центр будівельно - монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця".

Крім цього, 25.07.2018 складено Акт обстеження нерухомого майна, зі змісту якого випливає, що комісією в складі заступника начальника ВП "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління філії "БМЕС" ПАТ "Укрзалізниця" Федоришина С.Р., інженера виробничо-технічного відділу Похни Д.І., майстра дільниці Кіт Т.М., орендаря Рибачук В.О. , проведено обстеження нерухомого майна ПАТ "Укрзалізниця" (частина складу №7 будівлі пакгаузу з багажним відділенням, площею 181,2 кв.м., за адресою: м. Тернопіль, майдан привокзальний, 2) на предмет його звільнення орендарем. При обстеженні встановлено, що станом на 25.07.2018 ФОП Рибачук В.О. продовжує користуватись вищевказаним майном після закінчення терміну дії договору оренди, орендоване майно не звільнено, ключі від приміщення не повернуті, а в приміщенні знаходиться майно орендаря.

У цьому документі немає відомостей про те, що відповідач перешкоджав доступу орендодавця до орендованого приміщення. Згідно Акту обстеження нерухомого майна від 25.07.2018 орендар - ФОП Рибачук В.О. був присутній при обстеженні приміщення, однак відмовився від підписання вказаного документа.

Також, 25.07.2018 позивачем повторно надіслано лист №1814 від 25.07.2018 з вимогою повернути майно АТ "Укрзалізниці" та попереджено підприємця, що у разі невиконання обов`язку щодо повернення майна, Орендар має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення. Надіслання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 25.07.2018 ПН 215600426655.

Тобто, 25.07.2018 позивач звернувся із заявою про припинення дії договору протягом одного місяця після закінчення встановленого в договорі терміну оренди (30.06.2018), що спростовує твердження відповідача про недотримання орендодавцем положень законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19 дійшла висновку, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, відповідач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України).

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів; відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу підприємця, як місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем).

Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у господарській діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. Звідси, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Таким чином, негативні наслідки неодержання орендарем (у тому числі фізичною особою-підприємцем) звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на орендаря (у тому числі на фізичну особу-підприємця), а факт наявності відповідної заяви орендодавця та доказів її належного надсилання орендарю свідчить про добросовісне звернення орендодавця до орендаря, а відтак і про припинення договірних відносин між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства.

З наведеного в сукупності суд констатує, що позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про припинення дії договору до орендаря, надіславши йому заяву №ФБМЕС-01/367 від 04.05.2018 та лист №1814 від 25.07.2018. Посилання приватного підприємця на те, що такі повідомлення мали б направлятися на його адресу з описом вкладення, законодавчими приписами та умовами Договору не підтверджуються. Щодо відсутності у фіскальних чеках адреси відповідача суд зазначає, що вони видані не позивачем, а УДППЗ "Укрпошта" та слугують підтвердженням факту надання послуги відділенням поштового зв`язку. У цих фіскальних чеках зазначено найменування адресата (Рибачук В .О. ), дата та вид послуги (рекомендований лист). В свою чергу, повна адреса адресата має міститися не у фіскальному чеку, а у спеціально призначеному для цього місці. При цьому, поштові відправлення, які не містять адреси отримувача не могли б бути прийняті до відправлення УДППЗ "Укрпошта".

Відтак слід дійти висновку, що Договір припинив свою дію з 01.07.2018 року.

Доводи відповідача про приймання позивачем орендних платежів за липень-вересень 2018 року, не свідчать про суперечливу поведінку позивача як орендодавця щодо припинення договору оренди, адже користування майном здійснюється на платній основі. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст.285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст.795 ЦК України).

Як зазначалось вище сторони підписали акт приймання-передачі майна лише 01.10.2018, а договір припинив свою дію 30.06.2018.

Законодавець у ч.2 статті 785 ЦК України встановив, що, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно розрахунку позивача, подвійна облікова плата в загальному за період з липня по вересень 2018 року становить 36 888,27 грн, виходячи із розміру 7208 грн щомісячної орендної плати за додатковим договором від 08.06.2017 до договору оренди.

Таким чином, враховуючи, що договір від 18.04.2010 після закінчення його дії пролонгований сторонами не був, та зважаючи на підписання акту приймання-передачі майна лише 01.10.2018, а не станом на 30.06.2018, суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем заявленої до стягнення неустойки в сумі 36 888,27 грн за період з липня по вересень 2018 року. А враховуючи що цей розмір не перевищує максимально допустимий то позовні вимоги судом задовольняються у повному обсязі.

Окрім цього, щодо клопотання відповідача про застосування спеціальної позовної давності у спірних правовідносинах в один рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, суд звертає увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов`язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.09.2018 у справі №909/62/18.

При цьому позовна заява подана до суду 27.03.2018, з вимогою про стягнення неустойки за період з липня по вересень 2018 року, тобто позивачем не пропущено трьохрічну позовну давність.

Згідно зі ст. ст.73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Однак, відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

03.07.2020 представником відповідача подана заява №б/н (вх. №4242) від 03.07.2020 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

А тому, у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рибачука Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" в інтересах Виробничого структурного підрозділу "Рівненсько-Тернопільське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" АТ "Українська залізниця" (вул. Н. Хасевича, 9, м. Рівне, 33013, ідент. код 41149437, IBAN № НОМЕР_2 в АТБВ №10026/0123, філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669 код за ЄДРПОУ 41149437 Податковий: 400758126555 Призначення платежу: податковий код 868) - 36 888 (тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн 27 коп. неустойки та 2102 (дві тисячі сто дві) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 16.07.2020.

Суддя О.В. Руденко